Постанова 4824 № 759/16625/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7121/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 759/16625/22 26 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Колесник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани,- в с т а н о в и в: 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати наказу № 169-аг від 28.06.2022 року про результати службового розбору з оголошенням догани. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 31.08.2022 року ним ( ОСОБА_1 ) по справі №752/8447/22 було отримано відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 змісту якого він дізнався, що перед наказом про звільнення (№176-аг), який оскаржується ним в Голосіївському районному суді м.Києва, було ще одне службове розслідування та був ще один наказ про накладення на нього дисциплінарного стягнення у формі догани (наказ №169-aг). Про даний наказ та службову перевірку на момент звернення до суду по справі №752/8447/22 йому нічого не було відомо. Таким чином, лише 31.08.2022 року він дізнався, що щодо нього було проведено відповідачем два службових розслідування, з яких про накладення стягнення у формі догани (наказ №169-aг) йому нічого не було відомо, про таке стягнення його не повідомляли. Вважає, що проведення щодо нього двох розслідувань з інтервалом менше тижня та, відповідно, наявність вказаних наказів про застосування дисциплінарних стягнень свідчить про упереджене ставлення відповідача до нього та про неправомірність дій відповідача при вирішенні питання щодо звільнення його з роботи. Стверджує, що ним ніколи не порушувалась трудова дисципліна і він ніколи не вживав спиртних напоїв на роботі. За весь час роботи в госпіталі протягом 27 років він не мав жодного стягнення чи зауваження. Натомість, протягом попередніх років під час роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога мав численні заохочення, що підтверджується записами про заохочення в трудовій книжці. Зауважує, що безпосередньо до працевлаштування на посаду лікаря-дерматовенеролога він перебував на військовій службі на посаді начальника цього ж відділення протягом 12 років з 21.06.2007 року по 10.12.2019 року, а взагалі в ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу з 1995 року. Вказує, на те що відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляться працівникові під розписку. Стверджує, що 05.07.2022 року його ознайомили з наказом №176-аг від 05.07.2022 року про звільнення з посади на підставі систематичного невиконання службових обов`язків. Але факти порушення, які могли бути встановлені службовим розслідуванням, як і матеріали розслідування до його відома роботодавцем не були доведені. Відповідач проігнорував вимоги закону і не оголосив йому під розпис догану за наказом № 169-аг від 28.06.2022 року, чим порушив вимоги ст. 149 КЗпП України. Також догана не була занесена в трудову книжку. Крім того, на його пряме прохання надати для ознайомлення матеріали розслідування йому було відмовлено в категоричній формі. Таким чином, лише 31.08.2022 року, коли ним було отримано відзив на позовну заяву в справі № 752/8447/22 з додатками (відповідно, з матеріалами обох розслідувань), він зміг дізнатись, що була проведена службова перевірка по факту вживання ним спиртних напоїв на робочому місті, за результатами якої йому було оголошено догану. Наполягає на тому, що викладені відповідачем у висновках службового розслідування факти не відповідають дійсності та перекручені, що свідчить лише про упереджене ставлення до нього. Вказує на те, що він має низку хронічних захворювань, в тому числі, серцево-судинних, з достатньою кількістю записів про виникнення у нього невідкладних станів та перебування в реанімаційному відділенні. 20.06.2022 року у нього різко погіршився стан здоров`я. Фактично, зранку він самостійно намагався впоратись із стабілізацією самопочуття та значним підвищенням артеріального тиску. Зазначає, що близько 15-30 год. він дійсно відвідував відділ кадрів задля отримання інформації про надання йому чергової відпустки. В цей час до нього звернувся працівник внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України з претензією, що він вживав спиртні напої на робочому місці. На зазначене він пояснив, що це не так, що його стан зумовлений медичними проблемами із здоров`ям. Вказав, що має місце значне погіршення стану здоров`я (зранку в нього значно піднявся артеріальний тиск), що на даний час погано себе почуває і вимушений невідкладно приймати ліки. Представник внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України запросив до відділення заступника начальника Головного центру підполковника ОСОБА_3, якому він повторив перераховані відомості. Ніяких пропозицій пройти тест на вживання спиртного до нього не надходило (що підтверджується відсутністю, як акту обстеження, так і акту відмови від обстеження з його боку, складеного при свідках). Після вказаного спілкування представник внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України та ОСОБА_2 залишили приміщення. Порахувавши, що його пояснення задовольнили працівника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України та підполковника ОСОБА_3 та у зв`язку з закінченням робочого часу він пішов до дому (а не втік, як зазначено в матеріалах розслідування). З іншими посадовими особами відповідача він не спілкувався. 21.06.2022 року, коли він прибув на роботу, до нього звернувся підполковник ОСОБА_2 та запропонував йому написати заяву на звільнення за власним бажанням, інакше його буде звільнено за статтею. Дану пропозицію він відхилив. В результаті даної розмови у нього повторно розпочався гіпертонічний криз, в результаті чого він вимушений був звернутись за медичною допомогою до сімейного лікаря та перебував на лікуванні з 21.06.2022 року по 24.06.2022 року, що підтверджується листком втрати працездатності. Після покращення стану та повернення на роботу, 27.06.2022 року на вимогу підполковника ОСОБА_3 ним було надано письмові пояснення щодо факту вживання спиртних напоїв, в яких він послався на погане самопочуття, що приймав ліки від тиску та зазначив, що не вживав спиртних напоїв. Зазначає, що вказані у поясненнях посадових осіб при розслідуванні дані про начебто нерозбірливу мову позивача, порушення координації рухів, то це все було зумовлено гіпертонічним кризом. Працівники, які надали такі пояснення, не мають вищої медичної освіти, як наслідок, вони могли зробити невірні висновки, а тому надані відповідачем матеріали розслідування не можуть бути підтвердженням факту вживання ним спиртних напоїв на робочому місці. Таким чином, службова перевірка була проведена поверхнево, без належних доказів, з грубими порушеннями та упереджено. Винесене рішення за результатами перевірки не грунтується на належних доказах щодо вживання ним спиртних напоїв на робочому місці. Ніякого медичного огляду чи інших заходів на підтвердження факту перебування його у стані сп`яніння не проводилось та не пропонувалось. Надані ж пояснення, які долучені до матеріалів службової перевірки, не підтверджують факт вживання ним спиртних напоїв. Також, зазначає, що крім порушення порядку проведення службової перевірки, відповідачем була порушена і сама процедура накладення стягнення у вигляді догани. Так, його не ознайомили ні з наказом про призначення службової перевірки, ні з матеріалами проведеної перевірки. Так само, його не ознайомили і з самим наказом про догану №169-аг від 28.06.2022 року, Таким діями відповідач свідомо порушив вимогу ст. 149 КЗпП України. При звільненні він отримав свою трудову книжку, де, крім подяк, ніяких стягнень не було. Це також свідчить про порушення відповідачем процедури накладення стягнення - накладене стягнення не було оголошено та не занесено в трудову книжку. Таким чином, вважає наказ № 169-аг від 28.06.2022 про результати службового розбору з оголошенням догани протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати наказу № 169-аг від 28.06.2022 про результати службового розбору з оголошенням догани - залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 15 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовані обставини справи. Вказує на те, що судом першої інстанції було встановлено, що 08 серпня 2022 року позивач особисто отримав копії висновку та матеріали службового розслідування. Однак, 08 серпня 2022 року позивачем були отримані виключно матеріали іншого розслідування щодо порушення регламенту робочого часу, визначеного внутрішнім трудовим розпорядком, та накладення стягнення у вигляді звільнення з посади. Відповідач не долучав до цих матеріалів будь-які документи, що стосуються службового розслідування з винесенням догани, не повідомляв про проведення такого розслідування та про факт винесення догани. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Крім того, звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 148 К3пП дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення та застосування стягнення логічно завершується його оголошенням/доведенням до працівника (в даному випадку до 20 липня 2022 року відповідно). Проте, в оскаржуваному рішенні на дане питання суд не звернув уваги, хоча відповідач на засіданні суду повністю підтвердив (визнав), що наказ № 169-аг від 28 червня 2022 року позивачу до відома не доводився ні усно, ні під розписку (аудіо запис засідання 17 лютого 2023 року 11 год 39 хв.: файл 20230217-110643.тр3 на 32:35). При звільненні до відома позивача довели лише наказ № 176-аг від 05 липня 2022 року. Вказує, що твердження відповідача про те, що позивач мав знати про проведення службового розслідування, оскільки 27 червня 2022 року писав пояснення, не означає, що його повідомили про факт проведення такого розслідування. Позивач не повинен здогадуватися про можливі дії керівництва. Якщо від нього вимагають пояснення, то він виконує сумлінно свій обов`язок. Крім того, надання пояснень не завжди тягне за собою проведення службового розслідування. Також вказує, що про проведення службового розслідування мав бути виданий наказ, однак такий наказ в матеріалах справи відсутній та його не ознайомлювали з ним. Таким чином, відповідачем порушені вимоги ст. ст. 148, 149 К3пП України щодо оголошення догани на протязі одного місяця з дня виявлення порушення, догану йому ніхто не оголошував і під розписку наказ для ознайомлення не надавався (відсутній його підпис під вказаним наказом; також відсутній акт відмови від ознайомлення з наказом про догану з боку позивача, складений при свідках). Крім того, звертає увагу, що відповідачем не було надано жодних беззаперечних доказів, що позивачем вживались спиртні напої на робочому місці, не проведено його медичного огляду чи інших заходів з виявлення наявності у нього стану сп`яніння, тощо. Акт обстеження на стан алкогольного сп`яніння та акт відмови від проведення обстеження на стан алкогольного сп`яніння відсутні. Посилається на те, що про необхідність проведення освідування на стан сп`яніння він попереджений не був, подія сталась після закінчення його робочого часу, він вільно покинув територію госпіталю через прохідну, там його не спиняли, а надане відповідачем фото склянки на столі не може бути доказом перебування його в стані алкогольного сп`яніння, адже на фото він відсутній та фото не передає, що дійсно було в цій склянці. Крім вище зазначеного, при дослідженні доказів судом не було взято до уваги той факт, що представник внутрішньої та власної безпеки відповідача не є лікарем і не має відповідної компетенції, щоб одразу відрізнити гіпертонічний криз від стану сп?яніння, а оскільки працівники, у яких відібрали пояснення, не мають медичної освіти, вони також могли зробити невірні висновки. Наголошує, що судом взяті до уваги пояснення свідків, які не можуть підтвердити факт вживання ним спиртних напоїв, а лише свідчать про можливе вживання спиртних напоїв. Крім того, відповідач не долучив до матеріалів службової перевірки свідчення його безпосереднього керівника, яка спілкувалась з ним протягом всього робочого дня, а його робоче місце знаходиться поряд, в одному кабінеті. Вказує, що хоча суд 25 січня 2023 року й задовольнив його клопотання про виклик та допит свідків, які б могли підтвердити факт не вживання ним алкогольних напоїв, проте, в подальшому в судовому засіданні 09 лютого 2023 року суд відмовився викликати та опитувати свідка позивача, що суперечить вимогам п. 3 ст. 2, ст. 6, ст. 12 ЦПК України щодо змагальності сторін, пропорційності та рівності перед законом, права на справедливий суд. Мотивом такої відмови було твердження суду про неможливість оцінити наявність стану алкогольного сп`яніння на підставі показів свідків. В той же час, покази свідків відповідача в матеріалах службового розбору суд прийняв до уваги, що є суперечливими діями суду. Враховуючи вказане, позивач просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог. 26 квітня 2023 року до Київського апеляційного суду від Головного військово-медичного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що оскільки КЗпПне визначає порядку встановлення та характерні ознаки алкогольного сп`яніння, то можна скористатись Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735. Так, відповідно до вказаної Інструкції доказами в суді можуть бути будь-які дані, на підставі яких суд може встановити наявність факту перебування працівника в стані сп`яніння, зокрема, показання свідків. Також вказує, що позивач жодного доказу, на спростування перебування його на робочому місці в нетверезому стані, не надав, медичне обстеження ні за ініціативою відповідача, ні за власною ініціативою не пройшов. У відзиві відповідач спростовує твердження апелянта, що йому не було відомо про накладення на нього дисциплінарного стягнення у формі догани, адже 05 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому копій матеріалів службового розслідування, наказу про прийняття на роботу, наказу про звільнення та інших документів. Відтак, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін. Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року скасовано та ухвалено у вказаній справі нове судове рішення, яким позов позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати наказу про результати службового розбору з оголошенням догани - задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ № 169-аг від 28 червня 2022 року про результати службового розбору з оголошенням догани. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2638,49 грн. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 подав касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року. Постановою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 18 січня 2023 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани надійшла до Київського апеляційного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Ратнікова В.М., судді Левенець Б.Б., Борисова О.В. В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник адвокат Любочка Наталія Борисівна повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі наказу № 596-ос від 27 грудня 2019 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду лікаря-дерматовенеролога з 02 січня 2020 року з тривалістю робочого дня у 7 год 42 хв з 13 тарифним розрядом. З інформування відділу внутрішньої та власної безпеки «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державної прикордонної служби України стало відомо, що 20 червня 2022 року, о 15 год 50 хв, у службовому приміщенні відділу кадрів Головного центру було виявлено ОСОБА_1 з явними ознаками вживання спиртних напоїв. 20 червня 2022 року заступником начальника відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 було надано письмові пояснення про те, що о 15.40 годин до відділу кадрів прибув ОСОБА_1 зі службовими питаннями, присівши на стілець він заснув на деякий час, його поведінка була схожа на алкогольне сп`яніння. Викликаний до відділу представник внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України розбудив ОСОБА_1 , який почав нерозбірливо розмовляти та покинув кабінет з представником внутрішньої та власної безпеки «ІНФОРМАЦІЯ_1». З письмових пояснень заступника начальника Головного центру - начальника відділу соціально-гуманітарного забезпечення підполковника ОСОБА_5 вбачається, що 20 червня 2022 року, близько 16.00 годин, йому зателефонував представник внутрішньої та власної безпеки «ІНФОРМАЦІЯ_1» та запросив його до ординаторської шкірно-венерологічного відділення, там він побачив позивача, склянку з алкоголем на столі (фото додається). Під час бесіди з ОСОБА_1 відчував різкий запах алкоголю на видиху, річ була недосить розбірлива та не зовсім чітко ОСОБА_1 координувались рухи. На запитання, чи вживав він алкогольні напої, ОСОБА_1 відповів - ні, чи бажає він здати кров на предмет визначення рівня алкогольного сп`яніння - ні, чи бажає він пройти медичний огляд з метою визначення або спростування алкогольного сп`яніння - ні. Надати пояснення своєму стану позивач також відмовився. Одразу, після всіх відповідей підполковник ОСОБА_5 зібрав комісію у складі двох лікарів, щоб зафіксувати або спростувати стан алкогольного сп`яніння позивача, але позивач покинув територію Головного центру, на телефонні дзвінки не відповідав. Близько 17.30 год. позивач вийшов на зв`язок та повідомив про те, що він знаходиться на прийомі у сімейного лікаря з приводу гіпертонічного кризу. 27.06.2022 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 20.06.2022 року під час виконання службових обов`язків в робочий час спиртних напоїв не вживав. Додатково зазначив, 20-21.06.2022 року відчував значне погіршення стану здоров`я, підвищення артеріального тиску до високих цифр. У зв`язку з підвищенням тиску приймав зранку валідол, корвалол та інші ліки. За станом здоров`я перебував на лікуванні з 21.06. по 24.06. Копію лікарняного листа додає. Діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ ступеню 2 ст. ризик. Гіпертонічний криз 20-21.06.2022. 27.06.2022 року начальником відділення - лікарем терапевтом приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 надано письмові пояснення про те, що 20.06.2022 року, о 16.00 год., в кабінет зайшов підполковник ОСОБА_6 і звернувся з проханням провести медичне освідчення ОСОБА_1 на предмет вживання алкоголю, але працівника не було оглянуто так, як він залишив територію центру. 27.06.2022 року провідним терапевтом начальником клініки терапії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 надано письмові пояснення про те, що 20.06.2022 року, о 16.00 год., підполковник ОСОБА_6 звернувся з проханням підійти до шкірно-венерологічного відділення для медичного освідування працівника, оскільки тривала нарада, то повідомила, що підійде через 10 хв. Через 10 хв зайшов ОСОБА_6 сказав, що запізно, працівник покинув територію госпіталю. 28 червня 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджено висновок службового розбору по факту імовірного можливого вживання спиртних напоїв працівником Головного військово-медичного клінічного центру під час виконання службових обов`язків на території військової частини ОСОБА_1 . За результатами вказаного розбору зроблено висновок про: - встановлення факту порушення працівником ОСОБА_1 п.5.3 Колективного договору між адміністрацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та Первинною профспілковою організацією ІНФОРМАЦІЯ_1; - про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі ст. 139 КЗпП України та п. 5.3 Колективного договору; - доручено заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 організувати позапланові заняття з працівниками клініки терапії з роз`ясненням вимог та можливих наслідків при порушенні п. 7 ст. 40 КЗпП України. Цього ж дня, 28 червня 2022 року наказом №169-аг лікарю-дерматовенерологу шкірно-венерологічного відділення клініки терапії ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне ставлення до виконання посадових обов`язків, передбачених ст. 139 КЗпП України, та за невиконання п.5.3 Колективного договору між адміністрацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та Первинною профспілковою організацією ІНФОРМАЦІЯ_1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд першої інстанції вказав на те, що факт перебування ОСОБА_1 20 червня 2022 року на робочому місці в нетверезому стані є доведеним та належним чином зафіксованим, а тому застосування до нього дисциплінарного стягнення є обґрунтованим. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що керівництво відповідача приховувало відомості про проведення службового розбору та наказ про винесення йому догани, оскільки вважав вказане твердження хибним, так як у відповідача запроваджена система електронного документообігу, дата та номер наказів фіксується автоматично системою і підробити їх неможливо. Крім цього, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на відсутність запису про догану в трудовій книжці, оскільки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, відомості про стягнення до трудової книжки не заносяться. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року не відповідає. Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір. Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення - догана або звільнення (147 КЗпП України). Згідно з статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення та не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. У статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни мають бути витребувані письмові пояснення, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення має враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, а також попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно статті 9 Конвенції МОП № 158, тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві. Аналогічний правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин Конвенції МОП № 158 міститься в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 235/3148/17-ц, від 23 січня 2019 року по справі № 520/211/16-ц. Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із засад цивільного законодавства є добросовісність. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права. Колегія суддів вважає, що Головним військово-медичним клінічним центром (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на підтвердження своїх тверджень про те, що 20 червня 2022 року ОСОБА_1 перебував на робочому місці в нетверезому стані. Складений працівниками роботодавця висновок службового розбору від 28.06.2022 року не підтверджує факт алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки містить лише припущення про «факт імовірного можливого вживання спиртних напоїв працівником Головного військово-медичного клінічного центру під час виконання службових обов`язків на території військового центу» на підставі явно недостатніх ознак. Колегія суддів зазначає про помилковість доводів відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 відмовився від медичного освідування на стан алкогольного сп?яніння, відтак, перебував в стані сп`яніння, адже така відмова не є доказом перебування працівника в момент відмови в стані алкогольного сп`яніння і сама по собі не утворює складу дисциплінарного проступку. Крім того, матеріали службового розбору не містять акту про відмову працівника ОСОБА_1 від проходження освідування на стан сп`яніння. З пояснень працівників роботодавця від 20.06.2022 року, а саме: пояснень заступника начальника відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 та підполковника ОСОБА_5 встановити достовірно факт перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння на робочому місці не вбачається можливим, оскільки сам по собі зовнішній вигляд позивача не свідчив про перебування його в стані сп`яніння, посилання на те, що від позивача було чути запах алкоголю, без відповідного освідування, не є підтвердженим фактом. Вказані особи під час розгляду справи не допитувалися і про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів не попереджалися. Посилання відповідача на залишення ОСОБА_1 робочого місця, як на обставину, яка перешкодила роботодавцю задокументувати факт порушення працівником трудової дисципліни, на думку колегії суддів не є належним доказом на підтвердження обставини, зазначених відповідачем, оскільки, враховуючи характер та режим роботи установи, уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_1 вправі була надати відповідну вказівку службовцями на пропускному пункті для зупинення на виході для документування відповідних дій ОСОБА_1 , однак, вказані дії також не були вчиненні. Сам по собі факт залишення ОСОБА_1 робочого місця після закінчення робочого часу (акту про залишення робочого місця до закінчення робочого часу відповідачем не складалося) для подальшого відвідування сімейного лікаря не може свідчити про ухилення ним від проходження освідування. Зворотного матеріали справи не містять. Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак, при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку. Матеріали справи не містять доказів того, що у зв`язку із встановлення факту перебування ОСОБА_1 на робочому місці в стані сп`яніння, його відсторонювали від виконання службових обов`язків. Також матеріали справи містять відповідні докази щодо проходження ОСОБА_1 з 21 червня 2022 року по 24 червня 2022 року огляду у сімейного лікаря, лікаря невролога, лікаря кардіолога з причин саме гіпертонічного кризу про який зазначав позивач при проведенні службового розбору. Рішення суду не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях свідків, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Посилання суду першої інстанції в рішенні лише на пояснення заступника начальника відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 та підполковника ОСОБА_5 , як на підтвердження факту перебування позивача в стані сп`яніння на робочому місці, як на належні докази та відхилення при цьому доводів позивача щодо допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на спростування цих фактів, з посилання на те, що докази є неналежними для підтвердження вказаних обставин, колегія суддів вважає порушенням принципу змагальності. У справі, що є предметом перегляду в апеляційному порядку, суд першої інстанції вирішальною мірою керувався виключно поясненнями працівників роботодавця від 20.06.2022 року, а саме: поясненнями заступника начальника відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 та підполковника ОСОБА_5 , на підставі подання останнього винесено оскаржуваний наказ, та прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 169-аг від 28.06.2022 про результати службового розбору з оголошенням догани. Аналізуючи зазначене, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано роботодавцем до ОСОБА_1 правомірно. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 169-аг від 28.06.2022 року про результати службового розбору з оголошенням догани. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін по суті спору, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами апеляційного перегляду даної справи апеляційну скаргу позивача було задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати наказу № 169-аг від 28.06.2022 про результати службового розбору з оголошенням догани. З урахуванням того, що при подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 2481 грн, то колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн. Керуючись ст.ст. 9, 43 Конституції України, ст.ст. 3, 5-1, 21, 139, 140, 147, 148, 149 КЗпП України, ст.ст. 81, 89, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати наказу № 169-аг від 28.06.2022 про результати службового розбору з оголошенням догани задовольнити. Визнати неправомірним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 № 169-АГ від 28.06.2022 року про результати службового розбору з оголошенням догани лікарю-дерматовенерологу шкірно-венерологічного відділення клініки терапії (працівнику) ОСОБА_1 . Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2481 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року. Головуючий: Судді: