Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/15960/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15960/23 пров. № А/857/21840/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року, ухвалене суддею Морською Г.М. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/15960/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2022 року № 883; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн за серпень 2022 року пропорційно до днів участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, у період здійснення зазначених заходів. 03 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно не включив позивача до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., оскільки, позивач відмовився виконувати бойовий наказ командира. Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у серпні 2022 року брав безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у районі проведення таких заходів, у зв`язку з чим набув право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. Проте, спірним наказом позивач позбавлений додаткової винагороди за серпень 2022 року, у зв`язку із оголошенням суворої догани. Стверджує, що застосування до військовослужбовців такого виду відповідальності як позбавлення виплати додаткової винагороди не унормовано законодавчо, тому не може застосовуватись відповідачем. Також зазначає, що не існує регуляторних актів Міноборони України, якими визначені умови невиплати додаткової винагороди за участь у бойових діях. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що, позивач, у період з 21.06.2022 по 13.11.2022, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Дружківка, Донецької області. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.08.2022 № 883 «Про підсумки службової перевірки за фактом викладеної інформації у рапорті підполковника ОСОБА_2 », відповідач притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани та позбавив виплати додаткової грошової винагороди за серпень 2022 року. Як зазначено у наказі, це пов`язано із не виконання бойового наказу командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , несвоєчасним зайняттям бойових позицій, припиненням утримання району оборони та самовільним його залишенням в ході виконання обов`язків із відсічі збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, під час дії воєнного стану. Вказаний наказ оскаржив позивач, подавши позов. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 в абзаці першому пункту 1 постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". У решті зміст пункту 1 цієї постанови, в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у 2022 році, не змінювався. Відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, доповненого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. 23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення № 912/з/29, яке застосовується з 01.06.2022 (далі окреме доручення). За приписами пункту 3 окремого доручення, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно з пунктом 5 наведеного окремого доручення, виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. Пункт 6 окремого доручення визначає, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Разом з тим, підпунктом 9.7 пункту 9 окремого доручення передбачено, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника), до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн не включаються. Апеляційний суд встановив, що у серпні 2022 року позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за не виконання бойового наказу командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , несвоєчасне зайняття бойових позицій, припинення утримання району оборони та самовільне його залишення в ході виконання обов`язків по відсічі збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, під час дії воєнного стану. Правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у вигляді суворої догани, за невиконання бойового наказу командира позивач не оспорює. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що позбавлення позивача додаткової грошової винагороди не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченим Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Зі змісту наказу апеляційний суд встановив, що позбавлення права позивача на виплату додаткової грошової винагороди за серпень 2022 року не застосовано до позивача як дисциплінарне стягнення. До вказаного висновку апеляційний суд прийшов з огляду на те, що у пункті 4 спірного наказу вказано окремими абзацами наступне: "4. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби, капітану ОСОБА_3 : при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за серпень 2022 року, на виконання вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, врахувати накладені дисциплінарні стягнення на особовий склад, визначений в пункті 2 даного наказу; на підставі підпункту 9.7. пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 не включати особовий склад визначений в пункті 2, 3 даного наказу, до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168". Таке формулювання наказу відповідає підпункту 9.7 пункту 9 окремого доручення. Отже, на переконання апеляційного суду, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2022 року № 883 є наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та не є наказом про виплату (невиплату) додаткової грошової винагороди. Тому, апеляційний суд вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2022 року № 883 є законним. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн за серпень 2022 року, то як встановив вище апеляційний суд, позивач не має на таку права, через те, що позивач відмовився виконувати бойовий наказ (розпорядження) командира за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника). Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000,00 грн за серпень 2022 року є безпідставними. Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року в справі № 380/15960/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Постанова складена 28.02.2024 року