Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/6123/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/6123/23 пров. № А/857/16617/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, ухвалене суддею Дуляницькою С.М. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/6123/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: 09 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у обчисленні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, на підставі судового рішення у справі №460/581/22 за період з 01.01.2016 по 21.07.2022; зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністірв України від 21.02.2001 №159, на підставі судового рішення у справі №460/581/22 за період з 01.01.2016 по 21.07.2022; визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016 без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та без індексації грошового забезпечення; зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та з індексацією грошового забезпечення. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, на підставі судового рішення у справі №460/581/22 за період 28.10.2016 по 20.07.2022 на суму 6638,70 грн. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, на підставі судового рішення у справі №460/581/22 за період 28.10.2016 по 20.07.2022 на суму 6638,70 грн. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016 без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та без індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та з індексацією грошового забезпечення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційних скаргах. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу управлінні оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та з 27.10.2016 виключений з особового складу частини у зв`язку зі звільненням з військової служби. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.10.2016 позивач є учасником бойових дій. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2022 у справі №460/581/22 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016; зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.10.2016 з встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.10.2016 з встановленням базового місяця - січень 2008 року; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди, що належить до виплати у відповідності до норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260, та без врахування індексації грошового забезпечення; зобов`язано військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення за 2015 - 2016 роки без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної додаткової грошової винагороди, що належать до виплати у відповідності до норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260, та без врахування індексації грошового забезпечення; зобов`язати військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення за 2015-2016 роки в розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, які отримував ОСОБА_1 під час проходження військової служби за останньою штатною посадою; зобов`язано військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вона нараховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, які отримав ОСОБА_1 під час проходження військової служби за останньою штатною посадою, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги. На виконання вказаного рішення суду індексацію грошове забезпечення, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразову грошову допомогу перераховано на картковий рахунок позивача 30.06.2022 в розмірі 41494,48 грн, а 21.07.2022 в розмірі 6638,70 грн. На звернення позивача із заявою від 28.01.2023 про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення та про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016 з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення із врахуванням виплачених сум, Військова частина НОМЕР_1 листом №36/238 від 01.03.2023 вказала на відсутність правових підстав для виплати компенсації втрати частини доходів та для включення до складу грошового забезпечення, з якого розраховано компенсацію за невикористану відпуску, індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом № 2011-ХІІ. Відповідно до положень статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (стаття 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі -Закон № 2017-ІІІ)). Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону № 2232-ХІІ грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону. Статтею 19 Закону № 2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом №2011-XII (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення). Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) від 07.11.2007 № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889» (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня виключення його із списків особового складу частини, тобто мала постійний (систематичний) характер. Право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідачем не заперечується, таке право визначене рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2022 у справі №460/581/22. Долученим до справи витягом з наказу №247 від 27.10.2016, яким позивача виключено зі списків та з всіх видів грошового забезпечення, та довідкою-розрахунком нарахованої допомоги на оздоровлення за 2015 рік та за 2016 рік, а також рішенням суду у справі №460/581/22 підтверджується встановлення позивачу щомісячної додаткової грошової допомоги у розмірі 60% місячного грошового забезпечення та Водночас, як вбачається із довідки-розрахунку про розмір нарахованої та виплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік ОСОБА_1 згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2022 у справі №460/581/22, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.10.2016, без врахування у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги, а також без врахування індексації. Наведені обставини скаржником не заперечуються. Натомість, скаржником в апеляційній скарзі вказується на безпідставність врахування при виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік індексації грошового забезпечення та щомісячного грошової винагороди. Так, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 899)встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду. Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вищезазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «Згідно з ч.2 та ч.3 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення». Таким чином, у даному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, допомоги на оздоровлення. Відповідно до абз.2 ч.3 ст.9 зазначеного Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. При вирішенні питання щодо індексації грошового забезпечення слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік без врахування індексації грошового забезпечення та без врахування у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та індексації та зобов`язання до вчинення дій підлягають задоволенню. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17. Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив: "згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу." Несвоєчасне нарахування належних позивачу сум при звільненні сум відбулось у зв`язку з неправомірними діями військової частини НОМЕР_3 (місце проходження служби), що встановлено судовим рішенням, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Водночас, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_3 здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 . На виконання рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 індексацію грошове забезпечення, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015-2016 роки, одноразову грошову допомогу перераховано на картковий рахунок позивача 30.06.2022 в розмірі 41494,48 грн, а 21.07.2022 в розмірі 6638,70 грн. Разом з тим, судом встановлено, що питання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру грошового забезпечення за період з 28.10.2016 по 20.07.2022 на суму 41494,48 грн вже вирішено судовим рішенням у справі №460/20646/22. Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати частини грошового забезпечення за період з 26.10.2016 (на наступний день після звільнення зі служби, а не з 01.01.2016, як заявлено позивачем) по 20.07.2022 (а не по 21.07.2022, як просить позивач) та лише в частині виплаченої суми 6638,70 грн. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та від 09.08.2022 у справі №460/4765/20. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №460/6123/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний