Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/11524/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 року ЛьвівСправа № 140/11524/23 пров. № А/857/23044/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, (головуючий суддя Денисюк Р.С., м. Луцьк) у справі № 140/11524/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості. Рішенням першої інстанції адміністративний позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/11524/23 без змін. 20.02.2023 року від представника ТОВ «Завод «Промлит» через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. Заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками позивачем направлено на офіційну електронну адресу Волинської митниці, на підтвердження чого до матеріалів справи надано роздруківку відповідного повідомлення. 20 лютого 2024 року представником відповідача надано до Восьмого апеляційного адміністративного суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у сумі 7000,00 грн., в якій представник відповідача зазначає, що Волинська митниця, як державна установа, фінансується з Державного бюджету України та має обмежене фінансування. На переконання представника відповідача розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., не є пропорційним до предмету спору виходячи з того, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом в письмовому провадженні. Крім того, встановлений у договорі про надання правової допомоги фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Враховуючи викладене вище, Волинська митниця просить суд апеляційної інстанції врахувати надані заперечення, доводи від митниці щодо заяви ТОВ «Завод «Промлит» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року по справі №140/11524/23 та ухвалити судове рішення яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката у зазначеній вище справі. Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана заява підлягає частковому задоволенню, з таких підстав. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем, на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, надано до матеріалів справи копії таких документів: ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії АС № 1081629 від 12.01.2024; копія Акту виконаних робіт від 12.01.2024; банківський платіжний документ про оплату правничої допомоги - платіжна інструкція в національній валюті від 12.01.2024 № 1353 на суму 7000,00 грн. Отже, надані до суду апеляційної інстанції документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість. За актом виконаних робіт від 12.01.2024 року адвокатом надано клієнту юридичні послуги (вивчення апеляційної скарги, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у апеляційній скарзі, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу) у справі № 140/11524/23, вартість яких складає 7000,00 грн. Згідно з платіжною інструкцією від 12.01.2024 року № 1353 оплата послуг здійснена позивачем на суму 7000,00 грн. З акта виконаних робіт та детального опису робіт (наданих послуг) убачається, що адвокатом позивача вчинялись дії, перелік яких наведено у такому акті, зазначено час, затрачений на надання послуг. Кількість затраченого часу складає всього 9 годин. Проаналізувавши наведений в акті від 12 січня 2024 року детальний опис наданих позивачу адвокатом Таргоній Павлом Валерійовичем послуг, подані ним документи колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Так, написання вивчення апеляційної скарги, законодавства, судової практики на подача відзиву на апеляційну скаргу не є співмірним зі складністю справи, з огляду на те, що доводи позовної заяви містять здебільшого виклад обставин справи та цитування документів, які стали підставою звернення позивача до суду, та є предметом позову. Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, загальний розмір різниці митних платежів, що підлягали сплаті із урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваних рішеннях, та наявність значного обсягу судової практики з цього питання, колегія суддів дійшла висновку, що витрати, які підлягають відшкодуванню слід зменшити до 2000,00 грн. Отже, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у сумі 2000,00 грн. Керуючись ст. ст. 229, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, село Римачі, вул. Призалізнична, будинок 13, ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» (45400, вул. Шахтарська,49, м. Нововолинськ, Волинська обл. ЄДРПОУ 33273933) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 (дві тисячі ) грн. 00 коп. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний