Ухвала КАС ВС № 200/3608/23
від 29.02.2024 · АдміністративнаУХВАЛА 29 лютого 2024 року м. Київ справа №200/3608/23 адміністративне провадження № К/990/4932/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Дяченком Олексієм Володимировичем, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №200/3608/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28 червня 2023 року, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі №200/19106/21; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28 червня 2023 року, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі №200/19106/21; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за п`ять повних календарних років військової служби, виплаченої 28 червня 2023 року, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №200/19104/21; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за п`ять повних календарних років військової служби, виплаченої 28 червня 2023 року, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №200/19104/21. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. 09 лютого 2024 року через підсистему «Електронний Суд» до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Дяченком Олексієм Володимировичем, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №200/3608/23. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їхнього оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що наказом начальника Донецького прикордонного загону від 27 вересня 2016 року № 333-ос «По особовому складу» ОСОБА_1 було зараховано на військову службу за контрактом, до списків особового складу загону, усіх видів забезпечення та присвоєно військове звання «солдат», укладено контракт на п`ять років з 27 вересня 2016 року по 26 вересня 2021 року. Наказом начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України м. Маріуполь №582-ОС «Про особовий склад» від 27 вересня 2021 року позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Отже, позивач не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду). За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа становить значний суспільний інтерес. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтування в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Суд зазначає, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів правової визначеності, з метою гарантування передбачуваності судового рішення. Водночас заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Суд зауважує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду. Водночас Судом установлено, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Дяченком Олексієм Володимировичем, на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №200/3608/23. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович