Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/16004/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 р. Справа № 440/16004/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/16004/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 26.10.2023 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та доплати позивачу за період з 29.01.2020 по 28.03.2023 грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2020, 2021 та 2022 рік з урахуванням посадового окладу за військовим званням, встановлених та визначених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 в справі №320/11077/22; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні з періоду з 31.01.2022 по 28.03.2023 включно розмірів посадового окладу за військовим звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити позивачу грошове забезпечення за період з 31.01.2022 по 28.03.2023 та грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2020, 2021 та 2022 рік, обчисливши таке грошове забезпечення із розмірів посадових окладів 7340,00 грн, з 31.01.2022 по 31.12.2022 на місяць та окладу за військовим званням 1890,00 грн, з 01.01.2023 по 28.03.2023 із розмірів посадових окладів 7940,00 грн, оклад за військовим званням 2040,00 грн на місяць за відповідні періоди, визначених з урахуванням пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідні коефіцієнти; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату за період з 29.01.2020 по 28.03.2023, а саме грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2020, 2021 та 2022 рік з урахуванням посадового окладу за військовим званням, встановлених та визначених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 в справі №320/11077/22. 27.11.2023 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву повернуто позивачу. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що він проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , знаходиться в м. Полтава, то має право на звернення із позовом до Полтавського окружного адміністративного суду. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. 31.10.2023 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. 09.11.2023 представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви. 14.11.2023 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, роз`яснено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання суду документів на підтвердження зареєстрованого (задекларованого) місця проживання позивача. 27.11.2023 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що доказів зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання (перебування) позивача у м. Полтаві разом із заявою про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 14.11.2023, позивач суду не надав, а отже не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За приписами ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі по тексту - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності. Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Поняття «підсудність» розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім, як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статей 25-30 КАС України. Згідно з положеннями ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Таким чином, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача. Окрім того, законодавець, надаючи право позивачу альтернативної підсудності на подачу до суду позову, пов`язує таке право вибору з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження цієї особи-позивача. За даними відомостей позовної заяви адреса реєстрації місця проживання позивача є Київська область (з питань безпеки детальні дані у постанові суду не вказуються, позаяк особа є військовослужбовцем). Звертаючись до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом, позивач зазначив, що він є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 та проживає разом з родиною в м. Полтава (з питань безпеки детальні дані у постанові суду не вказуються). До суду апеляційної інстанції надано акт перевірки факту переїзду членів сім`ї військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 до його нового місця військової служби та довідку про перевірку житлових умов, якими підтверджується, що позивач разом з родиною переїхав до м. Полтава (з питань безпеки детальні дані у постанові суду не вказуються, позаяк особа є військовослужбовцем). У розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду. Отож зі ст. 6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємними елементом права на справедливий суд. Із змісту ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України слідує, що одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Відповідно до вказаних норм Конституції України гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Право людини на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану. У рішеннях від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» і від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. При вирішенні питання про прийняття адміністративного позову до свого провадження суд зобов`язаний був урахувати, що з 24.02.2022 року наша Держава перебуває в умовах воєнного стану, що супроводжується мобілізацією військовослужбовців та їх фактичним перебуванням (знаходженням) на території інших населених пунктів, ніж зареєстроване місце проживання впродовж тривалого часу, а відтак наполягання суду на розгляд адміністративної справи не за місцем фактичного перебування військовослужбовця позивача, а за його зареєстрованим місцем проживання покладає на такого військовослужбовця надмірний та невиправданий тягар з огляду на територіальну віддаленість місця фактичного несення служби від зареєстрованого місця проживання такої особи та неможливості залишення території місця дислокації ВЧ НОМЕР_2 (відрядження, виконання бойових завдань тощо) , в якій проходить службу позивач. При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції щодо територіальної підсудності позову виключно за зареєстрованим місцем проживання позивача є помилковим, оскільки згідно з зазначеною нормою права позивач має право вибору адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за місцем свого фактичного перебуванням або знаходження. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 , станом на момент подання позовної заяви фактично позивач перебував у м. Полтава, тобто на території, яка відноситься до територіальної юрисдикції Полтавського окружного адміністративного суду, позивач має право на звернення із позовом до Полтавського окружного адміністративного суду за місцем такого перебування (знаходження). Відтак, обмеження, визначене ухвалою суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не ставить законної мети та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи вище зазначені правові норми та обставини справи колегія суддів вважає помилковими висновку суду першої інстанції про те, що даний позов не належить до територіальної юрисдикції Полтавського окружного адміністративного суду. Як наслідок ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для розгляду даного питання, та порушенням норм процесуального права, а тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року по справі № 440/16004/23 - скасувати. Справу №440/16004/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк