Ухвала КАС ВС № 160/5150/23

УХВАЛА 29 лютого 2024 року м. Київ справа №160/5150/23 адміністративне провадження № К/990/5186/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 06 грудня 2023 року у справі №160/5150/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи -ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку матеріального забезпечення ОСОБА_1 у період з 18 квітня 2022 року по 12 липня 2022 року під час участі останнім у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування озброєної агресії (підстава бойове розпорядження №170422/1 від 18 квітня 2022 року по бойове розпорядження №1561Т від 12 липня 2022 року), у тому числі в період знаходження на стаціонарному лікуванні - з 22 травня 2022 року з 07 червня 2022 року, а також невиплати додаткової винагороди у розмірі, 30000 грн згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2022 року № 140; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення та додаткових винагород за період в період з 18 квітня 2022 року по 12 липня 2022 року під час участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування озброєної агресії (підстава бойове розпорядження №170422/1 від 18 квітня 2022 року по бойове розпорядження №1561Т від 12 липня 2022 року), у тому числі перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в зв`язку з пораненням в період з 22 травня 2022 року по 07 червня 2022 року згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язати здійснити відповідні виплати згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2022 року №

140. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 у період з 01 травня 2022 року по 12 липня 2022 року додаткової грошової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року виходячи із розрахунку 100000,00 грн на місяць; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 у період з 01 травня 2022 року по 12 липня 2022 року додаткову грошову винагороду на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, виходячи із розрахунку 100000,00 грн на місяць, з урахуванням раніше виплаченої суми додаткової грошової винагороди за цей період; - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 нараховану військовою частиною НОМЕР_1 додаткову грошову винагороду за період з 01 травня 2022 року по 12 липня 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, виходячи із розрахунку 100000,00 грн. - у іншій частині позовних вимог відмовлено. 12 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 06 грудня 2023 року у справі №160/5150/23. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня. За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності. У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для військової частини. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтування в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Суд зазначає, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципу правової визначеності з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Водночас заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник уважає незаконним. Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду. Водночас Судом установлено, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання рішення Судом не вирішується. Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 06 грудня 2023 року у справі №160/5150/23. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович