Постанова 4824 № 760/6224/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М. Єдиний унікальний номер справи № 760/6224/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2107/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В., секретар - Кролівець О.В., Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року, апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У березні 2020 року позивачка звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опікуна, визначення місця проживання малолітнього. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 (сестра позивачки) перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 . Мала прізвище ОСОБА_5 . Від шлюбу мають дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними розірвано 06 травня 1993 року. Позивачка уклала шлюб із ОСОБА_7 16 жовтня 1993 року і змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». В подальшому ОСОБА_5 23 вересня 1993 року уклала шлюб з ОСОБА_1 .. Змінила прізвище на ОСОБА_9 . Шлюб було розірвано 28 грудня 2001 року. Рішенням Солом`янського районного суду м .Києва від 22 березня 2000 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 позбавлені батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6 . Опікуном була призначена бабуся ОСОБА_10 . ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_12 який проживав разом з нею до квітня 2018 року . В період часу із квітня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 перебувала на обліку в управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та отримувала допомогу на дітей як одинока мати. ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка забрала сина сестри ОСОБА_13 до себе. Розпорядженням Солом`янської районної в м Києві державної адміністрації ві д 16 травня 2018 року № 345 малолітньому ОСОБА_12 надано статус дитини - сироти, і влаштований у сім`ю тітки - ОСОБА_2 . Розпорядженням Солом`янської районної в м Києві державної адміністрації ві д 31 травня 2018 року № 383 ОСОБА_2 призначена опікуном ОСОБА_12 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано батьком дитини ОСОБА_12 . Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення залишено без змін . Після винесення рішення суду ніяких покращень зі сторони відповідача по відношенню до сина не відбулось. Відповідач як не виявляв так і не виявляє щодо сина ОСОБА_13 батьківського піклування, продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини Матеріальної допомоги на утримання сина не надає, взагалі не піклується про здоров`я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач не цікавиться здобуттям сином шкільної освіти, не готує його до самостійного життя. ОСОБА_12 навчається в 4-Г класі спеціалізованої школи № 43 з поглибленим вивченням предметів суспільно-гуманітарного циклу «Грааль» Солом`янського району м. Києва, характеризується позитивно. Дитина повністю знаходиться на матеріальному утриманні позивачки, (придбання одягу, харчування, поповнення рахунку телефону, канцелярських, комп`ютерних товарів для навчання та інше), вихованням дитини займається теж вона, оплачуються додаткові заняття з дитиною, поїздки на відпочинок, на оздоровлення. Дитина повністю позбавлена батьківського піклування, постійно проживає за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачці відомо, що останнє місце роботи відповідача - зварник арматурних сіток та каркасів ТОВ «РОН1КА-ГРУПП», має постійний дохід, отримує заробітну плату. Враховуючи вищенаведене, позивачка просить суд: - Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно - ОСОБА_12 - Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. - Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_12 , призначивши опікуном дитини рідну тітку - ОСОБА_2 , 1966 року народження. - Визначити місце проживання ОСОБА_12 в сім`ї рідної тітки ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 . На електронну адресу суду 06 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року через засоби поштового зв`язку «Укрпошта» надійшов висновок від Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації . У висновку Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітнього ОСОБА_12 , 2009 року народження. Позивачка 21 вересня 2021 року подала заяву про зміну позовних вимог, в якій прохальну частину викладено наступним чином: - Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . - Щомісячно стягувати з з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 та до досягнення дитиною повноліття, аліменти в розмірі 1/2 (однієї другої) частки від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної зави. - відшкодувати за рахунок відповідача всі понесені позивачем судові витрати. На адресу суду 14 лютого 2022 року від Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов витребуваний судом висновок Органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітнього ОСОБА_12 , 2009 року народження. Позивачка 15 березня 2022 року через засоби поштового зв`язку «Укрпошта» подала додаткові пояснення по справі. У поясненнях зазначила, що не звертаючи уваги на чималий пакет зібраних документів та фактів, що свідчать про невиконання батьком своїх батьківських обов`язків під прикриттям нібито створюваних «перешкод» батьку, органом опіки та піклування надано повторний висновок від 08 лютого 2022 року про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача. На думку позивачки , біологічний батько малолітнього ОСОБА_13 , протягом майже двох останніх років, поки в суді розглядається цивільна справа, не тільки не дотримується зазначених вище мінімальних вимог закону щодо належного виховання та розвитку своєї дитини, але й взагалі вдається до вчинків, які складно об`єктивно пов`язати з проявами ніжного, люблячого батьківського піклування, яке так необхідне синові на даному етапі його становлення, як майбутнього чоловіка. Більше того, відповідач навіть не соромиться на ім`я дитини направляти погрозливі текстові повідомлення з використанням відразливого і непристойного лихослів`я. Крім того, біологічний батько продовжує вчиняти домашнє насильство відносно дитини, що відображається у тривалому економічному насильстві. Жодної матеріальної допомоги на оздоровлення, лікування, розвиток, відпочинок чи існування біологічний батько синові протягом літніх канікул 2021 року так і не надав. Крім того, під неодноразовим «тиском» Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської в м. Києві державної адміністрації Відповідач у травні 2021 року таки був змушений відкрити у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» картковий рахунок «Юніор» для дитини. Однак, навіть кошти, що виділяє держава на ОСОБА_13 у зв`язку з втратою годувальника і які отримує регулярно за сина відповідач, на банківську карту останнім так і не перераховуються. Відповідач має повний контроль над банківською карткою і має можливість матеріально підтримувати дитину, але продовжує вчиняти економічне насильство. Більше того, коли дитина 06 серпня 2021 року в розпачі висловила батькові свої відчуття, за допомогою месенджера «Telegram», своє незадоволення ситуацією, то у відповідь від тата отримала лише звинувачення і принизливі образи. Разом з тим, випискою з банківського рахунку (картка Юніора ), відкритого батьком на дитину, додатково підтверджується факт вчинення відносно дитини економічного насильства, оскільки кошти, які батько отримує з держави на дитину, останнім не передаються в належному розмірі та використовуються відповідачем на власні потреби. За період часу з 06 травня 2021 року по 22 лютого 2022 року, а це дев`ять місяців, батьком на рахунок дитини було внесено 11 300,00 грн, тобто в середньому 1 255,00 грн на місяць. При цьому, згідно чинного законодавства, прожитковий мінімум на малолітню особу в січні 2022 року складав - 2618 грн. Згідно характеристики учня 6-Г класу ОСОБА_12 від 17 вересня 2021 року (вих. № 120), цитує дослівно: «Славко живе у ОСОБА_2 . Вона відвідує батьківські збори, постійно цікавиться шкільними справами ОСОБА_13 , приймає участь у житті класу, підтримує зв`язок вчителем, багато робить для різностороннього розвитку дитини. Між опікуном та хлопчиком склалися теплі, довірливі стосунки. Біологічний батько ОСОБА_1 не бере участі у вихованні, в школу не приходить». Крім того навіть через більше ніж пів року, ситуація зацікавленості в дитині з боку батька не змінилася зовсім, про що також свідчить інша характеристика ОСОБА_12 від 12 січня 2022 року. Наведене вочевидь вкотре підтверджує той факт, що батько просто не вважає за потрібне виконувати свої батьківські обов`язки належним чином. Неприймання батьком участі у здобутті його сином загальної середньої освіти та абсолютна незаінтересованість в навчанні дитини, свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично самоусунувся від своїх батьківських прав та обов`язків. Бездіяльність біологічного батька щодо дитини також підтверджується й іншими документами-доказами отриманими позивачкою. Листом Клубу прикладного Айкідо (м. Києва) від 18 січня 2022 року та довідкою школи «Easy School» (ізі Скул) від 20 січня 2022 року підтверджується, що батько дитини на цікавиться розвитком сина, не спілкується з тренерами та викладачами, а також не сплачує за навчання. Відсутність батька в житті дитини також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_16 , ОСОБА_17 від 17 січня 2022 року, які працюють у Київському національному - університеті будівництва та архітектури. Більше того, надані адвокату Володченку О.М. пояснення сусідів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які мешкають за теперішньою адресою проживання малолітнього ОСОБА_13 , додатково підтверджують, що ОСОБА_21 тривалий час не цікавиться життям дитини, не відвідує його за місцем проживання, не проводить з сином час та жодної допомоги не надає. Тож, системно аналізуючи вчинки біологічного батька за останні два роки, а також з огляду на фактичні дані, які містяться в матеріалах справи та доданих до цих заперечень документів, враховуючи, що ОСОБА_13 цілком зрозуміло висловлює свою думку, щодо питань, які стосуються його життя, позивач переконана, що ні органами опіки та піклування, а ні будь хто інший не мають створюватись перешкоди щодо обґрунтованої доцільності позбавлення батьківських прав відповідача з метою якнайкращого захисту прав та інтересів дитини від неправомірних маніпуляцій на негативного впливу(шантажу) та всілякого насильства щодо неї. Відповідач ОСОБА_1 04 квітня 2023 року подав письмові пояснення по справі. З вказаним позовом відповідач не погоджується з наступних підстав. Як вбачається зі змісту позовної заяви, пояснень позивачки, позовні вимоги ґрунтуються лише на п. 2 ст.164 Сімейного Кодексу України, а саме ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні відповідачем ОСОБА_1 обов`язків по вихованню сина, а встановити, що відповідач ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки. Між тим, відповідач вважає, що він не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Так, після смерті матері неповнолітнього ОСОБА_13 у відповідача ОСОБА_1 , який має бажання спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, склалися складні, конфліктні стосунки з позивачкою ОСОБА_2 , які стали перешкодою для спілкування батька та сина, що підтверджується наступним. ОСОБА_22 після смерті своєї матері розпорядженням Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 16 травня 2018 року № 345 отримав статус дитини-сироти. Розпорядженням Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 31 травня 2018 року № 383 ОСОБА_2 призначена опікуном над малолітнім племінником. Тобто, дитину забрала до себе на проживання позивачка, сестра покійної дружини відповідача , яка вважала, що він повинен проживати тільки з нею і перешкоджала спілкуванню батька із сином. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року (справа № 756/2576/19), ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_23 . Отже, як зазначає відповідач він бажав визнати своє батьківство щодо свого сина та бажав приймати участь у його вихованні та утриманні, для чого і подав вказаний позов з метою захисту своїх батьківських прав і отримав вказане рішення. Також відповідач неодноразово звертався з заявами до Солом`янської РДА, з заявами про повернення йому сина. Відповідач вказує, що матеріали справи свідчать про те, що він намагався встановити контакт з сином, здійснювати піклування, налагодити стосунки, а позивачка ОСОБА_2 перешкоджала йому у спілкуванні з сином та намагалася дискредитувати батька в очах дитини та державних органів. Також, зазначає, що згідно висновку органу опіки та піклування Солом`янської РДА в м. Києві від 06 жовтня 2020 року вбачається, що відповідач неодноразово звертався з заявах Солом`янської РДА в м. Києві щодо повернення йому сина, намагався налагодити стосунки. Згідно вказаного висновку, ОСОБА_13 повідомив, що не бажає спілкуватися з батьком, а також повідомив, що в майбутньому його позиція може змінитися. Орган опіки та піклування встановив, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітнього сина є недоцільним . На вимогу представника позивача Орган опіки та піклування встановив через рік, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітнього сина є недоцільним, висновок від 22 листопада 2021 року На думку відповідача позивачка не надала належних та допустимих доказів невиконання відповідачем батьківських обов`язків без поважних причин та враховуючи вищевикладене просить у задоволенні позову відмовити. При розгляді даної справи ОСОБА_1 подав зустрічний позов про відібрання дитини, який ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року залишено без руху. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення дитиною повноліття, аліменти в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 500 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення. У скарзі просив рішення від 19 жовтня 2023 року в частині стягнення з нього аліментів скасувати. ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Крім того, просив скасувати додаткове рішення про стягнення з нього витрат на правничу допомогу, і відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат. У скаргах посилався на те, що суд в повній мірі не дослідив всі обставин справи, і тому висновки про стягнення з нього аліментів та витрат на правничу допомогу є помилковими. Позивачка ОСОБА_2 подала скаргу на рішення від 19 жовтня 2023 року, просила рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити рішення пр. задоволення позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. У скарзі посилалася на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначала, що суд при винесенні не врахував інтереси дитини, а також не взяв до уваги судову практику з цього питання. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , відповідач зазначив, що рішення суду про відмову в позові про позбавлення його батьківських прав відповідає вимогам закону, є обґрунтованим, доводи скарги є безпідставними. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 22 лютого 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Сторони та їх представники приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків Апеляційні скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав. Суд першої інстанції встановив, що мати дитини - ОСОБА_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 - є тіткою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті сестри, ОСОБА_2 забрала дитину до себе . Розпорядженням №345 Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 травня 2018 року малолітньому ОСОБА_12 надано статус дитини-сирота, перебуває на первинному обліку в Службі у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державній адміністрації та влаштований в сім`ю тітки - ОСОБА_2 , , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Розпорядженням №383 Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 травня 2018 року ОСОБА_2 призначена опікуном над малолітнім племінником - ОСОБА_12 . Відповідач ОСОБА_1 відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку із набранням рішенням законної сили ,розпорядженням Солом`янської РДА в м. Києві від 24 березня 2020 року припинено опіку ОСОБА_2 над малолітнім ОСОБА_12 . Встановлено, що малолітній ОСОБА_12 втратив статус дитини-сироти. Згідно висновку №128 від 18 червня 2019 року Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї КМДА психологічного обстеження дитини ОСОБА_12 , у останнього з опікуном ОСОБА_2 , її дочкою ОСОБА_24 та сестрою ОСОБА_25 емоційно близькі стосунки, дитина їм довіряє і відчуває підтримку, що сприяє формуванню прихильності. До батька у хлопця діагностується уникаюча форма прив`язаності. На даний момент своєю сім`єю хлопчик вважає ОСОБА_26 та хрещену (опікун ОСОБА_2 ). Враховуючи результати проведеної психологічної роботи, рекомендовано визначити постійне місце проживання дитини, враховуючи її вік та потреби, з урахуванням того, з ким дитина почувається більш безпечно та комфортно. Як видно з тексту характеристики учня 6-Г класу ОСОБА_27 від 17 вересня 2021 року (вих. № 120) ОСОБА_12 живе у ОСОБА_2 . Вона відвідує батьківські збори, постійно цікавиться шкільними справами ОСОБА_13 , приймає участь у житті класу, підтримує зв`язок вчителем, багато робить для різностороннього розвитку дитини. Між опікуном та хлопчиком склалися теплі, довірливі стосунки. Біологічний батько ОСОБА_1 не бере участі у вихованні, в школу не приходить. Відповідно до акту обстеження сім`ї за місцем проживання від 01 жовтня 2020 року, ОСОБА_12 проживає зі своєю тіткою за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: в кімнаті де мешкає ОСОБА_13 розташовано ліжко,письмовий стіл, шафа, комод, піаніно, ноутбук, полиці з речами, ігри, учбова література, одяг та взуття є вихід на балкон. Згідно результату бесіди ОСОБА_13 на даний час не бажає спілкуватися з батьком, тому що той його ображає, не допомагає йому ніяк - ні у навчанні, ні в інших питаннях, можливо в майбутньому думка зміниться. Враховуючи що дитина проживає із тіткою, яка раніше була його опікуном, то цілком логічно ,що остання приділяє більше уваги дитині, відвідує лікарню, тощо, внаслідок постійного щоденного перебування разом з дитиною за одним місцем проживання. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солом`янської РДА в м. Києві від 06 жовтня 2020 року відповідач неодноразово звертався із заявами до Солом`янської РДА в м. Києві щодо повернення йому сина, намагався налагодити стосунки. Згідно вказаного висновку, ОСОБА_12 повідомив, що не бажає спілкуватися з батьком, а також повідомив, що в майбутньому його позиція може змінитися. Орган опіки та піклування встановив, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_13 є недоцільним. В подальшому, на вимогу представника позивача Орган опіки та піклування у висновку від 22 листопада 2021 року встановив, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітнього ОСОБА_13 є недоцільним. Суд з урахуванням встановлених обставин, правильно дійшов висновку ,що відповідач ОСОБА_1 не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Так, після смерті матері неповнолітнього ОСОБА_13 у відповідача, який мав бажання спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, склалися складні, конфліктні стосунки з позивачкою ОСОБА_2 , які ймовірно стали перешкодою для спілкування батька та сина. Разом з тим внаслідок ставлення дитини, спілкування між батьком та сином зменшилось. З огляду на те ,що між позивачкою, та відповідачем існують неприязні стосунки , і дитина перебуває у тітки , суд дійшов обґрунтованого висновку, що акт обстеження сім`ї за місцем проживання від 01 жовтня 2020 року, де вказується, що відповідач не допомагає сину ніяк - ні у навчанні, ні в інших питаннях; лист Клубу прикладного Айкідо (м. Києва) від 18 січня 2022 року та довідкою школи «Easy School» (ізі Скул) від 20 січня 2022 року де вказується , що батько дитини на цікавиться розвитком сина, не спілкується з тренерами та викладачами, а також не сплачує за навчання; письмові пояснення сусідів, а також пояснення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 від 17 січня 2022 року, які працюють у Київському національному університеті будівництва та архітектури, про відсутність батька в житті дитини, не є належними доказами ,не відтворюють обставин спілкування батька та сина , та надав критичну оцінку вказаним доказам. Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини,її фізичний,духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняється будь-які види експлуатації батькам своєї дитини. Забороняється фізичне покарання дитини батьками,а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Упринципі 6 Деклараціі прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав « ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. У п. 15 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року роз`яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (п.18 зазначеної Постанови). Виходячи із засад ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. N 789-ХІІ, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Позиція, що дитина може бути розлучена із матір`ю у виняткових випадках викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08 грудня 2008 року № 39948\06 у справі «Савіни проти України». Зокрема у рішенні зазначено про те ,що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння , а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, а саме - держава - відповідач, повинна переконатися в тому,що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Крім того українські судові органи не здійснили аналіз щодо того, якою мірою стверджувань незадовільність виховання дітей зумовлювала саме непоправна нездатність заявників забезпечувати належну опіку і піклування, а не їхні фінансові труднощі та об`єктивний стан фрустрації,що можна було виправити за допомогою цільової фінансової та соціальної допомоги й ефективного консультування. Наведене Рішення Європейського Суду з прав людини засвідчує обов`язок судових органів під час розгляду та вирішення справ щодо встановлення державної опіки над дітьми враховувати саме добросовісність виконання батьківських обов`язків та оцінювати пропорційність застосованих заходів та тієї цілі,задля яких застосовуються ці заходи,що є одним із основних фундаторів концепції «найкращих інтересів дитини» при реалізації матеріально-правових норм. Окреслений принцип зумовлює необхідність пошуків з метою встановлення допустимої межі втручання держави в сімейне життя задля забезпечення належних умов виховання та розвитку дитини ,що створить підґрунтя при вирішенні справ щодо позбавлення батьківських прав, встановлення місця проживання дитини, опіки й піклування, участі одного з батьків у вихованні дитини. З урахуванням обставини, що мати дитини померла, а залишився лише батько дитини , який докладає всіх необхідних зусиль для спілкування з дитиною, позбавлення його батьківських прав свідчило б про розірвання сімейних зв`язків і означало би позбавлення дитини її коріння , що можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідно до ст 76-81 ЦПК України позивачка не надала суду безсумнівних доказів , які свідчать про ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, свідомого нехтування своїх обов`язків, вживання до нього заходів реагування. Не встановлено таких виняткових обставин і судом апеляційної інстанції . Доводи апеляційної скарги, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача. Висновок суду про відмову у позбавленні ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_13 , є обґрунтованим. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно ст. 141, ч.ч.1- 4 ст. 150, ст. 180, ч.ч.1- 3 ст. 181, ст. 182 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Оскільки закон демонструє гендерну рівність у питанні визначення обсягу прав і обов`язків обох батьків щодо їх спільних дітей тому, при визначенні аліментів на утримання дитини, суд має враховувати і можливість отримання дитиною утримання від іншого з батьків, з яким проживає дитина. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Сімейний кодекс України дає батькам право визначити за їх домовленістю спосіб виконання ними обов`язку по утриманню дітей, а у разі недосягнення ними такої домовленості відповідний обов`язок покладається на суд. При цьому Кодекс визначає лише орієнтовний перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, мінімальну та рекомендовану межу аліментів (ст. 182 СК України). Водночас, ч. 5 ст. 183 СК України встановлено чіткі розміри аліментів на дітей, які можуть бути стягнуті в порядку наказного провадження, а саме: на одну дитину - одна чверть, на двох дітей - одна третина, на трьох і більше дітей - половина заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Проте, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_13 у розмірі 1/3 до досягнення дитиною повноліття. Суд першої інстанції, стягуючи аліменти на користь ОСОБА_2 , зазначив ,що ОСОБА_12 проживає разом з ОСОБА_2 , при цьому послався на ст. 183 Сімейного Кодексу України. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками. Питання стягнення аліментів визначені главою 15 Розділу 111 Сімейного кодексу України «Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання». Як встановлено судом розпорядженням Солом`янської РДА в м. Києві від 24 березня 2020 року припинено опіку ОСОБА_2 над малолітнім ОСОБА_12 . Встановлено, що малолітній ОСОБА_12 втратив статус дитини-сироти. Як видно із матеріалів справи, рішень щодо призначення ОСОБА_2 опікуном на неповнолітнім ОСОБА_12 після 24 березня 2020 року не приймалося, жодних рішень щодо визначення місця проживання ОСОБА_12 із ОСОБА_2 не існує, тому будь-які правові підстави для стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_28 на утримання дитини ОСОБА_13 відсутні. З огляду на вказане, рішення в частині стягнення аліментів підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині. З огляду на те, що ОСОБА_8 відмовлено у позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , і апеляційний суд погодився з таким рішенням, а рішення в частині стягнення аліментів визнав таким, що підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову задоволенні позову, відповідно до ст.ст. 133-141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 , а тому додаткове рішення підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року задовольнити. Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року скасувати. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року. Головуючий: Судді: