Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/11887/23

Справа № 127/11887/23 Провадження № 33/801/136/2024 Категорія: 155 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шлапак Д. О. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 рокуСправа № 127/11887/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув його апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544359 від 22 квітня 2023 року, цього ж дня о 01:25 год. в м. Вінниця, вул. Пирогова, 126 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки під час безперервної відеофіксації на портативний відеореєстратор № 467729, № 467732, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544359 від 22 квітня 2023 року, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та іншими матеріалами справи. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, допущення неповноти судового розгляду та неповного з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, провадження по справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що працівниками поліції безпідставно запропоновано пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння без повідомлення йому ознак такого сп`яніння. Поряд з цим, зазначає, що працівники поліції змусили його до відмови від проходження огляду, у зв`язку із необхідність допомоги дружині, якій було зле. Також зазначає, що в разі його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, працівник поліції повинна була виписати направлення на проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я, проте останнє йому не видавалось та в матеріалах справи не міститься. Вважає, що відеозапис з нагрудних камер не може бути належним доказом, оскільки містить інформацію щодо іншої особи. Вважає, що він своєю поведінкою та спілкуванням не виявляв ознак перебування в стані алкогольного сп`яніння. Покликається також на розбіжності в часі щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення. Вивчивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544359 від 22 квітня 2023 року, цього ж дня о 01:25 год. в м. Вінниця, вул. Пирогова, 126 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки під час безперервної відеофіксації на портативний відеореєстратор № 467729, № 467732, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 підписав його та в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення вказав, що «пояснення будуть надані в письмовій формі у приміщенні УПП у Вінницькій область та Вінницькому міському суді». Будь-яких зауважень щодо їх змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз`яснені. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Проте, як вбачається з обставин справи та наявного відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 після його зупинки та виникнення підозри у працівника поліції про перебування його у стані алкогольного сп`яніння було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Натомість ОСОБА_1 повідомив, що він категорично відмовляється від проходження огляду на місці зупинки та бажає пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я. З метою проведення такого огляду саме в медичному закладі, ОСОБА_1 сів в автомобіль до працівників поліції, проте, в процесі руху автомобіля особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, о 01:37:28 повідомив, наступне: «Я не хочу дути. Я не буду. Я відмовляюсь. Я знаю, що буде складатися 130». На вказане, працівники поліції роз`яснили йому наслідки відмови від проходження огляду, на що, ОСОБА_1 о 01:39:14 повідомив: «Я перенервував. Я не знаю. Ми з жінкою ввечері випили по 150 грам вина». Також о 01:39:31 і 01:43:11 повторив, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (відеозапис № 467729). Вказані дії ОСОБА_1 є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції безпідставно запропоновано пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння без повідомлення йому ознак такого сп`яніння не заслуговують на увагу, оскільки у працівника поліції, після зупинки ОСОБА_1 , виникли підозри про перебування його у стані алкогольного сп`яніння, на що в межах своїх повноважень, останньому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Вказане спростовує вищезазначені твердження ОСОБА_1 . При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №444/2115/17). Покликання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції змусили його до відмови від проходження огляду, є неспроможними та спростовуються, зокрема, технічними записами з нагрудних камер працівників поліції, які неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я. Крім того, після відмови останнім від проходження такого огляду, працівники поліції неодноразово роз`яснювали наслідки такої відмови та все ж таки наполягали на його проходженні. Доводи апеляційної скарги про те, що він своєю поведінкою та спілкуванням не виявляв ознак перебування в стані алкогольного сп`яніння не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Покликання в апеляційній скарзі на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу не видавалось, не заслуговують на увагу та спростовуються технічним записом з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано заповнення такого направлення, а також наявністю останнього в матеріалах справи (а.с. 3). Доводи апеляційної скарги, з приводу розбіжностей в часі щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення є неспроможними, оскільки не спростовують обставин події, зокрема, відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, які відображені на технічних записах з нагрудних камер працівників поліції та протоколі про адміністративне правопорушення. Покликання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис має інформацію щодо іншої особи не заслуговують на увагу, та спростовуються вищезазначеними технічними записами з нагрудних камер працівників поліції на яких беззаперечно зафіксовано ОСОБА_1 , а також подія, за якої останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і в закладі охороні здоров`я, яка також викладена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544359. Таким чином, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та, відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення останнім адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови. При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим. Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено. З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О.Ю. Береговий