Постанова Волинський апеляційний суд № 155/1847/23

Справа № 155/1847/23 Провадження №33/802/177/24 Головуючий у 1 інстанції:Санакоєв Д. Т. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2024 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Світлицької З.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Світлицької Зоряни Олександрівни на постанову судді Горохівського районного суду Волинської області від 01 лютого 2024 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, військовослужбовця ЗСУ, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 536 грн. 80 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 05 грудня 2023 року о 20:44 год. на вул.Шкільній в с.Новостав, керував автомобілем марки "ВАЗ-21099", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) і відмовився у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Світлицька З.О. подала апеляційну скаргу в якій таке вважає необґрунтованим та незаконним. Зазначає про те, що матеріали справи не містять жодних доказів про керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Такий факт не доводить і відеозапис з боді-камер працівників поліції, оскільки відеозйомка ведеться в темну пору доби у зв`язку з чим не вбачається можливим стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Зафіксованими є лише розмова працівника поліції з якимись особами. Також зазначає про те, що працівник поліції пропонує ОСОБА_1 проїхати для проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння в медичний заклад вже після того, як склав протокол про адміністративне правопорушення. Водночас, на відеозаписі відсутні дані про те, що працівник поліції пропонував проїхати в медичний заклад до складення такого протоколу. Окрім того, працівниками поліції не було відібрано пояснень у свідка, тобто іншої особи чоловічої статі, який перебував на місці події, на предмет підтвердження або спростування того, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля. Також зазначає про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог законодавства, оскільки до матеріалів справи долучений диск з відеозаписом, однак відсутні відомості про технічний пристрій, за допомогою якого здійснено такий запис, що не дає підстав використати відеозапис та протокол як докази. Сам відеозапис ймовірно є уривчастим, оскільки переривається і на ньому не зафіксовано факту складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 , чим допущено істотні порушення щодо порядку оформлення матеріалів. Крім того зазначає, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння складається і долучається до матеріалів справи лише у разі встановлення алкогольного сп`яніння, а тому суд в даному випадку не може посилатися на такий акт як доказ винуватості ОСОБА_1 , оскільки огляд не проводився. Також з цих підстав не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 направлення на огляд в медичний заклад. Не може суд посилатись як доказ винуватості ОСОБА_1 і на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та на факт сплати штрафу за цією постановою, оскільки він сплатив його лише для уникнення його подвоєння в подальшому та передачі до органу державної виконавчої служби для примусового стягнення. У свою чергу оскарження такої постанови в судовому порядку мало б більший фінансовий тягар, аніж його сплата. Тому, оплата такого штрафу не може свідчити про визнання вини за протоколом про адміністративне правопорушення в даній справі. Окрім того, працівниками поліції було порушено процедуру тимчасового вилучення посвідчення водія, оскільки таке у ОСОБА_1 не вилучалось, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Також не було додано до матеріалів справи акту про відсторонення водія від управління транспортним засобом. Посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі, - закриттю. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання до суду не з`явився. При цьому, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав. А тому, апеляційний суд з урахуванням положень ст.268 КУпАП, вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності цієї особи. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Світлицьку З.О., яка скаргу підтримала з підстав викладених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. За положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №059955 від 05.12.2023, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, з яким він ознайомлений. У протоколі він зазначив, що він не керував транспортним засобом. Працівники поліції схопили його за руку і почали тягнути за собою; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.12.2023, та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу та і у найближчому медичному закладі; - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №811404 від 25.12.2023 за якою на ОСОБА_1 накладено штраф за порушення, що передбачені ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. Як встановлено судом штраф за цією постановою ОСОБА_1 сплачено. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами із відео-реєстратора службового автомобіля та боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано як поліцейський автомобіль із включеними проблисковими маячками червоного кольору рухається за автомобілем марки «ВАЗ», який не зупиняється аж до заїзду у двір приватного будинку. Відразу ж після здійснення зупинки один з працівників поліції прискорено виходить з службового автомобіля і прямує до автомобіля марки «ВАЗ» та запитує у особи, яка вийшла з водійського місця чому не зупиняється на вимогу працівників поліції. Така особа вказує, що не керував автомобілем, а лише сидить в автомобілі і слухає музику. Як встановлено цією особою був ОСОБА_1 , і окрім нього в автомобілі на пасажирському сидінні перебувала ще одна особа чоловічої статі. Працівники поліції просять ОСОБА_1 пред`явити для перевірки документи на транспортний засіб та посвідчення водія, однак останній вказуючи, що не керував автомобілем, відмовляється це зробити. Під час спілкування у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим неодноразово йому пропонувалось пройти огляд на встановлення такого стану на місці події або ж в медичному закладі, однак він вказує, що не керував транспортним засобом, то немає підстав для його освідування. Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції були розцінені як відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку та повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, що і було зроблено. Зафіксованим є й факт ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, в якому він написав письмові пояснення, поставив свій підпис та отримав його копію. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. При цьому, апеляційний суд вважає цілком безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і, зокрема відеозаписом з камери службового автомобіля та боді-камери працівника поліції. Цілком підтвердженим являється той факт, що автомобілем у час зазначений у протоколі керував саме ОСОБА_1 , оскільки, як вбачається службовий автомобіль рухається безпосередньо за автомобілем марки «ВАЗ», який не зупинявся, а коли заїхавши у двір будинку, то зупинився і відразу ж до нього швидким кроком підійшов працівник поліції, яким було встановлено, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 , якому було висунуто вимогу пред`явити документи на транспортний засіб та посвідчення водія, а пізніше про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Інша особа чоловічої статі, яка перебувала в автомобілі з ОСОБА_1 , знаходилась на пасажирському місці. Будь-яких інших осіб на місці події не було. Окрім того, як вбачається із відеозапису, повністю не відповідає матеріалам справи твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд в медичному закладі, так як працівник поліції неодноразово пропонував пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі. Не спростовує жодним чином і не є в даному випадку порушенням той факт, що працівниками поліції не було відібрано письмових пояснень у вищевказаної особи чоловічої статі, яка перебувала в автомобілі разом із ОСОБА_1 , оскільки, як встановлено водієм був ОСОБА_1 . Також не заслуговує на увагу суду твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог законодавства із посиланням на те, що у ньому не зазначено технічних характеристик пристрою на який проводився відеозапис, що міститься в матеріалах справи, оскільки в даному випадку, у протоколі зазначено, що до протоколу дається відеозапис правопорушення, що на думку суду є цілком достатнім. Такий відеозапис досліджувався судом і на думку суду є цілком належним і допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Окрім того, його не безперервність не є істотним порушенням норм законодавства, що давав би підстави вважати його недопустимим доказом, оскільки на ньому є зафіксованими ті обставини, які підлягають встановленню в даній справі. Такими, що не беруться до уваги доводи сторони захисту про неможливість покладення в основу винуватості ОСОБА_1 направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.12.2023, та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, оскільки наряду з іншими доказами у справі в їх сукупності, вони підтверджують ті обставини, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких заборон про їх не складання у разі відмовив особи (водія) від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, законодавство не містить. Тому такі акт та направлення є цілком належними і допустимими доказами у даній справі щодо ОСОБА_1 та взяті до уваги наряду з іншими доказами у сукупності. Правильним є також посилання суду як один із доказів винуватості ОСОБА_1 на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та на факт сплати штрафу за цією постановою, оскільки вона як самостійно так і наряду з іншими доказами у справі доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. При цьому, посилання сторони захисту про сплату штрафу лише для уникнення його подвоєння в подальшому та передачі до органу державної виконавчої служби для примусового стягнення, на думку суду є нічим іншим як обраною стратегією захисту в даній справі. Посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось, так як він його не пред`явив працівникам поліції, а тому посилання на порушення процедури вилучення є неспроможним. Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить сторона захисту, апеляційний суд не вбачає. А тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Світлицької Зоряни Олександрівни залишити без задоволення, а постанову судді Горохівського районного суду Волинської області від 01 лютого 2024 року, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк