Постанова 4857 № 460/10870/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/10870/23 пров. № А/857/18688/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (суддя Щербаков В.В., м. Рівне) у справі № 460/10870/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, починаючи з лютого 2008 по листопад 2019 року протиправними; визнати встановлення відповідачем базових місяців при нарахуванні індексації грошового забезпечення протиправним; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, починаючи з лютого 2008 по листопад 2019 року з початковим місяцем лютого 2008, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати відповідача відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб; зобов`язати відповідача відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, починаючи з лютого 2008 по листопад 2019 року в повному обсязі. Визнано протиправним встановлення Військовою частиною НОМЕР_1 базових місяців при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення починаючи з лютого 2008 по листопад 2019 року з наростаючим підсумком починаючи з лютого 2008 року, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, здійснити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 вже звертався до суду (справа №460/9718/21) з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення січня 2014 року, квітня 2015 року, липня 2015 року та грудня 2015 року базовими місяцями при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , зобов`язання військової частини НОМЕР_2 за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно провести донарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення, визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, зобов`язати військову частину НОМЕР_2 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення, зобов`язати військову частину НОМЕР_2 відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2014 по 28.02.2018 включно та встановити судом строк для подачі звіту про виконання судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 . Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2022 року по справі № 460/9718/21 визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2022 року по справі № 460/9718/21, ОСОБА_1 виплачено суму індексації за вказаний період в сумі 9 462,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1043 від 27.06.2023. Статтею 2 Закону №1282-ХП визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону №282-ХІІ (у редакції з 2003 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 № 911-УІІІ внесено зміни до частини першої статті 4 Закону №282-ХП, зокрема відсоток «101» замінено відсотком «103». Тобто внаслідок внесених змін суттєво піднято поріг індексації з 101 до 103 відсотків. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2016 року. Оскільки зміна порогу індексації відбулась під час спірного періоду (з лютого 2008 року по листопад 2019 року), вона має бути врахована при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період січня 2016 року по листопад 2019 року. Частиною другою статті 6 Закону №1282-ХІІ в редакції Закону №107-УІ від 28.12.2007 визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Вказані зміни набули чинності з 01.01.2008, однак зміна статті 6 Закону №1282-ХІІ в редакції Закону №107-УІ від 28.12.2007 визнана неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008. Вимогами частини першої статті 17 Закону № 1282-ХІІ (в редакції з 2003 року), визначено, що Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року, тобто індексацію грошових доходів населення слід розпочинати з місяця введення в дію цього Закону, а саме з 1 січня 2003 року. Крім того, Закон № 1282-ХІІ не містить поняття «базовий місяць», тому жодні базові місяці не повинні враховуватись при нарахуванні Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період. За результатами розгляду долученого до матеріалів справи розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2008 року по листопад 2019 року встановлено, що при обрахунку суми індексації не враховано вимоги частини третьої та четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ, якими встановлено важливе правило, що має застосовуватись при нарахуванні індексації відповідно до Закону № 1282-ХІІ, а саме: «Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін». Саме ці норми не були враховані ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку індексації грошового забезпечення, сума обрахованої таким способом ймовірної індексації значно завищена. Отже, задоволення позовних вимог, які зазначені у позовній заяві, тягне за собою виявлення виплати індексації Позивачу у завищеному розмірі за спірний період та, відповідно, до диспропорції нарахованого Позивачу грошового забезпечення, що призведе до протиправних дій, зокрема до здійснення незаконного індексування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби, що в свою чергу призведе до подання позову про стягнення незаконно виплачених сум індексації. Також, щодо не нарахування та невиплати відповідачем індексації грошового забезпечення у належному розмірі у період з лютого 2008 року по листопад 2019 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період наростаючим підсумком починаючи з лютого 2008 року то апелянт зазначає, що механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення наростаючим підсумком з останнього підвищення посадового окладу позивача за посадою, затверджено лише з грудня 2015 року. Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2023 року №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Тобто, до грудня 2015 року законодавцем передбачався інший механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу, а відтак відповідач до 30.11.2015 був вправі встановити базовим місяцем той, у якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких постійних складових грошового забезпечення. І лише з моменту внесення постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 до Порядку №1078 змін, зокрема доповнення її п.10-2, яким передбачено, що для працівників, яких переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження таким працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, у відповідача виник обов`язок при розрахунку індексації позивача встановлювати той місяць, в якому відбулось останнє підвищення посадового окладу за займаною ним посадою. Отже, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01.12.2015 - місяць збільшення тарифної ставки (окладу). Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 22.03.2023 у справі №380/4689/21. Крім того, на підставі рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019 №39140 військова частина НОМЕР_1 з 01.01.2020 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів. У зв`язку з цим військова частина НОМЕР_1 з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 . Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон №2050 - III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону№2050 - III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), частина 2 статті 2 Закону №2050 - III)). Статтею 3 Закону №2050 - III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно статті 4 Закону №2050 - III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 №159 (далі - Порядок №159) компенсації підлягають такі грошові доходи , які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Отже, основною умовою для виплати громадянам компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050 - III та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаційний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема пенсії). Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №300/544/19 та від 04 березня 2021 року у справі №520/34/17. Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення позивачу не нарахована та не виплачена (відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону №2050 - III), тому підстави для задоволення позовних вимог щодо компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відсутні. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції та згідно матеріалів справи встановлено, позивач в спірний ними період проходив військову службу і наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.12.2020 №442, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, відповідно до пп. «б» п. 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 01.02.2021 №23, ОСОБА_1 з 01.02.2021 виключено зі списків особового складу військової частини, знято зі всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області. Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень 1 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. В силу абзацу 2 частини третьої статті 9 даного Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Так, згідно із статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог частини другої пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) (в редакції чинній на день виникнення правовідносин), індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Відтак суд вірно вказав, що відповідач повинен був забезпечити обчислення індексації наростаючим підсумком. При цьому, як зґясував суд першої інстанції, з лютого 2008 по грудень 2010 року індексація не проводилась. Також, відповідач вказує, що величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, що фактично суперечить наявний в матеріалах справи доказам та зазначеним судом обставинам. Відповідно до статистичних даних індексів інфляції: у 2008 році розмір 101% був перевищений та склав - у лютому 102,7%, у березні 103,8%, у квітні 103,1%, у травні 101,3%, у вересні 101,1%, у жовтні 101,7%. До 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника. Збільшення грошового забезпечення військовослужбовця могло бути підставою для встановлення базового місяця лише у разі, якщо таке підвищення стало наслідком надбавок, які мали постійний характер. Міністерство соціальної політики України в листі від 09 квітня 2004 року №024-65, щодо індексації заробітної плати державних службовців роз`яснило, що поточні коливання сум встановлених надбавок та премії залежно від фінансових можливостей (включаючи й можливу відсутність виплати зазначених надбавок чи премії в окремі місяці) не можуть бути підставою для визнання звітного місяця, в якому були більші виплати базовим. У таких випадках індексація здійснюється відповідно до Порядку №1078 на визначені індекси. Відповідно до листа Міністерства праці і соціальної політики України від 09 грудня 2005 року №024-106 зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим при розрахунку індексу для проведення індексації. При цьому суд слушно зауважив, що премія військовослужбовців носить заохочувальний характер, оскільки премія залежна від виконання кошторису, може бути переглянута як у бік зменшення, так і збільшення, та є правом командира на позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково, що підтверджує про її непостійний характер, а тому премія не може бути механізмом забезпечення достатнього життєвого рівня. Збільшення розміру премії не може бути підставою, виникнення базових місяців індексації грошових доходів населення. При збільшенні премії, відповідач не мав права застосовувати базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, та підмінювати одне поняття іншим. Тому, правильним є твердження суду першої інстанції, що визначення базовими місяцями місяці підвищення грошового забезпечення внаслідок збільшення надбавок та премій є протиправним. Крім того постановляючи рішення суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі -Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже з січні 2008 року набрала чинності нова Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, яка затверджена Постановою № 1294. Однак, враховуючи положення Порядку № 1078 (у редакції до 01.12.2015 року) місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення. Таким чином, суд вірно вважав, що встановлення базового місяця залежало від підвищення доходу позивача. З огляду на викладене, невиконання військовою частиною Закону №1282-ХІІ - ненарахування індексації, призвело до зменшення розміру та диспропорції нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з лютого 2008 року по листопад 2019 року. Тому, суд дійшов підставного висновку, що належним і достатнім способом захисту, в межах заявлених позовних вимог, буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення починаючи з лютого 2008 року по листопад 2019 року з урахуванням висновків суду наведених у даному рішенні, а її виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум. Також, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд вірно врахував, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44). Згідно із пунктом 1 Порядку №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З огляду на це суд правильно зазначив, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, суд першої інстанції виходив з того, що вимогами частини сьомої пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів населення громадянам провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону №2050-ІІІ передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (у редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин). У статті 3 Закону №2050-ІІІ зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. При цьому суд слушно зауважив, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Враховуючи викладене вище суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 460/10870/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула