Постанова 4851 № 642/6439/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 р.Справа № 642/6439/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Ольховський Є.Б., м. Харків, повний текст складено 21.12.23 по справі № 642/6439/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якій просить суд: визнати протиправними дії командира роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Марченка О.О., які вчинені 13.07.2023 по відношенню до ОСОБА_1 із застосуванням заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення у вигляді: огляду на стан алкогольного сп`яніння; відсторонення від керування транспортним засобом на одну добу за відсутності підстав для застосування таких заходів; застосування у службовій діяльності поліцейського сторонніх (особистих) технічних засобів з функцією відео зйомки, які не передбачені наказом МВС України «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 №1026; зобов`язати ДПП знищити усі відеозаписи, які створені працівниками поліції 13.07.2023 з порушенням вимог наказу МВС України «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 №1026, що містять зображення та персональну інформацію ОСОБА_1 ; судові витрати по справі покласти на Департамент патрульної поліції. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії командира роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Марченка О.О., які вчинені 13.07.2023 по відношенню до ОСОБА_1 із застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення у вигляді застосування у службовій діяльності поліцейського сторонніх (особистих) технічних засобів з функцією відео зйомки. Зобов`язано Департамент патрульної поліції видалити усі відеозаписи, які створені командиром роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Марченком О.О. з власних технічних засобів, що містять зображення та персональну інформацію ОСОБА_1 . В іншій частині позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 року в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; судові витрати по справі покласти на відповідача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спрямування поліцейським до позивачки вимог про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та відсторонення позивачки від керування автомобілем на добу, проте жодного доказу про правомірність таких вимог, а також доказів на підтвердження того, що позивачка на момент вимоги керувала транспортним засобом (була суб`єктом правопорушення за КУпАП) у справі не міститься. Вказує, що судом неправильно застосовані положення ст.26 Закону України «Про національну поліцію» та ст.ст. 260, 266 КУпАП, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, оскільки в позовній заяві наведено твердження, що, з огляду на положення ст.19 Конституції України, вказані норми законодавства мають право застосовуватися виключно по відношенню до певних суб`єктів правовідносин (в даному випадку - водіїв транспортних засобів) та за наявності конкретних, передбачених законодавством умов. Департамент патрульної поліції подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивачки, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін. Зазначає, що в діях інспектора відсутні порушення вимог законодавства відносно апелянта в частині проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та відсторонення від керування транспортним засобом. Просить поновити строк подання відзиву на апеляційну скаргу. Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд обмежився лише встановленням факту процедурних порушень під час застосування заходів забезпечення провадження, залишивши поза увагою зміст та суть спірних правовідносин, не дослідивши того, чи могли такі порушення вплинути на правильність прийняття адміністративного акта, та не забезпечивши мотивованості судового рішення шляхом оцінки причин, які призвели до процедурних порушень та наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення. Наголошує, що недоліки при застосування заходів забезпечення провадження у даній справі, на які посилається суд, враховуючи обставини реалізації поліцейських повноважень не призвели до складання неправомірного акта, не вплинули на результат його прийняття та не тягнуть за собою наслідків у вигляді скасування даного акту чи визнання дій інспектора неправомірними. Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. ОСОБА_1 та Департамент патрульної поліції отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку та апеляційні скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Також, учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені за номерами телефонів, що підтверджується телефонограмами. Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Представник позивачки в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги позивачки, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги у повному обсязі, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд відмовити у задоволенні вимог. Представник відповідача в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги у повному обсязі, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивачки, просив суд відмовити у задоволенні вимог. При розгляді справи у судовому засіданні оголошено перерву до 14:30. Після оголошення перерви у судовому засіданні учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Апеляційний розгляд справи продовжено у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Що стосується клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу з посиланням на уповільнення процесу опрацювання вхідної кореспонденції та виконання процесуальних дій через нестабільну роботу системи "Електронний суд", повітряні тривоги та перебування в укритті до закінчення тривоги, колегія суддів, враховуючи вказані скаржником обставини, направленість дій відповідача на подання відзиву на апеляційну скаргу, незначний термін пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, та те, що строк на подання цього відзиву припав на дію воєнного стану в Україні, вважає причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу є поважними, тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на подання відзиву - поновленню. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №516366 від 13.07.2023, 13.07.2023 року о 05 годині 17 хвилин в м. Харкові по вул. Волонтерська, 57, водій ОСОБА_1 керувала т/з KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest та в закладі охорони здоров`я (КНП ХОР ОНД) відмовилась, на місці зупинки т/з в присутності двох свідків, у встановленому порядку. ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. До ОСОБА_1 командиром роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Марченком О.О. застосовані заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення під час складання протоколу, а саме: пред`явлена вимога про проходження нею огляду на стан алкогольного сп`яніння та відсторонено від керування транспортним засобом строком на 1 добу. Не погодившись із зазначеними діями відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що командиром роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Марченком О.О. неправомірно застосовано до позивачки заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у вигляді застосування у службовій діяльності поліцейського сторонніх (особистих) технічних засобів з функцією відео зйомки. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача видалити усі відеозаписи, які створені командиром роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Марченком О.О. з власних технічних засобів, що містять зображення та персональну інформацію ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій командира роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Марченка Олександра Олександровича, які вчинені 13.07.2023 по відношенню до ОСОБА_1 із застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення у вигляді огляду на стан алкогольного сп`яніння та відсторонення від керування транспортним засобом на одну добу за відсутності підстав для застосування таких заходів, суд першої інстанції виходив з того, що в діях інспектора відсутні порушення вимог законодавства відносно ОСОБА_1 в частині проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та відсторонення від керування транспортним засобом. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 ч.1 ст.4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії командира роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Марченка О.О., які вчинені 13.07.2023 по відношенню до ОСОБА_1 із застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення у вигляді: огляду на стан алкогольного сп`яніння; відсторонення від керування транспортним засобом на одну добу за відсутності підстав для застосування таких заходів; застосування у службовій діяльності поліцейського сторонніх (особистих) технічних засобів з функцією відео зйомки, які не передбачені наказом МВС України «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 №1026; та зобов`язати ДПП знищити усі відеозаписи, які створені працівниками поліції 13.07.2023 з порушенням вимог наказу МВС України «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 №1026, що містять зображення та персональну інформацію ОСОБА_1 . Матеріалами справи встановлено, що відносно ОСОБА_1 командиром роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Марченком О.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №516366 від 13.07.2023 року. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №516366 від 13.07.2023 року, 13.07.2023 року о 05 годині 17 хвилин в м. Харкові по вул. Волонтерська, 57, водій ОСОБА_1 керувала т/з KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest та в закладі охорони здоров`я (КНП ХОР ОНД) відмовилась, на місці зупинки т/з в присутності двох свідків, у встановленому порядку. ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 13.07.2023 року розглянуто по суті Ленінським районним судом м. Харкова в рамках справи №642/4042/23. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.12.2023 року у справі №642/4042/23, яка набрала законної сили 26.12.2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Приписами п.2 ч.1 ст.278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Разом із цим, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу приписів статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності та правильність складання якого перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення (п.2 ч.1 ст.278 КУпАП). З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вчиняючи дії, оскаржувані позивачкою, відповідач здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. В сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 року у справі №712/7385/17, від 22.01.2020 року у справі №2-а/489/7/2016 та від 24.09.2020 року у справі №553/2145/16-а, що оскаржувані позивачем рішення та дії відповідачів не є рішенням суб`єкта владних повноважень, за яким виникають негативні наслідки для особи в частині притягнення його в подальшому до адміністративної відповідальності, а тому не підпадають під визначення рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки зазначений спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачкою вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому, колегія суддів зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд справи та, відповідно, застосування відповідачем заходів забезпечення провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, постанови яких підлягають оскарженню в апеляційному порядку. Пунктом 1 ч.1 ст.238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на викладене, провадження у даній справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, що безпідставно не враховано судом першої інстанції. Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За правилами ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційні скарги задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2023 по справі № 642/6439/23 скасувати. Провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий О.В. Присяжнюк