Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/1433/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1363/24 Справа № 203/1433/23 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О.В Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю., за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітніми синами,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітніми синами (а.с. 1-2, 26-27), в обґрунтування якого посилався на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до позивача про розірвання шлюбу. На початку березня 2022 року відповідач разом із синами покинула місце проживання. Де наразі відповідач перебуває разом із синами позивачу невідомо. У позивача відсутня можливість спілкуватись із синами. Враховуючи вказане позивач змушений звернутись до суду з даним позовом. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд зобов`язати відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із синами та встановити йому такі способи участі: 1) встановити можливість перебування синів разом із батьком з 07:00 год. до 22:00 год. щоденно незалежно від факту присутності їх матері; 2) необмежене спілкування з синами разом, особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та синами. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітніми синами, задоволено частково. Визначено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом спілкування з синами за допомогою соціальних мереж, месенджеру «Telegram» (@Serafim_Shtepa), як за допомогою обміну повідомленнями, так і за допомогою аудіо-, відео зв`язку кожного вівторка та суботи з 19:00 год. до 21:00 год. за київським часом за згодою дітей до повернення останніх в Україну. Стягнуто на користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 536,80 грн. В задоволенні решті позовних вимог, відмовлено (а.с. 208, 212-218). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 223-224). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. ОСОБА_2 скористалась своїм правом та подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін (а.с. 251-254). Інші сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні такого способу у спілкуванні з дітьми суд врахував перебування дітей за кордоном, що обумовлено забезпеченням їх безпеки, життя та здоров`я, від війни, ракетно-бомбових ударів, що постійно тривають на території України з 24 лютого 2022 року, а не умисними перешкодами з боку відповідачки у спілкуванні з дітьми позивачу. Приймаючи до уваги встановлені обставини відсутності доходів, трудової діяльності, наявність власного житла, придатного для проживання дітей, відсутність незнятих чи непогашених судимостей, відсутність даних про перебування на обліку лікарів нарколога та психіатра, а також зважаючи на небажання синів повертатися до батька, спілкуватися з ним, при цьому врахувавши вік дітей, що визначає їх самосвідомість і можливість зміни ставлення за певних умов, у зв`язку з чим прийшов до висновку про доцільність визначення порядку участі позивача у вихованні дітей у запропонований органом опіки та піклування спосіб. Вимоги позивача про зобов`язання позивачки не перешкоджати позивачу в участі у вихованні та вільному спілкуванні з синами задоволенню не підлягають, оскільки окремо не створюють ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на задоволені вимоги про фактичне усунення таких перешкод та визначення порядку участі батька у вихованні синів. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. За змістом статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. У відповідності до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою. Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно статті 157 СК України, той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний приймати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.10.2018 справа №686/14512/17, провадження № 61-7540св18. У силу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991, дата набуття чинності для України 27.09.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 по справі Хант проти України). Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебували у зареєстрованому шлюбі, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року розірвано (а.с. 4). Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року, що набрало законної сили 30 травня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 вересня 2008 року Бабушкінським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ, актовий запис № 733, - розірвано. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 5, 6). Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей їхнього віку, починаючи від 13 лютого 2023 року і до досягнення дітьми повноліття. Згідно довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №6076 від 14 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_20, проте згідно довідки №7595 від 29 вересня 2023 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за вищевказаною адресою, ОСОБА_2 29 вересня 2023 року знята з реєстрації за вищевказаною адресою за заявою власника, тобто позивача ОСОБА_1 (а.с. 9, 183). На підставі Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин того ж дня на всій території України введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. Встановлено та визнано сторонами, що на початку березня 2022 року через повномаштабне вторгнення військ російської федерації на територію України відповідач виїхала з території України разом з синами Серафимом та Єлисеєм без згоди позивача, що свідчить доведеність обставин відсутності між сторонами згоди з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми та, відповідно, наявність з цього приводу спору. Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 9 вказаної Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. У ст. 150 СК України (ч. ч. 1, 3) встановлені обов`язки батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Вирішуючи вказаний спір суд вірно виходив із пріоритету інтересів дітей над інтересами батьків та кожного з них окремо, не надаючи переваги жодному з них, надаючи оцінку усім обставинам відносин дітей із батьком, який має дбати про їх здоровий фізичний та духовний розвиток в дусі поваги до норм суспільної моралі, бути прикладом останнім в цьому. Верховний Суд неодноразово і послідовно у своїх практиці наголошує, що суди не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Судом встановлено, що позивач, перебуваючи у працездатному віці, доходів від законної трудової діяльності не має, в центрі зайнятості на обліку з метою пошуку роботи не перебуває. Також, позивач не надав суду доказів наявності у нього офіційного оподатковуваного доходу з інших джерел ніж трудова діяльність. Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» Міністерства внутрішніх справ України ВР-000205763 ОСОБА_1 на території України станом на 01 серпня 2022 року незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с. 11), зокрема, за вироком Харківського обласного суду від 22 серпня 1996 року та ухвалою Верховного Суду України від 12 листопада 1996 року з призначенням ОСОБА_1 за ст. ст. 86-1, ч. 2 ст. 143, ч. 2 ст. 148-4, ч. 2 ст. 80, ст. 19, ст. 172 КК України покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна (а.с. 73-82), тому суд обгрунтовано відхилив доводи відповідачки в частині наявності у позивача судимості за тяжкий злочин. Відповідно до довідки Комунального підприємства «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» Дніпровської обласної ради» №1110 від 31 березня 2023 року ОСОБА_1 в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями в закладі охорони здоров`я не знаходиться (а.с. 12, 13). Відповідно до інформації від 12 квітня 2022 року №10-80 і довідки від 13 квітня 2022 року №10-81 Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №10 ім. І.І. Манжури» Дніпровської міської ради за весь час навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , класні керівники не помічали і не повідомляли жодного разу про ознаки фізичного впливу або порушення емоційного стану дітей. У медичному журнали школи немає жодного запису щодо травмувань хлопчиків та помічених у них слідів фізичного впливу. Діти участі у дистанційному навчанні не приймають, з чатів спілкування класів видалилися, мати також на зв`язок не виходить та номер телефону змінила. Особові справи учнів знаходяться у закладі (а.с. 10). Згідно інформації Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради від 09 травня 2022 року №605 мати дітей ОСОБА_2 в період з 01 січня 2015 року по 04 травня 2022 року в реєстраційних журналах відділу комісійних судово-медичних експертиз та експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб не значиться (а.с. 19). Відповідно до повідомлення відділення поліції №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 14 квітня 2022 року відносно ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 06 квітня 2022 року адміністративні протоколи за ст. 173-2 КУпАП не складалися, термінові заборонні приписи не виносилися, викликів, що надходили на лінію 102 не зареєстровано (а.с. 18). Вищевказане спростовує твердження відповідача з приводу того, що позивач зловживає алкогольними напоями, вдавався до насильницьких дій до неї та дітей. Будь-якими іншими належними, допустимими та достатніми доказами з огляду на приписи ст.ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження вказаного в матеріалах справи відсутні. Судом першої інстанції було досліджено звукозапис телефонної розмови позивача з відповідачкою, зневажливого, принизливого характеру, що відбувалась напередодні судових сімейних спорів, з погрозами в бік відповідачки, самостійно наводячи в приклад свою неврівноваженість у спілкуванні та заподіяння іншим людям значної шкоди, що свідчить про зневажливе ставлення до матері дітей, що для виховання синів має вкрай негативний приклад, про що опосередковано свідчить і переписка старшого сина ОСОБА_9 з відповідачкою, скріншоти якої долучені до матеріалів справи (а.с. 67-72). Також судом було досліджено відеозаписи звернень відповідачки з дітьми до бабусі, в яких обидва сини висловлюють своє явне небажання повертатися до батька та навіть спілкуватись з ним, що свідчить про явне психологічне напруження у стосунках із батьком і не відповідає його твердженням про повне взаєморозуміння із дітьми. Згідно договору дарування 2/3 часток квартири від 10 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шугаєвою О.С., реєстраційний №254, ОСОБА_1 , набувши 2/3 квартири АДРЕСА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 29 серпня 2014 року, реєстровий номер №5-412, подарував своїм синам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 1/3 частці квартири (а.с. 16-17). Також судом обгрунтовано відхилено доводи позивача про повне забезпечення ним своїх дітей житлом, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, яка ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року залишена в силі, у справі №203/3353/18 за позовом ОСОБА_12 визнано недійсним договір дарування 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 , реєстровий №5-412, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та скасована державна реєстрація права власності за ним на цей об`єкт нерухомості, а наразі в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа №203/339/22 за позовом ОСОБА_15 про витребування 2/3 частки цієї квартири у ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , про що сам ОСОБА_1 достовірно обізнаний з огляду на те, що як батько є законним представником своїх дітей, а також за даними вказаних судових рішень є учасником вказаних справ, зокрема, №203/3353/18. Згідно з актом обстеження умов проживання від 25 липня 2023 року, складеного членами комісії: начальника УССД ОСОБА_17 , головним спеціалістом УССД Діденко Д.В., затвердженого головою адміністрації Соборного району Федоренком В., за адресою: АДРЕСА_4 , проживає ОСОБА_1 , умови для проживання задовільні, для проживання дітей створені всі необхідні умови, зокрема для них є окрема кімната, двоярусне ліжко, письмовий стіл (а.с. 141). Окрім цього, комісією з питань захисту прав дитини адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради надано рекомендацію №151 від 26 липня 2023 року про усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення йому способів участі у вихованні, спілкуванні з синами, з якої вбачається, що надати до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради не може надати висновок в порядку ст. 19 СК України у зв`язку із тим, що діти не проживають на території Соборного району м. Дніпра (а.с. 142). Відповідно до частин четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Розпорядженням голови адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради №230-р від 23 серпня 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради щодо доцільності визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно якого, на підставі заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши надані документи, враховуючи витяг із протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 02 серпня 2023 року та введення на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану комісія вирішила за доцільне визначити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , спілкування з синами за допомогою соціальних мереж, месенджеру «Telegram» (@Serafim_Shtepa) як за допомогою обміну повідомлення, так і за допомогою аудіо, відеозв`язку кожного вівторка та суботи з 19:00 год. до 21:00 год. за Київським часом за згодою дітей (а.с. 160, 161-163). Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вказаний висновок є належним та допустимим доказом, з огляду на те, що останній складений і затверджений уповноваженою особою, відповідає вимогам до форми і змісту, і такого висновку визначений відповідний орган дійшов за результатами розгляду колегіальним органом комплексу обставин, які мають істотне значення для прав та інтересів дитини. Суд дійшов вірного висновку про те, що між сторонами, як батьками дітей склались вкрай неприязні відносини, які безпосередньо впливають на відносини із дітьми і участь батька у вихованні та спілкуванні з синами, а тому, виходячи з інтересів дітей, забезпечення їх гармонійного розвитку та виховання, суд обгрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визначення способу участі батька у вихованні дітей. Також суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про зобов`язання позивачки не перешкоджати позивачу в участі у вихованні та вільному спілкуванні з синами задоволенню не підлягають, оскільки окремо не створюють ефективний спосіб захисту прав позивача з огляду на задоволені вимоги про фактичне усунення таких перешкод та визначення порядку участі батька у вихованні синів. Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Доводи скарги стосовно того, що судом позбавлено дітей можливості спілкування з батьком є безпідставними, оскільки судом було визначено спосіб участі батька у вихованні дітей з урахуванням воєнного стану в Україні через збройну агресію російської федерації, ракетних ударів по території України, тобто з урахуванням наявності загрози їх життю та здоров`ю дітей, а тому визначений спосіб спілкування батька з дітьми визначений з урахуванням в першу чергу інтересів дітей та їх бажання щодо спілкування з батьком, а не особистих амбіцій батька, оскільки спосіб, який просить визначити батько дітей не відповідає інтересам дітей та ставить під загрозу їх життя та здоров`я. Доводи апелянта стосовно того, що він не просив повертати дітей до України, а просив особисте спілкування навіть за межами України, проте, вказаного враховано судом не було, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані доводи не узгоджуються з його позовними вимогами. Крім того, колегія суддів зауважує про те, що позивач не позбавлений права за домовленістю особисто спілкуватись з дітьми за межами України. Доводи щодо наданої оцінки судом дослідженого відеозапису колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони є фактично переоцінкою вказаного доказу, проте, оцінка доказів є прерогативою виключно суду, а не учасників справи. З огляд на викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянти не скористався наданим йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.Ю. Лопатіна