Постанова Чернігівський апеляційний суд № 732/1603/23

Справа № 732/1603/23 Головуючий у 1 інстанції Лиманська М. В. Провадження № 33/4823/241/24 Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 лютого 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю захисника-адвоката Кравченка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Кравченка В.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2024 року, У С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, адреса проживання: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з нього на користь держави 536,80 грн судового збору. Судом першої інстанції встановлено, що 14.10.2023 року близько 23 год. 50 хв. у м. Городня, по вул. 1-го Травня, водій ОСОБА_1 керував т/з «Тойота Ланд Крузер Прадо», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується медичним висновком № 37 від 15.10.2023 року, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду, захисник-адвокат Кравченко В.В. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постанова суду незаконна та необґрунтована. Зазначає, що поза увагою суду залишились порушення працівників поліції, допущені під час складання протоколу, зокрема дата складання зазначена 14.10.2023, а керував транспортним засобом 15.10.2023. Під час перевірки документів ОСОБА_1 , останньому повідомлено, що в нього вбачаються ознаки сп`яніння, у зв`язку з чим було запропоновано пройти огляд без роз`яснення порядку його проходження, який він погодився пройти в лікарні. Під час проходження огляду у лікарні медичним працівником було проведено невдалі спроби огляду за допомогою газоаналізатора, оскільки не було визначено вміст етилового спирту у видихаємому повітрі, то на думку апелянта не може свідчити про те, що такий вміст перебільшував дозволену норму. Зазначає, що неможливість належним чином продути газоаналізатор була викликана захворюванням ОСОБА_2 на гайморит, про що він повідомляв медичного працівника. Зазначає, що після цього медичним працівником було проведено зовнішній огляд на стан сп`яніння, проте після його відмови в подальшому проходити огляд, лікарем констатовано перебування у стані алкогольного сп`яніння, про що складено висновок. Захисник вважає, що в такому разі працівники поліції мали скласти протокол за відмову, тобто порушення п. 2.5 ПДР, а не 2.9. Також зазначає, що описана у акті медичного огляду поведінка його підзахисного не відповідає тій, яка зафіксована на відео, яке є «нарізаним», оскільки не містить в собі обставини безперервності ведення відеозйомки. Дослідивши матеріали справи, захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Протоколом про адміністративне правопорушення встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.9 ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Ці обставини підтверджуються даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Городнянська міська лікарня» № 37 від 15.10.2023 р., яким встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до копії акту медичного огляду, завіреної належним чином, що знаходиться в матеріалах справи, висновок щодо алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 складено за клінічними ознаками. Описані у акті огляду дії та неодноразові відмови ОСОБА_1 від проходження певних етапів огляду відповідають обставинам, зафіксованим на відео. Відеозаписами, наданими поліцейськими, встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, під час спілкування у працівників поліції виникла підозра щодо перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на пропозицію працівників поліції повідомив, що бажає пройти медичний огляд у лікарні, що він і зробив. В медичному закладі ОСОБА_1 відверто ухилявся від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора, поводився зухвало на подальші пропозиції лікаря виконати певні дії, передбачені порядком огляду, також відмовився, тому лікарем складено висновок на підставі клінічних ознак. Даний відеозапис є безперервним та містить увесь перебіг подій, тому доводи апеляційної скарги про протилежне безпідставні. Кваліфікація дій ОСОБА_1 як порушення п. 2.9 ПДР правильна, оскільки перебування його у стані сп`яніння встановлено за клінічними ознаками, на підставі чого складено висновок, якому судом першої інстанції дана вірна оцінка та покладено у основу рішення. Тому посилання адвоката на необхідність кваліфікації за п. 2.5 ПДР в даному випадку непереконлива, оскільки від самого медичного огляду ОСОБА_2 не відмовлявся, про що неодноразово заявляв, а його очевидне ухилення від певних етапів процедури огляду не може бути розцінено як відмова у контексті п. 2.9 ПДР. Таким чином суд першої інстанції таким доказам дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. Посилання апелянта на невідповідності у даті складення протоколу та суті адміністративного правопорушення неслушні, оскільки в останньому мається виправлення дати з «15» на «14», що застережено підписом особи, що його складала та узгоджується із датою, зафіксованою на відео. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що апелянту роз`яснено процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, тому працівниками поліції дотримано вимоги закону щодо засвідчення факту керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах. Обставин, які б виключали провадження у справі, на що є посилання у апеляційній скарзі відповідно до ст. 247 КУпАП, не встановлено. Підстави для закриття провадження у справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні. Відтак, доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, окрім іншого, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи. Адміністративне стягнення накладене судом у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступені його вини та в межах санкції статті, яка є безальтернативною. За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, і законних підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Кравченка В.В. - залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2024 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяС. О. Акуленко