Постанова Київський апеляційний суд № 760/22433/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/22433/23 Головуючий у суді І інстанції Застрожнікова К.С. Провадження № 33/824/1233/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Андрущенка Анатолія Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 09 січня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2023 року о 23 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Ушинського, 15, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Smart», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук, почервоніння обличчя, та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась, що зафіксовано на боді камери 476792, 473262, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що докази, які були досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки нею порушено вимоги п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Не погодившись з вказаною постановою, 18 січня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у її діях події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона не погоджується із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через недотримання норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів правомірності зупинки автомобіля, а в долученій до матеріалів справи постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ № 7765097 за порушення ОСОБА_1 ч. 6 ст. 121 КУпАП вказано, що не працює підсвітка заднього державного номерного знаку, однак із відеозапису з нагрудних б/к вбачається, що д.н.з. НОМЕР_2 автомобіля «Smart» освітлений та читається. У судовому засіданні в суді першої інстанції під час дослідження відеозаписів суд не звернув уваги на те, що працівниками поліції права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, їй роз`яснено не було, що підтверджується відеозаписами з нагрудних б/к. Окрім того зазначає, що за постановою від 18 вересня 2023 року водій керувала ТЗ з неосвітленим д.н.з. по АДРЕСА_2 , а в протоколі вказано, що місцем скоєння правопорушення є АДРЕСА_3 . Також, суд не звернув увагу на те, що володіючи інформацією про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , в протоколі записано інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме, що вона проживає за адресою АДРЕСА_1 , хоча в постанові записано АДРЕСА_4 . При цьому ОСОБА_1 вказує, що вона працює в ресторані, а в протоколі зазначено, що тимчасово не працює. На її думку, зазначені вище обставини вказують, що старший лейтенант поліції Луб В.І. при складанні протоколу діяв у спосіб не визначений Конституції України і Законів України, допустивши порушення порядку складання протоколу, визначеного ст. 256 КУпАП та розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - адвокат Андрущенко А.В. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати оскаржувану постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок). Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 526716 від 18 вересня 2023 року відносно ОСОБА_1 слідує, що 18 вересня 2023 року о 23 год. 00 хв. у м. Києві по вул. Ушинського, 15 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Smart», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовилась, що зафіксовано на боді камери 476792, 473262, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Матеріали даного провадження також містять відеозапис події, який є доказом у справі. Як убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівниками поліції після зупинки ОСОБА_2 було зазначено, що водій автомобіля «Smart» д.н.з. НОМЕР_1 , порушила Правила дорожнього руху, зокрема, керувала транспортним засобом з неосвітленими номерним знаком, а саме: не працює підсвітка заднього номерного знаку. Водій ОСОБА_2 вийшла із транспортного засобу, до неї підійшли працівники поліції та в ході спілкування у ОСОБА_2 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. За результатом дослідження зазначеного відеозапису встановлено та чітко вбачається, що працівником поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд як на місці зупинки, так і в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовилася пройти такий огляд, вказуючи що вона не довіряє ні приладу «Драгер», ні поліцейським. Працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення та зачитано ОСОБА_1 суть правопорушення та його зміст, водій відмовилась проставляти підпис у протоколі, про що поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення зроблено відповідну відмітку. Вищезазначений відеозапис містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції, які передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП. До того ж, інформація, яка міститься на відеозапису, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 була притягнута до відповідальності не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан такого сп`яніння. Тобто, правопорушення є закінченим з моменту такої відмови. Отже, наявність чи відсутність в організмі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не змінює склад правопорушення і не може бути підставою для закриття провадження у справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що зупинка водія була неправомірна, а протокол складено з порушенням порядку складання протоколів, визначеного ст. 256 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки зауважень чи заперечень щодо порядку оформлення протоколу працівниками поліції щодо ОСОБА_1 остання не зазначала, із заявами про неправильність дій чи порушення її прав під час складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких доказів не містять. Неточності, про які вона зазначає, а саме: місце роботи і невірна адреса проживання не можуть бути підставою для скасування постанови та не впливають на доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому судом не оцінюються. Доводи апелянта про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 її права та не дали можливості скористатися правовою допомогою адвоката, чим було порушено її право на захист, є непереконливими. Право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз`яснення прав, оскільки у справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Права ОСОБА_1 були реалізовані, про що свідчить залучення адвоката, який представляє її інтереси в суді. Відтак у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист. Твердження апелянта про те, що працівники поліції безпідставно зупинили автомобіль під її керуванням з підстав того, що не працювала підсвітка заднього державного номерного знаку, не є слушними, так як причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вина останньої підтверджується наявними в матеріалами справи доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, а тому інші доводи апеляційної скарги суд сприймає критично, як намагання уникнути відповідальності за вчинене. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп`яніння, а відтак і відповідальності за це. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Адміністративне стягнення призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. За таких обставин постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв`язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 09 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.А. Голуб