Постанова Київський апеляційний суд № 359/5854/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №359/5854/22 Головуючий у 1 інстанції: Борець Є.О. провадження №22-ц/824/5852/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 29 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Будової Наталії Миколаївни - представника ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року у справі за позовом Кредитної спілки «Кредит-Експерт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит,- в с т а н о в и в : У вересні 2022 року КС «Кредит-Експерт» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 22 травня 2020 року позивач уклав з ОСОБА_3 договір про споживчий кредит у формі кредитної лінії №К-004/0201/08/20, за яким позивач КС «Кредит-Експерт» зобов`язався відкрити кредитну лінію у розмірі не більше 76 000 грн, а ОСОБА_3 зобов`язався щомісячно до 22 травня 2022 року повертати кредит по частинах та сплачувати проценти за користування ним. Вказував, що у разі неналежного виконання грошових зобов`язань ОСОБА_3 зобов`язався відшкодувати збитки, пов`язані з пред`явленням позову. В той же день позивач КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договори поруки №К-004/0201/08/20, за якими вони зобов`язались відповідати перед позивачем за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором про споживчий кредит. Зазначав, що 22 травня 2020 року КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_3 додатковий договір №1, на підставі якого позивач надав позичальнику першу частину кредиту у розмірі 25 000 гривень. 25 травня 2020 року КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_3 додатковий договір №2, на підставі якого позивач надав позичальнику другу частину кредиту в розмірі 25000 гривень 00 копійок. 26 травня 2020 року КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_3 додатковий договір №3, на підставі якого позивач надав позичальнику решту кредиту в розмірі 23 989 гривень. Крім того, позивач КС «Кредит-Експерт» посилався на те, що ОСОБА_3 ухиляється від повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. У зв`язку з цим у відповідачів виник борг по поверненню кредиту в розмірі 36 289 грн 07 копійок, борг по сплаті процентів за користування ним у розмірі 99 818 гривень 31 копійки та збитки, пов`язані зі зверненням до суду, у розмірі 2 600 гривень. Загальний розмір боргу за договором про споживчий кредит склав 138 707 гривень 38 копійок. Вказував, що відповідачі ухиляються від добровільного погашення вказаного боргу, тому КС «Кредит-Експерт» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 борг за договором про споживчий кредит у розмірі 138 707 гривень 38 копійок. Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КС «Кредит-Експерт» борг за договором про споживчий кредит №К-004/0201/08/20 від 22 травня 2020 року у розмірі 138 707 гривень 38 копійок. Здійснено розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі адвоката Будової Н.М. - представника ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги вказує, що судом першої інстанції було порушено право на захист відповідачів. Вони були позбавлені можливості надати свої пояснення та докази в суді першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення, оскільки відповідачі не були повідомлені про відкриття провадження у даній справі та не отримували ні ухвалу про відкриття провадження, ні судові повістки про виклик до суду. Вказує, що судом першої інстанції не досліджено наявні в матеріалах справи докази, зокрема кредитний договір №К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року, та додаткові договори до нього за №№1-3, договір поруки №К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року та інші наявні в матеріалах справи докази, що призвело до помилкових висновків суду першої інстанції. Судом не враховано, що зобов`язання ОСОБА_1 договором поруки №К- 004/0201/08/20 від 22.05.2020 року є припиненим. Також вказує, що оскільки ОСОБА_1 не надавала згоду на збільшення зобов`язання за кредитним договором з 47 970,72 грн., з яких основна сума боргу складає 25 000 грн, визначених додатковою угодою №1 від 22.05.2020 року, до 140 004,03 грн, визначених додатковою угодою №3 від 26.05.2020 року, та враховуючи твердження позивача, що позивальник за кредитним договором погасив заборгованість в загальному розмірі 62 000 грн, тобто в повному обсязі погасив бор за кредитним договором, що існував до зміни зобов`язання за додатковими договорами №2 від 25.05.2020 року та №3 від 26.05.2020 року, тому порука ОСОБА_1 за договором договір поруки №К- 004/0201/08/20 є припиненою. Оскільки порука є припиненою, тому у ОСОБА_6 , як у поручителя, відсутній обов`язок щодо сплати заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором. Судом не враховано, що пред`явлення даного позову є передчасним, так як ОСОБА_6 не отримувала від позивача вимоги про виконання прострочених зобов`язань позивачальника, а за умовами договору поруки зобов`язання у поручителя виконати всі прострочені вимоги позичальника виникає лише після отримання вимоги протягом 10 днів з моменту отримання вимоги від кредитодавця. Зазначає, що судом не враховано, що в порушення ст.1048 ЦК позивачем безпідставно нараховано та стягнуто судом з відповідачів відсотки за користування кредитом в загальній сумі 15 291,62 грн. після закінчення строку кредитування - 22.05.2022 року, встановленого договором строку повернення кредиту. Вважає, що оскільки строк кредитування за договором закінчився 22.05.2022 року, то строк сплати боргу за кредитним договором сплив 22.05.2022 року, а тому згідно зі ст.1048, 1049 ЦК України після спливу строку кредитування (від 23.05.2022 року) позивач не мав права нараховувати проценти за кредитом та інші платежі, передбачені кредитним договором. Так, 05.09.2022 року позивачем подана позовна заява де зазначено, що у Кредитної спілки «Кредит-Експерт» виникло право вимагати від відповідачів плати заборгованості за кредитом у розмірі 136 107,38 грн, з яких основний борг - 36 289,07 грн., відсотки, нараховані на суму основного боргу - 99 818,31 грн, сума компенсації збитків, понесених у зв`язку з підготовкою матеріалів позовної заяви - 2 600 грн. Як вбачається з доданого до позову розрахунку, лише за період від 23.05.2022 року до 01.09.2022 року позивачем безпідставно нараховані та стягнені з відповідачів відсотки за користування кредитом в розмірі 15 291,62 грн., тобто після настання строку виконання основного зобов 'язання за кредитом. З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то від 23.05.2022 року позивач не міг такі відстотки нараховувати. Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати відстотки за кредитом, то вимога позивача про стягнення таких відстоків є необґрунтованою. Також на думку апелянта судом першої інстанції неправомірно застосовано ст.ст.610, 611, 612, 623, 625 ЦК України та положення кредитного договору, що регулюють відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, і безпідставно стягнуто з відповідачів суму боргу з урахуванням завищеної відсоткової ставки за кредитним договором через порушення строків оплати, що суперечить п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування». Висновки суду першої інстанції в рішенні суду суперечать доказам, наявним в матеріалах цивільної справи і обставинам справи по суті, а застосування відповідальності до боржника за кредитним договором, зокрема нарахування завищеної відсоткової ставки за невчасне виконання грошового зобов`язання, суперечить імперативній нормі права. В заочному рішенні суду зазначено про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення глави 51 ЦК України «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання». Але, в період дії карантинних обмежень дані норми матеріального права не підлягають до застосування кредитором та судом, що встановлено п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Фактично, судом першої інстанції застосовано норми матеріального права, які не підлягали до застосування в даному спорі та не застосовано імперативну норму права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Тому, суд першої інстанції мав керуватися лише погодженими умовами між сторонами кредитного договороу в частині нарахування до оплати за графіком сум щомісячного платежу в розмірі 5 895 грн, у розмір якого входить тіло та відсотки за користування кредитом, з урахування зменшення розміру боргу та внесених оплат боржником, без застосування до боржника положень договору, які регулюють зміну відсоткової ставки шляхом її завищення в період дії карантинних обмежень, як санкція до боржника за невчасне внесення щомісячного платежу в період дії карантинних обмежень на території України. Законодавчо встановлено звільнення боржника від відповідальності за невчасне виконання грошового зобов`язання, що було повністю відхилено судом першої інстанції і стало наслідком стягнення завищеного боргу та ухвалення незаконного рішення, висновки якого суперечсать Закону України «Про споживче кредитування». В матеріалах справи про перегляд заочного рішення наявні докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме, заперечення щодо неправомірності застосування кредитором (позивачем) положень договору, що регулюють відповідальність за виконання грошового зобов`язання в період дії карантинних обмежень та обгрунтування таких заперечнь. Порушення судом норм процесуального та матеріального права призвело до неповного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Представник позивача КС «Кредит-Експерт» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Вказує, що внаслідок видачі позичальнику 22.05.2020 року, 25.05.2020 року та 26.05.2020 року чергового траншу зміна умов основного зобов`язання, встановленого Договором про споживчий кредит у формі кредитної лінії № К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року не відбулася. Сторонами було узгоджено видачу чергового траншу у межах кредитного ліміту, передбаченого п.1.1., 1.4. Договору про споживчий кредит у формі кредитної лінії №К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року, що не вплинуло на загальний обсяг зобов`язань, який не збільшився, тому немає підстав вважати поруку ОСОБА_1 припиненою на підставі ч.1 ст.559 ЦК України. За таких обставин, збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбулося, що виключає припинення поруки за Договором поруки № К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року. Зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. За таких обставин, позов КС "Кредит-Експерт" був поданий відповідно до вимог закону та умов договору. Відповідно до п.3.2. Договору про споживчий кредит у формі кредитної лінії №К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою та нараховується за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику до дати закінчення строку кредитування, зазначеного в п.10.1. Договору. Згідно з п.10.1. Договору про споживчий кредит у формі кредитної лінії №К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року кредит надається строком на 24 місяці від дати отримання позичальником кредиту та діє до 22 травня 2022 року. У разі невиконання всіх умов Договору в зазначені строки (в тому числі, але не виключно, невиконання позичальником умов Договору щодо повернення кредиту та сплаті процентів у встановлені Договором строки), цей Договір продовжує діяти до моменту остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Таким чином, сторони договору передбачили автоматичне продовження строку договору кредиту до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, а в п.3.6. Договору про споживчий кредит у формі кредитної лінії № К-004/0201/08/20 від 22.05.2020 року сторони передбачили порядок нарахування та строки сплати процентів у разі такого автоматичного продовження строку, а саме: у разі порушення строків, передбачених п.10.1. Договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно за процентною ставкою, передбаченою п.3.2. Договору, не пізніше 22 числа поточного місяця до повної сплати суми кредиту. При цьому, нарахування процентів повністю та остаточно припиняється саме в день остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань (як це передбачено п.3.1., 10.1. Договору). Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, не вбачається, про що судами зроблено правомірний висновок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 ру справі №910/17048/17) Згідно наведених обставин суд першої інстанції правомірно, відповідно до умов договору, стягнув з відповідачів проценти за користування кредитом за період від 23.05.2022 року до 01.09.2022 року. Посилаючись на те, що КС "Кредит-Експерт" в порушення вимог закону, було неправомірно збільшено процентну ставку за користування кредитом, апелянт будь-яких доказів про збільшення процентної ставки не надав. Хибні висновки апелянта про збільшення процентної ставки грунтуються на його припущені, що до стягнення підлягає виключно сума, зазначена у графіку платежів (п.2 Додаткового договору №3 від 26.05.2020 року) без врахування вимог законодавства та умов договору. Вважає, що проведення розрахунку, виходячи з фіксованої суми процентів, визначеної в Графіку розрахунків, є необгрунтованим та суперечить умовам укладеного між сторонами договору. Так, судом першої інстанції не стягувалася будь-яка компенсація у разі невиконання зобов`язань за договором, при цьому, апелянт не зазначає які саме умови договору, тобто, пункти договору (ч.1 ст.628 ЦК України) є несправедливими. Крім того, у судовому порядку договір недійсним не визнаний. За таких обставин, Бориспільський міськрайонний суд Київської області, стягуючи заборгованість солідарно з усіх відповідачів разом, не допустив порушень норм закону. Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 року у справі №1519/2-3165/11) є необгрунтованою, оскільки висновки Великою Палатою Верховного Суду про застосування норм права були зроблені за іншого правового регулювання цих відносин. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_3 не подав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконував грошові зобов`язання за договором про споживчий кредит, тому на підставі ст.554 ЦК України у відповідачів виник борг по поверненню кредиту у розмірі 36 289 грн 07 коп.,та борг по сплаті процентів за користування ним у розмірі 99 818 грн 31 коп., що підтверджується письмовим розрахунком, приєднаним до позову. Крім того, суд зазначав, що зі змісту платіжного доручення №4813 від 29 серпня 2022 року вбачається, що КС «Кредит-Експерт» зазнав збитки, пов`язані з пред`явленням позову, у розмірі 2 600 грн, а загальний розмір боргу за договором про споживчий кредит становить 138 707 грн 38 коп. (36289,07 + 99818,31 + 2600,00). Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що 22 травня 2020 року позивач КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_3 договір про споживчий кредит у формі кредитної лінії №К-004/0201/08/20, за якими позивач зобов`язався відкрити кредитну лінію в розмірі не більше 76 000 грн 00 коп., а ОСОБА_3 зобов`язався щомісячно до 22 травня 2022 року повертати кредит по частинах та сплачувати проценти за користування ним. У разі неналежного виконання грошових зобов`язань ОСОБА_3 зобов`язався відшкодувати збитки, пов`язані з пред`явленням позову. В той же день КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договори поруки №К-004/0201/08/20, за якими вони зобов`язались відповідати перед позивачем за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором. Встановлено, що 22 травня 2020 року КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_3 додатковий договір №1, на підставі якого позивач надав позичальнику першу частину кредиту в розмірі 25 000 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 22 травня 2020 року. 25 травня 2020 року КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_3 додатковий договір №2, на підставі якого позивач надав позичальнику другу частину кредиту в розмірі 25000 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 25 травня 2020 року. 26 травня 2020 року КС «Кредит-Експерт» уклав з ОСОБА_3 додатковий договір №3, на підставі якого позивач надав позичальнику решту кредиту в розмірі 23 989 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 26 травня 2020 року. Спірні правовідносини регулюються главою 48 «Виконання зобов`язання», главою 49 «Забезпечення виконання зобов`язання» та главою 51 «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання» розділу І «Загальні положення про зобов`язання», а також главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» підрозділу 1 «Договірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. За ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що ОСОБА_3 , всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України не подав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконував грошові зобов`язання за договором про споживчий кредит, тому на підставі ст.554 ЦК України у відповідачів виник борг по поверненню кредиту в розмірі 36 289 грн 07 коп., борг по сплаті процентів за користування ним у розмірі 99 818 грн 31 коп., що підтверджуються письмовим розрахунком, приєднаним до позову (а.с.26). Крім того, суд першої інстанції вірно зазначав, що зі змісту платіжного доручення №4813 від 29 серпня 2022 року вбачається, що КС «Кредит-Експерт» зазнав збитки, пов`язані з пред`явленням позову, у розмірі 2 600 грн, і загальний розмір боргу за договором про споживчий кредит становить 138 707 грн 38 коп. (36289,07 + 99818,31 + 2600,00) (а.с.29). В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідачі повернули КС «Кредит-Експерт» вказаний борг хоча б частково, тому суд дійшов вірного висновку щодо необхідності стягнення з відповідачів солідарно на користь КС «Кредит-Експерт» боргу за кредитним договором у розмірі 138 707 грн 38 коп. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідачка ОСОБА_4 подала до апеляційного суду заяву, в якій просила зупинити виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року до закінчення його перегляду. Проте, вказана заява не підлягає до задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.359 ЦПК України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Виходячи з наведеного, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала в строк, визначений законом, і ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, проте не вирішувалось питання стосовно поновлення строку, то вказана заява ОСОБА_4 не підлягає до задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Будової Наталії Миколаївни - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: