Ухвала КАС ВС № 420/10024/23

УХВАЛА 01 березня 2024 року м. Київ справа № 420/10024/23 провадження № К/990/6212/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаду, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у с т а н о в и в : 07 лютого 2024 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку. 12 лютого 2024 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. У касаційній скарзі автор як на підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуюючи про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування пунктів 9, 11, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ у взаємозв`язку з пунктом 11 Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 у подібних правовідносинах з приводу належного та своєчасного повідомлення про поважність причин неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у визначений графіком час для його подальшого врахування судами при розгляді справ із тотожними правовідносинами та формування єдиного підходу в усіх ланках під час такого розгляду. Водночас по тексту касаційної скарги автор вказує, що суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, викладені у справах № 540/1456/20, № 420/12089/20 та № 640/24464/20. Разом з цим зазначає, що є протилежні висновки Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 11, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ, пункту 11 розділу IV Порядку № 221, викладені у постанові Верховного Суду від 27 червня 2022 року у справі № 640/25941/19, в якій судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем листка непрацездатності серії АДХ № 010856, вбачається, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 22 жовтня 2019 року, в той час як складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора відбулось 23 та 24 жовтня, про що позивачу достеменно було відомо, а отже, останній не був позбавлений можливості завчасно звернутися до відповідної кадрової комісії з заявою про перенесення дати складення іспиту. У позові при цьому судами було відмовлено. Автор касаційної скарги стверджує, що у справі, яка переглядається, кадровою комісією не отримано жодного документу на підтвердження поважності причин неявки. Наведене свідчить, що правовий висновок Верховного Суду сформований у випадку, який склався у цій справі. Отже, касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів необхідності формування Верховним Судом висновку щодо застосування зазначених скаржником норм, за обставин, установлених саме у цій справі. Тож, посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, варто зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Обґрунтованих підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 420/10024/23 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаду, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя М. І. Смокович