Постанова Київський апеляційний суд № 756/6493/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/6493/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4563/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2024року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гурської Анастасії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року у складі судді Диби О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, матеріальних збитків та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якому просив: стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 110 000 доларів США як безпідставно набуті; 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 2 296 дол США. Вирішити питання судових витрат. Позов обґрунтовано тим, що позивач познайомився з відповідачем на відпочинку у Вишгородському районі, після чого остання запропонувала позивачу придбати на вигідних умовах житловий будинок та земельну ділянку в котеджному містечку ІНФОРМАЦІЯ_1. 05 грудня 2021 року позивач передав відповідачу грошові кошти, а остання написала розписку про отримання від позивача суми грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США в рахунок завдатку за житловий будинок і земельну ділянку АДРЕСА_1 . 29 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено меморандум про придбання останньою земельної ділянки площею 0,12 га, внутрішній номер 14/3, яка знаходиться в котеджному містечку ІНФОРМАЦІЯ_1, і побудованого на ній житлового будинку загальною площею 246 кв.м., загальною вартістю 1 150 000 доларів США, згідно якого позивач передав відповідачу 110 000 дол США. Внаслідок ситуації, яка склалася на території України, а також загрози життю та здоров`ю у позивача та третьої особи відпала зацікавленість у придбанні обумовленого нерухомого майна. При цьому, 11 лютого 2022 року відповідач продала вказане майно іншій особі. Оскільки між сторонами не укладалися жодні правочини, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для утримання грошових коштів у розмірі 110 000 дол США. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася у суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, матеріальних збитків та моральної шкоди. Посилалася на те, що відповідачі не виконали зобов`язань передбачених меморандумом, внаслідок чого їх заборгованість перед позивачем складає які позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь. Зазначала, що відповідачі не виконали умов укладеного між ними меморандуму, у зв`язку з чим мають перед нею - позивачкою заборгованість, у сумі 862 300 дол США, яку просила стягнути з них на свою користь. Крім того, у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, позивач оцінює понесені ним збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 50 000 доларів США, а також моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.08.2023 прийнято відмову від частини позовних вимог зустрічної позовної заяви про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 862 300 дол США. Провадження у справі в цій частині закрито. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року позовні вимоги первісного позову ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 100 000 дол США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 відсотки річних у розмірі 2 087,67 дол США. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Позовні вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, матеріальних збитків та моральної шкоди - залишено без задоволення. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі адвокат Гурська А.С. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог первісного позову ОСОБА_2 - відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 - задовольнити. Зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті свідків та не зазначив у тексті судового рішення щодо підстав відмови у задоволенні відповідного клопотання. Вважає помилковим висновок про визнання доведеною ту обставину, що грошові кошти у розмірі 100 000 дол США були передані позивачем скаржнику без правової підстави. Крім того, відсутні підстави говорити про безпідставність отримання грошових коштів скаржником, адже домовленості між сторонами не визначені судом як нікчемні, а рішення суду про недійсність такого правочину немає. Вказано, що з урахуванням того, що меморандум від 29 грудня 2021 року є дійсним, не є попереднім договором купівлі-продажу, а договором про наміри й укладався свідомо ОСОБА_3 за згоди ОСОБА_2 , грошові кошти передавалися як завдаток, подружжя ОСОБА_4 відмовилось в односторонньому порядку від своїх зобов`язань, а тому завдаток не підлягає поверненню. Крім того, посилається на те, що основного договору щодо придбання нерухомого майна між сторонами не укладалось, адже матеріали справи містять докази відмови в односторонньому порядку з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укласти такий договір, незважаючи на надання ними скаржнику завдатку в рахунок зобов`язань щодо майбутнього придбання нерухомості у скаржника. Зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні взагалі не надає висновків щодо завданих збитків скаржнику. Саме подружжя ОСОБА_4 в односторонньому порядку відмовилось від своїх зобов`язань по придбанню нерухомості у ОСОБА_1 та від укладення договору купівлі-продажу, що призвело до завдання шкоди. Сума моральної шкоди визначалась з міркувань щодо того, що фактично в цілому скаржник не змогла отримати доходи від продажу нерухомого майна на загальну суму 1 150 000 дол США. Окрім вищезазначеного, судом першої інстанції не враховано правові позиції Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин (постанову від 18 квітня 2018 року у справі №668/7704/15-ц, провадження №61-14244св18; постанову від 07 листопада 2019 року у справі №520/10384/16-ц, провадження №61-27895св18; постанову від 11 січня 2023 року у справі №548/741/21, провадження №61-1022св22). У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Зінкевич Д.В. в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року - без змін. Вказує, що судом першої інстанції встановлено всі обставини та досліджено всі докази наявні в матеріалах справи, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою. Зазначає, що суд правомірно дійшов висновку про відмову у задоволені зустрічної позовної заяви. Колегія суддів заслухавши адвокатів Гурську А.С. та Оверчук Д.М. в інтересах ОСОБА_1 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Зінкевича Д.В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону. Зі справи вбачається що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 14.03.2015, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 14.03.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 133 т.1). Установлено, що у позивача та третьої особи виник намір придбати нерухоме майно, розташоване у ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі чого згідно розписки від 05.12.2021, написаної ОСОБА_1 , яка отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100 000 дол США в рахунок завдатку за житловий будинок і земельну ділянку АДРЕСА_1 . Дата основної угоди - до кінця січня 2022 року (а.с. 10 т.1). 29.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено меморандум, відповідно до якого остання придбала земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221884000:33:023:0242, внутрішній номер 14/3, яка знаходиться в котеджному містечку ІНФОРМАЦІЯ_1, і побудований на ній житловий будинок загальною площею 246 кв.м, загальною вартістю 1 150 000 дол США, які будуть сплачені згідно графіку у додатку 1 до меморандуму (а.с. 11-13 т.1). У п. 3 меморандуму сторони домовились про фактичну передачу домоволодіння у строк до 05.02.2022. Згідно пояснень позивача у їх сім`ї відпала підстава придбання нерухомого майна у зв`язку з можливою збройною агресією проти України. Договір купівлі-продажу житлового будинку між сторонами за формою і змістом, встановленими цивільним законодавством, укладено не було, тому отримані відповідачем від позивача кошти не є завдатком. Як убачається з долученої до справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 299797994 від 16.02.2022, земельна ділянка кадастровий номер 3221884000:33:023:0242 загальною площею 0,12 га розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2022, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М. зареєстрована за ОСОБА_5 11.02.2022 (а.с. 15 т.1). Отже, відповідачка розпорядилася своєю власністю - земельною ділянкою, відчуживши її 11.02.2022 на користь іншої особи. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно положень ч.1, п.3 ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі. Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Отже, до попереднього договору в частині форми застосовуються вимоги як до основного договору. Разом з тим, зазначений меморандум не засвідчений нотаріально, як передбачено вимогами до основного договору, а тому правові підстави визнання його попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, відсутні. За таких обставин, апеляційний суд відхиляє твердження апеляційної скарги про укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 меморандуму, що за своїм змістом є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна (договором про наміри) - безпідставні. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Проте у справі відсутні докази існування між сторонами договірних відносин, як то передбачено вимогами цивільного законодавства, а долучений до справи меморандум, рівно як і розписка про отримання 100 000 дол США, складена у простій письмовій формі, з огляду на викладені вище обставини не вказують, що правовою природою отриманих відповідачкою коштів є саме завдаток. Між сторонами не укладено передбаченого положеннями ст. 635 ЦК України попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому й сплату позивачем грошових коштів як завдаток визнати не можна. За таких обставин, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд, вирішуючи спір, не застосував закон, який підлягав до застосування - ст.570 ЦК України. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Зі справи убачається, що розписка від 05.12.2021 про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 100 000 дол США підтверджує факт їх передачі в рахунок придбання будинку та земельної ділянки у кінці січня 2022 року. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. В даному випадку майном є грошові кошти в сумі 100 000 дол США які були отримані відповідачкою від позивача. У випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Як було з`ясовано під час розгляду справи, внаслідок ситуації, яка склалася обумовлений між сторонами період на території України, а також виникнення загрози життю та здоров`ю у позивача та третьої особи відпала зацікавленість у придбанні обумовленого нерухомого майна. Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Апеляційний суд не погоджується з твердженнями апеляційної скарги про неврахування судом правових позицій Верховного Суду, які містяться у постанові від 11.01.2023 у справі №548/741/21, остільки вважає не подібними правовідносини у зазначеній справі та справі, що розглядається. Так, визнати суперечливу поведінку потерпілого, як установлено Верховним Судом у іншій справі, апеляційний суд не може, остільки згідно пояснень позивача, що не спростовано ОСОБА_1 , підставою до відмови у придбанні нерухомого майна, яке знаходиться у Вишгородському районі Київської області та яке мав намір придбати позивач у грудні 2021 року, була загроза його життю та третьої особи, тобто виникли перешкоди, як впливали на здатність виконувати зобов`язання. Такі побоювання сторони спору підтверджуються фактом військової агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022., що виключає висновки про те, щопотерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків. Матеріали не містять доказів, що ОСОБА_1 повернула кошти позивачу, а тому відсутні підстави для утримання нею грошових коштів у розмірі 100 000 дол США. Отже враховуючи викладене, конкретні обставини справи, відсутність доказів укладання між сторонами попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна у встановленому законом порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що передані позивачем відповідачці грошові кошти у суму 100 000 дол США у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачкою і, як наслідок, підлягають поверненню позивачеві. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідачки будь-яких правових підстав щодо утримання в себе майна ОСОБА_2 - грошових коштів у іноземній валюті - 100 000 дол США та обґрунтоване їх стягнення з відповідачки. Разом з тим, апеляційний суд, з урахуванням викладеного та обставин, за яких позивачем було передано на користь відповідачки грошові кошти, змішаного типу відносин, а також того, що направлена представником позивача на адресу ОСОБА_1 поштою письмова вимога про повернення грошових коштів, адресату вручена не була (а.с. 16 т.1), колегія суддів вважає поспішними висновки суду першої інстанції про необхідність застосування до виниклих правовідносин як відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, положень ч.2 ст.625 ЦК України. За таких обставин, апеляційний суд визнає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідачки 3% річних в сумі 2 084, 67 дол США, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові. З урахуванням викладеного та ситуації, яка спонукала позивача та третю особу від придбання у ОСОБА_1 нерухомого майна, вважає, що обставини, установлені Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі №520/10384/16-ц та у постанові від 18.04.2018 у справі №520/10384/16-ц, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, не є подібними, а тому й не підлягають врахуванню під час вирішення даного спору. При цьому колегія суддів з урахуванням вказаних обставин, вважає, що районний суд обґрунтовано відмовив у зустрічному позові ОСОБА_1 , оскільки нею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення збитків у вигляді упущеної вигоди. Що стосується моральної шкоди, то відповідачкою не вказано, з яких міркувань вона виходила, визначаючи таку суму у розмірі 1 000 000 грн, розрахунку розміру також не надано. Більше того, заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідачка посилався на те, що нею понесено моральні та душевні страждання внаслідок душевних хвилювань завданих протиправною поведінкою позивача та його дружини, проте зазначені обставини не підтверджені відповідними доказами, як і спричинення їй у зв`язку з цим моральних страждань, при тому, що після відмови позивача укласти договір купівлі-продажу до 05.02.2022 вже 11.02.2022 ОСОБА_1 нерухоме майно було продано іншому покупцю. За таких обставин районним судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову за недоведеністю. Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі оригіналу розписки про отримання коштів колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки належним чином засвідчена її копія міститься у матеріалах справи (а.с.10), а тому є належним доказом на підтвердження факту отримання грошових коштів. Наявність відповідного судового рішення в силу закону виключатиме правові підстави до звернення ОСОБА_2 у суд з тотожним позовом повторно. Відхиляє колегія суддів й доводи апеляційної скарги щодо відмови у допиті свідків, оскільки показання свідків не можуть бути єдиною підставою для підтвердження факту передачі або отримання грошових коштів згідно розписки та упущеної вигоди щодо наявності пропозицій третіх осіб придбати нерухомість, остільки свідки не можуть підтвердити або спростувати обставини щодо предмета спору, до того ж нерухоме майно, не придбане позивачем та третьою особою до 05.02.2022, уже 11.02.2022 відповідачкою було відчужено на користь іншої особи. Зазначена обставина також виключає підстави для висновків про наявність факту упущеної вигоди у зв`язку з відмовою позивача та третьої особи від набуття у власність заявленого нерухомого майна, а твердження про те, що інші покупці зі злів ріелтера мали намір придбати у позивачки нерухомість на суму більшу на 50 000 дол США не може бути безумовною підставою для установлення факту упущеної у зв`язку з цим вигоди. Не підлягають до врахування й інші доводи, оскільки підписавши розписку ОСОБА_1 підтвердила факт передачі ОСОБА_2 коштів. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду скаржником не надано. За наведених підстав, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Гурської Анастасії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення 3 % річних в сумі 2 087,67 доларів США скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 лютого 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: