Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/9994/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А 23 лютого 2024 року м.Херсон Херсонський апеляційний суд у складі: головуючий - суддя Кутурланова О.В. за участю: секретаря судового засідання - Добрової К.О. прокурора Зубкова В.С. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 захисника адвоката Іпатова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АР Крим м.Джанкой, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, ТВО начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 , майора, з вищою освітою, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- встановив: Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Відповідно до постанови суду, начальник відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_2 , будучи військовою посадовою особою, в умовах особливого періоду, у м. Херсон, протягом лютого-березня 2023 року неналежним чином виконував обов`язки військової служби, а саме всупереч вимог ст.ст.9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та положень п.п. 22.5 та 22.6 глави 22 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 не забезпечив належний облік офіцерів запасу, що призвело до безпідставного, за відсутності свідоцтва про хворобу, виключення з військового обліку офіцерів запасу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яке відповідно мало місце 15.02.2023 року, 13.03.2023 року та 10.03.2023 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, помилковість висновків суду щодо його вини в інкримінованому адміністративному правопорушенні, просив скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що станом на дату прийняття рішення про зняття осіб з військового обліку у нього були відсутні повноваження щодо прийняття рішення про зняття осіб з військового обліку, адже Положення про Херсонський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », затверджене наказом Начальника Херсонського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 31.05.2023 року №94 не визначає такі обов`язки, а функціональні обов`язки начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 затверджені 30.06.2023 року, тобто після подій, пов`язаних із зняттям з військового обліку офіцерів запасу ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Крім того, посилаючись на те, що рішення про зняття з військового обліку приймає не він, а керівник ТЦК, вважає, що не він є відповідальною особою за вчинення даного правопорушення. Також зазначив, що зняття з обліку за станом здоров`я згідно ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2022 року № 1487 не передбачає виключного переліку документів, які подаються для прийняття рішення про звільнення особи з військового обліку, а Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 не регулює питання про військовий облік, що, на його думку, свідчить про те, що навіть у разі наявності у нього відповідних повноважень таке свідоцтво не було необхідним для вирішення питання про виключення осіб з обліку. Крім того, вважає, що суд залишив поза увагою факт спливу строку притягнення його до адміністративної відповідальності. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 також заявив клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважної причини, так як копія постанови вчасно не отримана, з матеріалами справи ознайомлений після спливу строку на апеляційне оскарження. Згідно положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 отримав копію постанови суду та ознайомився з матеріалами справи після спливу строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження та забезпечити право на доступ до правосуддя. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши наведені в апеляційній скарзі численні доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2023 року відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Статтею 15 КУпАП передбачено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Частиною 2 ст.172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом ВО Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року в Україні оголошено початок проведення часткової мобілізації, тобто з вказаного періоду в Україні настав особливий період. Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 року діє воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу. Положеннями ст.ст.1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю. Згідно вимог ст.45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що його вина повністю підтверджується дослідженими судом належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, що також знайшло підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 11.08.2021 року проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 (у подальшому ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на посаді начальника відділення офіцерів запасу та кадрів та підпорядковується безпосередньо начальнику РТЦК та СП. Як начальник відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 відповідає, зокрема, за ведення персонального та штатно-посадового обліку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 ; здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства України, вимог нормативно-правових актів Міністерства оборони, Генерального штабу командувача Сухопутних військ Збройних Сил з питань, віднесених до компетенції відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відпрацювання та ведення документів плану комплектування особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_2 ; проведення роботи, пов`язаної з обліком, підбором, розстановкою, призначенням військовозобов`язаних за штатом воєнного часу, їх підготовкою та накопиченням; здійснює постійний моніторинг узагальнення, аналіз наявності, використання та залишків на військовому обліку вільних ресурсів офіцерського складу запасу ЗСУ; організацію призову офіцерів запасу під час мобілізації та на воєнний час; оформлення особових справ на призов офіцерів запасу на військову службу за контрактом та на військову службу за призовом; направлення оформлених документів на офіцерів запасу, які призиваються на військову службу, тощо. Будучи військовослужбовцем першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог ст.ст. 9. 11. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також своїх посадових обов`язків, майор ОСОБА_2 був зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців. Положеннями ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Згідно пунктів 1.1 та 1.2 глави 1 розділу І «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оброни України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення), військово-лікарська експертиза - це медичний огляд, який визначає придатність до військової служби за станом здоров`я призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних (в тому числі офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу), встановлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - BЛK), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі), які приймають постанови. Постанови BЛK оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. При цьому п.2.2 глави 2 розділу І Положення визначено, що штатні BЛK є військово- медичними установами та до них належать Центральна військово-лікарська комісія, ВЛК регіону, ВЛК евакуаційного пункту, BJIK пересувної госпітальної бази. Згідно п.2.4.5 глави 2 розділу І Положення, ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Відповідно до пунктів 2.6.1 глави 2 розділу І Положення у військових комісаріатах діють позаштатні постійно діючі ВЛК. які за рішенням військового комісара проводять медичний огляд військовозобов`язаних (п. 3.1 розділу II Положення). Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби». «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)», «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» (пунктом 3.8 глави З розділу II Положення). Разом з цим, відповідно до п.22.5 глави 22 розділу II Положення, під час дії правового режиму воєнного стану на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, складається свідоцтво про хворобу. У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У подальшому, згідно п. 22.6 глави 22 розділу II Положення свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню у воєнний час на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази). Отже, під час дії правового режиму воєнного стану, починаючи із 24.02.2022 року, на всіх офіцерів запасу, яких визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, складається виключно свідоцтво про хворобу, яке разом з постановою BЛK підлягає обов`язковому направленню для розгляду та затвердження штатною BЛK регіону. Оформлені довідками постанови BЛK вважаються такими, що не набрали законної сили та не можуть бути підставами для виключення офіцерів запасу з військового обліку за станом здоров`я. З пояснень в суді апеляційної інстанції начальника відділення офіцерів запасу та кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_1 вбачається, що він на особистих прийомах протягом лютого-березня 2023 року приймав від офіцерів запасу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 оформлені довідками постанови ВЛК і через необізнаність вважав їх достатніми підставами для подальшої підготовки документів для зняття цих осіб з військового обліку за станом здоров`я і, після їх опрацювання, подавав документи на затвердження начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого цих осіб було передчасно знято з військового обліку офіцерів запасу за відсутності на це достатніх правових підстав. Внаслідок допущеної недбалості начальника відділення офіцерів запасу та кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_1 : - офіцер запасу ОСОБА_3 виключений з військового обліку 15.02.2023 року за відсутності свідоцтва про хворобу. При цьому довідка військово-лікарської комісії складена комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 та не погоджена військово-лікарською комісію вищого рівня; - офіцер запасу ОСОБА_4 виключений з військового обліку 13.03.2023 року за відсутності свідоцтва про хворобу. При цьому довідка військово-лікарської комісії складена комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 та не погоджена військово-лікарською комісію вищого рівня; - офіцер запасу ОСОБА_5 виключений з військового обліку 10.03.2023 року за відсутності свідоцтва про хворобу. При цьому довідка військово-лікарської комісії складена комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 та не погоджена військово-лікарською комісію вищого рівня. Вина ОСОБА_1 підтверджена наступними дослідженими судом доказами : - протоколом про адміністративні правопорушення № 24 від 17.08.2023 року, в якому викладено обставини вчиненого ОСОБА_8 адміністративного правопорушення; - постановою слідчого третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань від 17.08.2023 року про часткове закриття кримінального провадження за окремим кримінальним правопорушенням у об`єднаному кримінальному проваджені №42023232270000027 від 09.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України; - протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 15.08.2023 в рамках наведеного кримінального провадження; - витягом з наказу від 11.08.2021 року №12; - функціональними обов`язками начальника відділення офіцерів запасу і кадрів; -довідками військово-лікарської комісії щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251,252 КУпАП та постановив судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП. Відносно доводів апелянта про його непоінформованість щодо положень чинного законодавства про підстави зняття офіцерів запасу з обліку в умовах воєнного стану суд апеляційної вважає необхідним зазначити наступне. В Україні діє презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, який закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Презумпція знання законодавства поширюється на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Згідно з частиною 3 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом є нечинними. І відповідно не можуть застосовуватись. Тому основна умова вступу нормативно-правового акту в силу, і відповідно обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть даної презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку. Якщо нормативно-правовий акт не опубліковано, то відпадає юридична підстава презумпції знання законодавства. Таким чином існує прямий зв`язок між презумпцією знання законодавства та його офіційним опублікуванням. Отже, враховуючи, що обов`язок знання та неухильного дотримання чинного законодавства при виконанні своїх службових та посадових обов`язків визначено як в положеннях ст.9,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, так і безпосередньої випливає із самої суті посади начальника відділення офіцерів запасу та кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в неведеній частині. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КпАП України оскільки він, як начальник відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах особливого періоду, будучи військовою посадовою особою та відповідальним за ведення персонального та штатно-посадового обліку особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства України та вимог нормативно-правових актів Міністерства оборони, Генерального штабу командувача Сухопутних військ Збройних Сил з питань, віднесених до компетенції відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 несумлінно та недбало виконував службові обов`язки, пов`язані з обліком військовозобов`язаних, опрацюванням діючого законодавства та підготовкою документів для подання на затвердження питання зняття їх з військового обліку за станом здоров`я, що в подальшому призвело до передчасного зняття з військового обліку офіцерів запасу, тому доводи апеляційної скарги про те, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, т.я. не ним безпосередньо приймалося остаточне рішення про зняття їх з військового обліку, суд вважає безпідставними, адже він допустив недбале та несумлінне ставлення саме щодо своїх безпосередніх службових обов`язків, як начальника відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 . Статтею 38 КпАП України врегульовано питання строків накладення адміністративного стягнення. Частиною 1,2 ст.38 КпАП Украни передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті. Частиною 7 ст.38 КпАП України визначено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірним застосування у даній справи положень ч.7 ст.38 КпАП України щодо строків накладення адміністративного стягнення, який розпочався з 17.08.2023 року - дати винесення слідчим третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань постанови про часткове закриття кримінального провадження за окремим кримінальним правопорушенням у об`єднаному кримінальному проваджені №42023232270000027 від 09.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України, тому доводи апелянта щодо пропуску строку притягнення до адміністративної відповідальності також не грунтуються на законі. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження апелянта та його захисника щодо невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду О.В. Кутурланова