Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/2187/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2057/24 Справа № 213/2187/22 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №213/2187/22 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року (суддя Мазуренко В.В., повний текст судового рішення складено 19 вересня2023 року), в с т а н о в и в : У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 09 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №4089116, відповідно до умов якого відповідачка отримала фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн. Відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі, що визначені договором. Проте ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором кредиту в розмірі 24700,00 грн, яка складається із 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 18750,00 грн заборгованості по відсоткам, 950,00 грн заборгованості по комісії. 27 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №78-МЛ, на підставі якого позивач набув статусу нового кредитора та отримало право вимоги грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №4089116 від 09 липня 2021 року. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №4089116 від 09 липня 2021 року в розмірі 24700,00 грн. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4089116 від 09 липня 2021 року у розмірі в розмірі 24700,00 грн, яка складається із 5000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 18750,00 грн - заборгованості по відсоткам, 950,00 грн - заборгованості по комісії. Вирішено питання про судові витрати. З вказаним рішенням не погодилася відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4258,30 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у заяві відповідача, яку вона подавала 09 липня 2021 року процентна ставка зазначена не була та взагалі були відсутні будь-які дані щодо отримання позики, крім наміру отримати позику. В розрахунку заборгованості зазначено нарахування відсотків за період з 10 липня 2021 року по 07 жовтня 2021 року, тобто 89 днів, в той час, як спірний договір укладався на 30 днів, а саме до 08 серпня 2021 року і відповідно до графіку платежів загальна вартість кредиту становить 9700,00 грн. Вважає, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі передбаченому договором, оскільки пролонгація здійснювалась з ініціативи кредитодавця з метою нарахування процентів за частиною 1 статті 1048 ЦК України, а анкета-заява на кредит №4089116 від 09 липня 2021 року не містила умов щодо пролонгації кредиту, а містила чіткий строк користування кредитом, строку його повернення та повну суму до повернення 9700,00 грн. Також вважає, що позивачем не надано доказів укладення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою електронного письмового договору про надання кредиту з обов`язком сплати процентів за його користування саме в такому розмірі. Позивач не надав належних доказів отримання кредиту відповідачем в розмірі 5000,00 грн. Керуючись практикою Верховного Суду, нормами статті 141 ЦПК України та наданими до матеріалів справи доказами відповідачка вважає, що стягненню з позивача на її користь підлягає судовий збір за подання заяви про перегляд судового рішення в розмірі 536,80 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до договору про споживчий кредит №4089116 від 09 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії і процентів за користування кредитом 08 серпня 2021 року. Згідно пункту 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором, складає 4700,00 грн в грошовому виразі та 317,286.00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позивальника за кредитом складає 9700,00 грн. Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 договору комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,000 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредит за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2,2.3 цього договору. Відповідно до пункту 6.1 договору про споживчий кредит, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Згідно із пунктом 6.3 кредитного договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком розрахунків) та підтверджує, зокрема, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на вебсайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 14-17). Згідно із анкетою-заявою на кредит №4089116 від 09 липня 2021 року ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 5000,00 грн, з датою повернення 08 серпня 2021 року, сума до повернення 9700,00 грн, комісія за надання кредиту 950,00 грн за ставкою 19,00% від суми договору, проценти за користування кредитом 3750,00, нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 13). Із платіжного доручення №50829558 від 09 липня 2021 року вбачається, що платником ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_3 5000,00 грн, банк отримувача: 537541 № рахунку НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 4089116 (а.с. 20). Згідно із роздруківкою хронології вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину від 09 липня 2021 року №4089116: 09 липня 2021 року о 10:56:00 відбулося введення позичальником даних по заяві; 09 липня 2021 року о 10:56:00 заяву відправлено позичальником на розгляд; 09 липня 2021 року о 10:57:00 пропозиція позичальнику інших умов, відправка клієнту СМС повідомлення та е-mail з пропозицією інших умов; 09 липня 2021 року об 11:00:00 прийняття позичальником пропозиції інших умов; 09 липня 2021 року об 11:00:00 створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) в особистому кабінеті позичальника, позичальнику відправлено SMS повідомлення про погодження кредиту та необхідність підписати акцепт на сайті та SMS повідомлення з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; 09 липня 2021 року об 11:01:00 позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); 09 липня 2021 року об 11:01:00 друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника, кредитні кошти перераховано на її картку (а.с. 51). Графіками розрахунків від 09 серпня 2021 року по 07 жовтня 2021 року підтверджується пролонгація договору про споживчий кредит на стандартних умовах щоденно на 1 день, відповідно до яких проценти за кредитом збільшуються на 50,00 грн та станом на 07 жовтня 2021 року заборгованість за процентами складає 18750,00 грн (а.с. 21-50). Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість за договором кредиту в розмірі 24700,00 грн, яка складається із 5000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 18750,00 грн - заборгованості по відсоткам, 950,00 грн - заборгованості по комісії (а.с. 55). 27 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №78-МЛ, згідно з яким відступило останньому право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, а тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_3 за договором №4089116 від 09 липня 2021 року (а.с. 56- 63). Повідомленням від 27 жовтня 2021 року позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу (а.с. 64, 65). 15 вересня 2022 року позивач направив боржнику досудову вимогу щодо сплати боргу за кредитним договором (а.с. 66). Також встановлено, що ОСОБА_3 08 квітня 2022 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 104). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, зазначив, що відповідач належним чином умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. Проте, повністю з такими висновками суду погодитися неможливо, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частин 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У частинах 1 та 2 статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК України). Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. За приписами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідну логічну послідовність дій, спрямованих на укладення кредитного договору № 4089116 від 09 липня 2021 року. Отже, заповненням анкети-заяви на кредит №4089116 (дата створення 24 квітня 2020 року) та підписанням кредитного договору №4089116 від 09 липня 2021 року, відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як набувача права вимоги до цього боржника на підставі договору відступлення прав вимог №78-МЛ від 27 жовтня 2021 року заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн (пункт 1.2 договору) та комісії в розмірі 950,00 грн (пункт 1.5.1. договору). Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір № 4089116 від 09 липня 2021 року не підписаний споживачем ні власноручно, ні електронним підписом, тому правочин є не вчиненим та таким, що не породжує для відповідачки прав та обов`язків, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано. Однак, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення заборгованості за простроченими відсотками підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом становить 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 14). При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 09 липня 2021 року (пункт 1.3 кредитного договору). Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів. Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 3750,00 грн (пункт 1.5.2), а тому колегія суддів приходить до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. Щодо вимоги про стягнення процентів в іншій частині, то колегія суддів вважає її безпідставною, з огляду на наступне. У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що відповідно до пункту 1.4 договору про споживчий кредит №4089116 від 09 липня 2021 року термін повернення кредиту визначено 08 серпня 2021 року. При цьому позивачем відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за договором про споживчий кредит №4089116 від 09 липня 2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 2.3.1 договору, при цьому матеріали справи не містять розрахунку заборгованості за кредитним договором, що позбавляє можливості суд встановити розмір відсотків (заборгованості), тому правові підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсоткам з 08 серпня 2021 року відповідно до пунктів 1.6, 2.2.3 договору відсутні. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості. Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №4089116 від 09 липня 2021 року в розмірі 9700,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 5000,00 грн, заборгованість за відсотками 3750,00 грн, комісія 950,00 грн. Таким чином, рішення підлягає зміні в частині стягнення заборгованості за відсотками. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Розглядаючи вимогу ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно із частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За частиною 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно із статтями 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Водночас, відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). На підтвердження отримання професійної правничої допомоги відповідачкою надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 13 квітня 2023 року, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Максимовим Р.І., відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі і на умовах, передбаченим цим договором, а клієнт зобов`язаний прийняти та оплатити надану правову допомогу у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с. 152). Згідно із ордером на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_7 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 13 квітня 2022 року надає ОСОБА_4 правову допомогу в Інгулецькому районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та в Дніпровському апеляційному суді (а.с. 106, 181). Відповідно до додатку №1 від 13 квітня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 квітня 2023 року вартість послуг адвоката за вказаним договором становить 8000,00 грн (а.с. 153). З підсумкової виписки вбачається, що 06 вересня 2023 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_4 суму в розмірі 8000,00 грн за договором (а.с. 155). Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом під час розгляду вказаної справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, апеляційний суд вважає наявними підстави для стягнення на користь відповідачки понесених витрат по сплаті правничої допомоги, водночас, колегія суддів зазначає, що вказаний відповідачкою розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку. Отже, обставини, на які посилається сторона відповідача в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження, а тому вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам, тобто в розмірі 3141,70 грн. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції позивачем сплачено судовий збір за подання позову 2481,00 грн. Відповідачкою сплачено судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення - 536,80 грн та за подання апеляційної скарги 3721,50 грн, а всього 4258,30 грн. Позовні вимоги після перегляду справи задоволені у розмірі 9700,00 грн, що становить 39,27% від заявлених вимог 24700,00 грн, апеляційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задоволена відповідно на 60,73%. Тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витратити пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 974,32 грн, а з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2581,01 грн. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи наведене з позивача на користь відповідачки слід стягнути у відшкодування судового збору 1611,69 грн (2581,01 грн - 974,32 грн). Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року змінити в частині стягнення розміру заборгованості за відсотками за кредитним договором №4089116 від 09 липня 2021 року, зменшивши його до 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року в частині відшкодування понесених витрати по сплаті судового збору змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1611,69 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат на правничу допомогу 3141,70 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста