Постанова 4857 № 466/8097/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 466/8097/23 пров. № А/857/23607/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року (прийняте в м. Львові суддею Кавацюком В. І.; складене в повному обсязі 24 листопада 2023 року) в адміністративній справі № 466/8097/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, В С Т А Н О В И В : У серпні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника Качмара І. О. звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із вказаним позовом та просила: - визнати протиправною і скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00010482 від 05 липня 2023 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), а провадження у справі закрити. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що при винесенні вказаної постанови посадовою особою відповідача не було враховано можливу похибку у 2 %. Також вказана постанова не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, позаяк не містить повної інформації, яка визначена Додатком 1 до вказаної Інструкції. Також у системі «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень...» відсутня необхідна інформація, на підставі якої посадова особа відповідача дійшла висновку про перевищення загальної маси та навантаження на одиночну вісь транспортного засобу; матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинених порушень. Натомість, оскаржувана постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувана постанова не містить та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагових норм не надано. Аналізуючи норми законодавства, вказує, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників, проте вона таким не є, а автомобіль перебуває в оренді у ТОВ «Альфа Тіда». Отже, у цьому випадку відсутній суб`єкт відповідальності, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила через свого представника Качмара І. О. Юрга Г. Г., яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, а не власник/користувач транспортного засобу, як про це у своєму рішенні вказав суд першої інстанції. Проте, вона не є перевізником у розумінні статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», позаяк транспортний засіб вона передала в оренду ТОВ «Альфа ТІДА», тобто такий в її користуванні не перебуває, а тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно положень цього Закону. Також у справі відсутні будь-які належні і допустимі докази на підтвердження вчиненого порушення; щодо вимірювання фактичного навантаження на строєну вісь транспортного засобу позивача; перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів, а також того, що зважувальне обладнання перебувало в робочому стані, пройшло перевірку з клеймуванням та видачею відповідного свідоцтва. Судом першої інстанції не взято до уваги факт того, що фіксація правопорушення здійснювалася за допомогою комплексного технічного засобу, строк чинності якого закінчився 21.11.2022, що викликає сумніви щодо правильності вагових показників комплексного технічного засобу. Судом не взято до уваги й того, що посадові особи Укртрансбезпеки порушили процедуру розгляду справи, позаяк позивач не був повідомлений про час і місце розгляду справи, а в матеріалах справи відсутні докази направлення/вручення позивачу чеків зважування, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акта про перевищення нормативних вагових параметрів чи акта про проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Представник відповідача подав відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Покликався при цьому, зокрема, на те, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли правомірно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а скаржник не дав жодних доказів, що підтвердили б існування передбачених статтею 279-7 КУпАП підстав для звільнення від адміністративної відповідальності. Також зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові відповідають вимогам чинного законодавства, а основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-2 КУпАП є, автоматично внесені до автоматично сформованої постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису; вказані докази були долучені до відзиву; при цьому покликається на дані зважування та формулу розрахунку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Вказує, що скаржник помилково вважає, шо відповідальність за статтею 132-1 КУпАП несе автомобільний перевізник у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та недоречно застосовує норми цього Закону. Безпідставними є й покликання апелянта на те, розгляд справи неправомірно розглянуто без її участі, позаяк частиною четвертою статті 279-5 КУпАП визначено можливість виносити постанову за статтею 132-2 цього Кодексу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На підтвердження факту фіксації руху ТЗ позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що стало підставою для притягнення його до відповідальності, а також справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей покликається на дані приладу автоматичного для зважування дорожніх ТЗ у русі, а його справність підтверджена сертифікатом відповідності та сертифікатом перевірки типу щодо технічного засобу. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули. Представник позивача подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, мотивуючи це тим, що він не має змоги прибути в судове засідання 28 лютого 2024 року у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні в Сихівському районному суді міста Львова у справі № 464/8079, яка призначена на 09:30 28.02.2024, як захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не може бути задоволене з огляду на таке. Відповідно до статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Вирішуючи це клопотання, колегія суддів враховує, зокрема, те, що явка представника позивача не визнана судом обов`язковою, що основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правову позицію позивача (апелянта) та її представника, вказані доводи і обґрунтування є як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, а тому є достатніми для вирішення питання по суті апеляційних вимог та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Тобто, є можливим апеляційний розгляд справи у відсутності представника позивача (апелянта). Також колегія суддів враховує скорочені строки розгляду вказаної справи, що розгляд вказаної справи уже неодноразово відкладався за клопотаннями представника позивача (апелянта) з аналогічних підстав (участі в інших судових засіданнях). Клопотань про продовження терміну розгляду справи від сторін не надходило, а відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини другої статті 309 КАС України, позбавлений процесуальної можливості продовжити строк розгляду цієї справи за власною ініціативою. А враховуючи те, що судові засідання у справі № 464/8079 та справі, що розглядається, призначені на різний час, представник позивача також міг скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до статті 195 КАС України поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Також одним із принципів адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Тобто, публічно-правовий спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, та в розумні строки. Додатково колегія суддів враховує, що з урахуванням приписів частини п`ятої статті 44 КАС України вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі Суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником вантажного автомобіля марки «MAN TGA» 18.310 (фургон-рефрижератор), державний реєстраційний знак (далі - д. р. з) НОМЕР_1 . Відповідно до договору оренди транспортного засобу № 7-12/2022 від 07 грудня 2022 року цей транспортний засіб (далі - ТЗ) передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа ТІДА» (далі - ТОВ «Альфа ТІДА») на строк до 30 жовтня 2024 року. Постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серія АА № 00010482, яка винесена 05 липня 2023 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л. М., позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. За змістом цієї постанови 24.05.2023 о 15 год. 57 хв., за адресою М-03, км 348+870, Полтавська обл., зафіксовано транспортний засіб марки MAN TGA 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: - перевищення загальної маси транспортного засобу на 17,5 % (3,15 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тонн, - навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 15,774 % (1,814 тонн), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тонн, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП. Вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 53, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 053*001, сертифікати відповідності № UA.TR.001 35 491-21, 490-21, 489-21, 492-21 від 22.11.2021, чинні до 21.11.2022. Строк дії свідоцтва про повірку технічного засобу, який закінчився у період дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412, є чинним на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Також у цій постанові є посилання в Інтернеті на веб-сайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу. Не погодившись із вказаною постановою та вважаючи її неправомірною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем, як власником транспортного засобу марки MAN TGA 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, тому винесена уповноваженою особою Укртрансбезпеки постанова серія АА №00010482 від 05 липня 2023 року відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 (далі Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті. Пункт 7 Положення № 103 передбачає, що Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема, в автоматичному режимі. Згідно підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, вживає заходів щодо стягнення під час здійснення габаритно-вагового контролю. Отже, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року в справі № 917/210/19. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ). Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ серед основних завдань державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту визначено створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила проїзду) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Згідно з пунктом 22.5 цих Правил за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11,5 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Відповідно до пункту 4 Правил проїзду рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Вказаними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Відповідно до частини другої вказаної статті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. За даними наданої відповідачем Інформаційної картки габаритно-вагового контролю: axlecount кількість осей; axledistance відстань між осями; axleload навантаження на кожну вісь; groupload навантаження на згруповані осі; height висота транспортного засобу; length довжина транспортного засобу; oversized перевищення габаритів; overweighted перевищення ваги; temperature температура повітря; weight-full повна маса; wheeltype шинность; width ширина транспортного засобу; class клас транспортного засобу; tag1 колір; direction напрямок; lane смуга; mark марка; model модель; type тип. Автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксував такі параметри ТЗ марки MAN TGA 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 : кількість осей 2; відстань між осями-1 5520; навантаження на вісь-1 7600; на вісь-2 15850; перевищення ваги 1; температура 31; повна маса 23500; клас двовісний вантажний автомобіль; смуга - смуга руху справа наліво. А згідно з розрахунком відсоткового перевищення навантаження на загальну масу відповідно до даних інформаційної картки габаритно-вагового контролю та з урахуванням похибки пристрою зважування, зокрема: % перевищення = ((Х факт. Х норм. похибка пристрою)/ Х норм.) * 100 %, де Х факт. фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Х норм. нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР; Похибка пристрою регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Х факт. (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр). Регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010 становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10 % від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16 % від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16 % від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16 % від фактичного навантаження на осі. Як видно із постанови серії АА № 00010482 від 05.07.2023 перевищення загальної маси ТЗ марки MAN TGA 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 становило 17,5 % (3,15 тонни), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тонн. Х факт. транспортного засобу позивача 23,500 т, Х норм. щодо цього транспортного засобу 18 т, а регламентовано допустима похибка пристрою - 10 %. З огляду на вказані дані, перевищення загальної маси транспортного засобу становило 17,5 % (3,15 тонни). Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так: ((23 500 18 000 - 10 % * 23 500) / 18 000) * 100 = 17,5 % (3,15 тонни). Також із постанови серії АА № 00010482 від 05.07.2023 видно, що перевищення навантаження на одинарну вісь ТЗ марки MAN TGA 18.310, державний номерний знак НОМЕР_1 становило 15,774 % (1,814 тонни), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тонн. Х факт. транспортного засобу позивача 15,850 т, Х норм. щодо цього транспортного засобу 11,5 т, а регламентовано допустима похибка пристрою 16 %. З огляду на вказані дані, перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу становило 15,774 % (1,814 тонни). Отже, розрахунок відсоткового перевищення навантаження на одиничну вісь виглядає так: ((15 850 11 500 - 16 % * 15 850) / 11 500) * 100 = 15,774 % (1,814 тонни). За приписами частини першої статті 279-5 КУпАП у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Відповідно до статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу. Згідно зі статтею 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 14.11.2018 № 1197 (далі Порядок 1197) визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач). Підпунктом 4 пункту 2 Порядку 1197 визначено, що належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 КУпАП відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). А згідно з пунктом 3 Порядку 1197 підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування. Пунктом 19 Порядку 1197 передбачено, що якщо власником транспортного засобу є фізична особа, то внесення до Реєстру відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС або через Єдиний державний веб портал електронних послуг, здійснюється нею особисто. Тобто, саме на позивача покладається обов`язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформації щодо належного користувача транспортного засобу. Відтак, у разі відсутності даних про належного користувача транспортного засобу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах) несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Враховуючи наведене та те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на час розгляду справи, а також те, що належний користувач не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що відповідальність має нести власник транспортного засобу - позивач у справі. При цьому колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 240/22448/20, позаяк правовідносини у вказаній справі не є релевантними щодо правовідносин у справі, що розглядається. Насамперед, у справі № 240/22448/20 особу було притягнуто до відповідальності за результатами рейдової перевірки за додержанням транспортними засобами вимог законодавства про автомобільний транспорт, а зважування проводилося пересувним пунктом габаритно-вагового контролю. А в справі, що розглядається, правопорушення було зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу, тому, з урахуванням приписів частини першої статті 279-5 КУпАП, відповідальність несе особа, зазначена у частині першій статті 14-3 КУпАП. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174). Відповідно до пунктів 2, 16 цього Порядку посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 цього Порядку). Пунктом 12 Порядку № 1174 визначено, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. А згідно з пунктом 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №

163. Відповідно до пункту 9 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Матеріалами справи підтверджено, що фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту ваго-габаритного контролю у русі типу Вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 53, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 053*001, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підтверджується копіями сертифікатів відповідності № UA.TR.001 35 491-21, 490-21, 489-21, 492-21 від 22.11.2021, чинних до 21.11.2022. Строк дії свідоцтва про повірку технічного засобу, який закінчився у період дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412, є чинним на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Отже, технічний засіб фіксації вказаних адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується сертифікатом перевірки типу та сертифікатом відповідності. Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи і що така постанова не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інструкція № 512), апеляційний суд зазначає таке. Пунктом 17 Порядку № 1174 визначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. За змістом пункту 3 Інструкції № 512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Отже, Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови та дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення. Тобто, оскаржувана постанова щодо позивача відповідає формі, затвердженій Додатком 1 Інструкції №

512. З врахуванням викладеного, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, відповідає усім наведеним критеріям та містять необхідну інформацію, передбачену КУпАП, а її зміст відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП. Що стосується покликань апелянта на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини четвертої статті 279-5 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто, проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення без участі позивача не можна кваліфікувати як порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також частиною другою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Щодо решти доводів апеляційних скарг, то такі не спростовують викладених вище висновків і на законність судового рішення не впливають, а відтак і не потребують додаткового аналізу. Відтак, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, позаяк її вину у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1КУпАП підтверджено належними доказами, а розгляд справи про вказане адміністративне правопорушення проведено з дотриманням вимог законодавства та відповідно до визначеної ним процедури. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправною і скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00010482 від 05 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2023 року в адміністративній справі № 466/8097/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 29 лютого 2024 року.