Постанова Київський апеляційний суд № 367/5371/23

справа № 367/5371/23 головуючий у суді І інстанції Одарюк М.П. провадження № 22-ц/824/5291/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 28 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрійця Олександра Леонідовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року у справі а позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, - в с т а н о в и в: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 5 000 грн щомісячно з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 та витрати на правову допомогу. Позов обґрунтовано тим, що 25 червня 2021 року сторони зареєстрували шлюб, під час якого у них народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом з позивачем та повністю перебуває на її утриманні. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 січня 2023 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина. Після початку повномасштабної війни позивачем та відповідачем у травні 2022 року прийнято рішення про виїзд за межі території України до Королівства Данія для забезпечення безпеки дитини. Причиною такого рішення також стало суттєве пошкодження у результаті ракетного обстрілу квартири, у якій проживали сторони. 10 вересня 2022 року між сторонами виникли сварки, відповідач забрав сімейні заощадження та поїхав до Німеччини. Після подорожі до Німеччини він у 2022 році також відвідав ряд міст в Іспанії та поїхав відпочивати на Канарські острови, що підтверджується його світлинами у соціальних мережах. З вересня 2022 року відповідач не проявляв ініціативу фінансово допомогти позивачу або повернути частину привласнених грошових коштів. 29 листопада 2022 року Ірпінським міським судом за заявою позивача відкрито провадження у справі про встановлення режиму окремого проживання подружжя. 16 березня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області за заявою позивачавідкрито провадження у справі про розірвання шлюбу. Позивач з дитиною з травня 2023 року по теперішній час перебувають та проживають на території Королівства Данія як особи, що тікають від війни. Позивач вказує, що відповідач має стабільний дохід у сфері інформаційних технологій, який отримує на рахунки в іноземній валюті, та посилаючись на своє скрутне фінансове положення, просить суд задовольнити її позовні вимоги. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн, щомісячно, починаючи з 20 липня 2023 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дитина сторін проживає з позивачем та перебуває на її утриманні; шлюб між сторонами не розірвано; позивач має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років; відповідач є працездатною особою, існування та можливість нести покладені на нього обов`язки, зокрема, і по утриманню дружини; відповідач має на утриманні малолітню доньку, не заперечував проти сплати на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 500 грн, щомісячно, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 500 грн щомісяця, що на думку суду не буде надмірним для відповідача. Враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції вважав можливим зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 2000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Андрієць О.Л. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відомості про розмір сплачених відповідачем податків у період з 2 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року, фактично не містять актуальних відомостей про нараховані і сплачені податки, оскільки, виписки сформовані станом на 30 серпня 2023 року (третій квартал), та згідно з такими даними загальний задекларований дохід з 2-го кварталу 2022 року по фактично другий квартал 2023 року становить 231 161 грн 6 коп., з якого сплачено 5% відповідно до категорії «код та назва ознаки доходу/код ознаки пільги - «Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи». Вказує, що виходячи з детального аналізу відомостей про сплату податків - місячна заробітна плата відповідача становить не менше задекларованих ним самим 20 000 грн, зважаючи на загальний задекларований дохід у 231 161 грн 60 коп., з яких сплачено 5 % податку. Подані відповідачем відомості стосуються його виключно, як фізичної особи-підприємця, яка добровільно подає звітність до податкової, а не спростовує його можливість надавати матеріальну допомогу. Згідно із долученими позивачем до матеріалів справи документами, отриманими під час примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів, відповідач займається підприємницькою діяльністю, має шість відкритих рахунків у банківській установі, користується власним автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat», 2017 року випуску, на праві приватної власності внесеної до реєстрів, володіє нежитловим приміщенням, житловим будинком, земельними ділянками та квартирою у місті Ірпінь, що свідчить про відповідне матеріальне становище та можливість за бажанням або за рішенням суду надавати матеріальну допомогу позивачці, яка проживає окремо зі спільною дитиною. Зазначає, що визначаючи розмір аліментів, суд мав врахувати потреби дружини, а не тільки заявлені представника відповідача фінансові можливості, які не будуть надмірним тягарем для нього. Також на думку позивача суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір її витрат на професійну правничу допомогу з 10 200 грн до 2 000 грн. Позивач зазначає, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом гонорару, а також не встановлено форму такого документа, а тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта, Також зазначає, що за підготовку та подання указаної апеляційної скарги позивачкою на підставі названих вище договорів про надання правничої допомоги також було сплачено 3 600 грн, які підлягають стягненню з відповідача як судові витрати за результатами розгляду апеляційної скарги. Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Савелової Ю.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій вона просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що матеріальне становище відповідача та кількість його дітей не дозволяють йому сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачем. Відповідач є фізичною особою-підприємцем, доходи якого є незначними, мають під час воєнного стану мінливий, нерегулярний характер, а часом взагалі відсутні. На утриманні відповідача знаходиться малолітня донька від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з батьком відповідно до рішення суду та повністю знаходиться на його утриманні, а також відповідач сплачує на користь позивача аліменти на сина від другого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Відповідач вказує, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 2 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року обсяг його доходу становить 4 028 грн 75 коп., а за період 1 кварталу по 4 квартал 2023 року - 1 634 грн 60 коп. Зазначає, що автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat», 2017 року випуску, є його особистою власністю, набутий до реєстрації шлюбу із позивачем, придбаний коли в країні не було війни та відповідач отримував стабільний дохід від власної підприємницької діяльності, тому ця інформація не має відношення до фінансового та майнового стану відповідача на теперішній час. Що стосується наявності у відповідача іншої нерухомості, зареєстрованої просто на його ім`я, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельних ділянок, розташованих під житловим будинком, то у цьому будинку проживає його молодший брат, територія знаходиться під постійними обстрілами, на теперішній час цей житловий будинок не зовсім придатний для проживання внаслідок прориву частини дамби, підтоплення територій Крамоторщини, пошкодження електричних мереж та комунікацій у смт Малотаранівка поблизу м. Краматорськ Донецької області, що є загальновідомою інформацією, а тому здавати його в оренду чи проживати у ньому зі своєю дитиною Відповідач не може, оскільки це є небезпечним для її життя та у будинку відсутні належні матеріально-побутові умови. Зазначає, що належним чином виконує свій обов`язок щодо сплати аліментів на сина, що підтверджується квитанціями, які додані до відзиву на позов, утримує дитину від першого шлюбу, а також не проти надавати підтримку позивачу, але у розмірі, який не буде для нього надмірним тягарем, враховуючи розмір його доходу. Вказує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Саме тому, відповідач заявляв та заявляє клопотання про не співмірність витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та відповідне зменшення таких витрат. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 25 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7). ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8). Судовим наказом від 31 січня 2023 року № 367/5333/22, виданим Ірпінським міським судом Київської області, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 грудня 2022 року до повноліття дитини (а.с. 17). Постановою державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області від 09 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо виконання судового наказу від 31 січня 2023 року № 367/5333/22 (а.с. 78-79). Відповідно до відповіді Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області від 12 липня 2023 року на адвокатський запит представника позивача - адвокат Андрієць О.Л., згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на праві власності належить: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельні ділянки: Кадастровий номер: 1412946500:00:004:0797, Реєстраційний номер: 19574474141293. Тип об?єкта: земельна ділянка, Кадастровий номер: 1412946500:00:004:0797, Опис об?єкта: Площа (га): 0.07164. Тип об?єкта: земельна ділянка Кадастровий номер: 1412946500:00:004:0797, Опис об?єкта: Площа (га): 0.07165. квартира, загальна площа (кв. м): 53.3, житлова площа (кв. м): 15.4, адреса: АДРЕСА_3 ; 6 відкритих банківських рахунків; автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat», 2017 року випуску (а.с. 27-29) ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 69). Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2021 року у справі № 367/4158/21 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , за якою вони добровільно досягли згоди про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з моменту підписання сторонами мирової угоди і до 29 березня 2029 року, з батьком ОСОБА_2 (а.с. 71-73). Указана ухвала набрала законної сили 05 січня 2022 року. Відповідно до характеристики, виданої Ірпінським ліцеєм № 1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в Ірпінському ліцеї № 1, батько учениці - ОСОБА_2 завжди відвідує батьківські збори, приводить та забирає доньку після уроків. Матір - ОСОБА_5 контакту зі школою не підтримує, з учителями не спілкується. З акта обстеження умов проживання від 04 серпня 2023 року, складеного головним спеціалістом відділу захисту прав дітей Служби у справах дітей Ірпінської міської ради Глушаєвою О.О., вбачається, що ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 85). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини 9 статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Згідно з частинами 1, 2 статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Відповідно до частин 2, 4 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Тлумачення частини 2 статті 84 свідчить про те, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: 1) проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; 2) можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Позивач ОСОБА_1 у своєму позові посилається, що вона разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають на території Королівства Данія, отримали дозвіл на перебування як особи, що тікають від війни, не працює. Указані обставини відповідачем не заперечувалися, а тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Задовольняючи позов про стягнення аліментів на дружину частково та стягуючи аліменти у розмірі 500 грн на місяць, суд першої інстанції виходив з наданих відповідачем відомостей про його доходи та граничного розміру відрахувань із доходів боржника (50 %), визначеного частинами 1, 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Заперечуючи проти позову, а також доводів апеляційної скарги позивача, відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, доходи якого є незначними, мають під час воєнного стану мінливий, нерегулярний характер, а часом взагалі відсутні, він має на утриманні малолітню доньку від першого шлюбу, а також сплачує на користь позивача аліменти на сина. На підтвердження незначного розміру своїх доходів, які за доводами відповідача є причиною неможливості сплачувати ним аліменти на дружину у заявленому нею розмірі, відповідачем надано відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 2 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року. З указаних відомостей вбачається, що за червень 2022 року ОСОБА_2 нараховано та виплачено суму доходу у розмірі 1 602 грн 75 коп., за серпень 2022 року - 689 грн 88 коп., за вересень 2022 року - 101 грн 52 коп., листопад 2022 року - 747 грн 68 коп., за січень 2023 року - 723 грн 42 коп., за травень 2023 року - 911 грн 18 коп. (а.с. 93). Разом з тим, у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що він належним чином виконує свій обов`язок щодо сплати аліментів на сина ОСОБА_3 та утримує дитину від першого шлюбу, а також він не проти надавати підтримку позивачу, але у розмірі, який не буде для нього надмірним тягарем, враховуючи розмір його доходу. Відповідачем на підтвердження цього факту надано копії квитанцій про перерахування грошових коштів позивачу із зазначенням призначення платежу: «сплата аліментів за ВП № НОМЕР_4 ОСОБА_2 », відповідно до яких відповідачем перераховано 18 червня 2023 року аліменти у розмірі 6 000 грн, 18 червня 2023 року - 7 532 грн 74 коп., 01 липня 2023 року - 3 882 грн 25 коп., 01 серпня 2023 року - 3 882 грн 25 коп. (а.с. 80-83). Отже, підсумовуючи викладене, на підтвердження своїх доводів про те, що інших доходів, окрім зазначеного доходу від здійснення підприємницької діяльності, ОСОБА_2 не має, відповідачем надано документи про отримання за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року, січень 2023 року та травень 2023 року доходу у загальному розмірі 4 776 грн 43 коп. При цьому на підтвердження доводів про те, що відповідач не ухиляється від своїх батьківських обов`язків та надає позивачу кошти на утримання дитини ОСОБА_3 , останній надав документи, що підтверджують сплату аліментів за період з червня по серпень 2023 року у загальному розмірі 21 297 грн 24 коп. Відповідно до Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для працездатних осіб - 2 684 грн. Порівнюючи прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, встановлений у 2023 році з доходом у розмірі, який зазначений у відомостях з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідача, колегія апеляційного суду вважає, що він об`єктивно не є достатнім для забезпечення протягом 2023 року нормального функціонування організму працездатної особи, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. А крім цього такий дохід відповідача є неспівмірним з витратами відповідача на утримання малолітньої дитини від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом із ним, та з виплатою аліментів позивачу на сина ОСОБА_2 за період червень-серпень 2023 року у розмірі 21 297 грн 24 коп. Відповідно до частин 1, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи відповідача про відсутність у нього інших доходів, окрім нестабільного доходу від здійснення ним підприємницької діяльності, спростовуються поданими ним же доказами про сплату аліментів та про знаходження на його утриманні малолітньої дитині від першого шлюбу. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає недоцільним здійснення перевірки загального розміру відрахування від доходу боржника для стягнення аліментів з урахуванням встановленого граничного розміру (50 %), визначеного частинами 1, 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», виходячи із відомостей про доходи боржника, які зазначені у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданих відповідачем, як це зробив суд першої інстанції а оскаржуваному рішенні. На підставі викладеного, оскільки спільна дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із позивачем, відповідач є працездатним, та не довів відсутності у нього можливості надавати допомогу дружині до досягнення дитиною трьох років, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для збільшення розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача з 500 грн до 2 684 грн, який відповідає встановленому законом розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи й підлягає зміні в частині визначено розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на дружину до досягнення дитини трьох років. Щодо судових витрат. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Андрієць О.Л. просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 200 грн (а.с. 100 зі звороту). На підтвердження указаних витрат представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 01 червня 2023 року, укладений між адвокатом Андрієць О.Л. та ОСОБА_1. (а.с. 105-108); додаткову угоду від 14 червня 2023 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2023 року, умовами якої визначено, що клієнт зобов`язується оплатити обсяг робіт разом із підписанням акта виконаних робіт з урахуванням того, що година роботи адвоката коштує 1 700 грн (а.с. 109); акт № 1 від 14 червня 2023 року про виконання робіт із надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт підтвердив прийняття робіт без будь-яких зауважень, а адвокат підтвердив отримання оплати наданих послуг готівкою у розмірі 10 200 грн за 6 годин роботи (а.с. 110). Згідно з частинами 3-5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Надані відповідачем докази є належними та допустимими доказами понесення нею витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. У своїх запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача завив клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу до 1 000 грн, посилаючись на неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, а також на те, що позивачем не надано докази на підтвердження оплати послуг адвоката (а.с. 121). Однак, доводи представника відповідача про те, що ненадання позивачем доказів сплати витрат на правову допомогу є підставою для відмови у стягненні таких витрат або зменшення із розміру помилкові, оскільки як слідує зі змісту пункту 1 частини 2 статті 137 та частини 8 статті 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18. Враховуючи, що позов задоволено частково (враховуючи розмір задоволених позовних вимог: 2 684 грн х 100 % : 5 000 грн заявленого розміру аліментів = 53,68 %), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу у суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 5 475 грн 36 коп. (53,68% х 10 200 грн : 100% = 5 475 грн 36 коп.). При подачі позову ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до частини 9 статті 10, частин 1, 6 статті 141 ЦПК України з відповідача у дохід держави підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 576 грн 30 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 864 грн 46 коп. В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Андрієць О.Л. просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800 грн. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що указана сума складається із витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 200 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 600 грн. На підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги додано: квитанцію від 24 жовтня 2023 року на підтвердження сплати ОСОБА_1 на користь адвоката Андрієць О.Л. 3 600 грн, призначення платежу: оплата правничої допомоги - за підготовку та подання апеляційної скарги на рішення у справі № 367/5371/23 ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1. Умовами додаткової угоди від 14 червня 2023 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2023 року визначено розмір адвокатського гонорару у формі погодинної оплати, а саме: у розмірі 1 700 грн за годину роботи адвоката. Однак, на порушення вимог частини 3 статті 137 ЦПК України, представником позивача для визначення розміру витрат на правничу допомогу не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, який би підтвердив, що вартість таких послуг адвоката коштує 3 600 грн із обрахунку 1 700 грн за годину роботи адвоката. Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі, у зв`язку із їх недоведеністю та необґрунтованістю. Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрійця Олександра Леонідовича задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 2 684 грн щомісячно, починаючи з 20 липня 2023 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 576 грн 30 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 864 грн 46 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 5 475 грн 36 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська