Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/30/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/30/23 Номер провадження 22-ц/814/1240/24Головуючий у 1-й інстанції Коваленко О.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у режимі відеоконференції у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 10:45:55 до 11:10:43; дата виготовлення повного текста судового рішення 02 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», третя особа Перша Лубенська державна нотаріальна контора, про зобов`язання вчинити дії. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в : У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким зобов`язати привести у відповідність, актуалізувати, переоформити та проіндексувати основний рахунок за № НОМЕР_1 , відкритий спадкодавцем ОСОБА_2 , з залишком грошових коштів на рахунку станом на 20/02.1991 року в сумі 28 341,86 крб, з урахуванням уже частково актуалізованої, переоформленої та проіндексованої суми в 14 395,90 грн, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 липня 2021 р., та внести відповідний запис до ощадної книжки, відкритої на його ім`я по рахунку № НОМЕР_2 . В обґрунтування заявлених вимог зазначається, що у Першій Лубенській державній нотаріальній конторі після батька позивача заведена спадкова справа за № 166/2019, зареєстрована у реєстрі за № 277, а 22 липня 2021 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого йому належить спадщина, яка складається із грошових заощаджень, з відповідними відсотками, що знаходяться на рахунках у філії - Полтавське обласне управління AT «Ощадбанк» у ТВБВ №10016/70226 (м.Лубни): № 9760/368 (компенсація 1997 р., створений з основного рахунку № НОМЕР_1 ) - сума залишку 14 395,90 грн.; № 9760/1345 (компенсація 1997 р.) - сума залишку 4 504,50 гри. Згідно записів у ощадній книжці за станом на 20 лютого 1991 року на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 , батька позивача, значиться зарахованою сума 28 341 крб 86 коп. У липні 2021 року у філії Полтавського обласного управління AT «Ощадбанк» ТВБВ №10016/70226 (м. Лубни) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 липня 2021 року позивачу переоформили і актуалізували рахунок за № 9760/368 (компенсація 1997 року), сума залишку 14 395,90 грн, що був утворений з основного рахунку за № 0361, відкритого спадкодавцем ОСОБА_2 . Таким чином, рахунок № НОМЕР_2 , який актуалізовано для позивача як спадкоємця, утворений з основного рахунку № НОМЕР_1 . Перерахунок коштів здійснено з порушенням статті 3 Закону № 537/96ВР, внаслідок чого сума успадкованих коштів після померлого батька неправомірно суттєва зменшилася, а саме відповідач актуалізував лише суму в розмірі 13 710,38 крб х 1,05 = 14 395,90 грн, а залишок суми в розмірі 14 631,48 крб залишився не актуалізованим, не проіндексованим як того вимагає Закон (14 63 1,48 крб х 1,05 = 15 363,05 грн). Отже, відповідач неправомірно лише частково привів у відповідність, переоформив, актуалізував та проіндексував успадкований після смерті батька грошовий вклад, в зв`язку з чим він вважає свої права на спадкування всієї суми вкладу порушеними Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції, дослідивши оригінал сторінки ощадної книжки, зробив помилковий висновок про те, що сума вкладу у розмірі 14 982,97 крб внесена 02 лютого 1992 року, тобто після 01 січня 1992 року, у зв`язку з чим відповідно до Закону ця сума не підлягає індексації. Звертається увага, що на сторінці №4 ощадкнижи маються два записи: перший запис про зарахування 200 крб датований 22.06.1991 роком, другий запис про зарахування 14 982, 97 крб датований 20.02. без зазначення року, отже є очевидним, що остання сума була внесена саме у 1991 році. У відзиві адвокат Солдатенко А.М., представник АТ «Державний Ощадний банк України», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наголошується, що висновок суду про зарахування спірної суми коштів на рахунок після 01 січня 1992 року є правильним, так як сума коштів у розмірі 200 крб це є компенсація, нарахована банком згідно Указу Президента СРСР від 22 березня 1991 року № VII-1708, на залишок коштів за станом на 01 березня 1991 року, тобто зарахування зазначеної компенсації хронологічно не могло передувати внесенню коштів у сумі 14 982,97 крб, як на цьому наполягає позивач. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.46). Після його смерті залишилося спадкове майно у виді грошових заощаджень. 20.07.2021р. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на грошові заощадження, з відповідними відсотками, що знаходяться на рахунку у філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» у ТВБВ №10016/0226: № 9760/368 (компенсація 1997р. утворений з осн. рах. № НОМЕР_1 ) сума залишку 14 395,90 грн.; № 9760/1345 (компенсація 1997р.) сума залишку 4 504,50 грн., згідно ощадкнижки залишок по рахунку № НОМЕР_1 за станом на 20/02 становить 28 341,86 крб, які належали спадкодавцю, що підтверджується довідкою №46/12-05/13425/БТ, виданою 22.06.2021р. АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.47). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом у ЦРКР на ТБВБ № 10016/0226 філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» були актуалізовані: - рахунок № 9760/368 (компенсація 1997 р.) сума залишку 14 395,90 грн.; - рахунок № 9760/1345 (компенсація 1997 р.) - сума залишку коштів 4 504,50 грн. Рахунок № 9760/368, який актуалізовано для позивача, утворений з основного рахунку № 0361 його батька, що встановлено рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.06.2022 р., яке набрало законної сили 08.07.2022 р. (а.с.53, 55, 97). У свідоцтві про право на спадщину нотаріус не розмежовує рахунки № 9760/368 та № 0361, а вказує на те, що рахунок № 9760/368 утворений з основного рахунку № НОМЕР_1 , що визнається позивачем. У наданій позивачем копії ощадної книжки по рахунку № НОМЕР_1 наявний перший запис на стор.4 («Безналичные расчеты») станом на 22.06.1991 про зарахування 200 руб. Наступним записом на стор.4 ощадної книжки містяться відомості про внесення 14 982,97 крб, датований 20.02.,без зазначення року (а.с.49). Залишок коштів, який підлягав одноразовій індексації, становив 13 358 руб. 89 коп., що відповідає сумі, яка була зарахована на компенсаційний рахунок спадкодавця 14 445,90 грн, що підтверджується наявними документами: рахунком ф.1 та ордером ф.52 про нараховану суму компенсації (а.с.98-99). 29.05.2003 з цього рахунку ОСОБА_2 на підставі Постанови КМУ від 26.03.2003 № 382 «Про виплату в 2003 році громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України» виплачено 50,00 грн (а.с.100), а залишок коштів відповідно склав 14 395,90 грн, які успадкував позивач. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума 14 982,97 крб., яка зазначена в ощадній книжці, була зарахована після 02.01.1992 р., відповідно залишок коштів 28 341,86 крб, одноразовій індексації на підставі Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 р. № 537/96-ВР не підлягала. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням наведених вимог закону. Статтею 1 ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 р. № 537/96-ВР визначено, що цим Законом встановлюються зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках зазначених установ не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років. Згідно статті третьої Закону заощадження громадян, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону, відновлюються у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні за станом на 1 жовтня 1996 року. Компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства. Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку. Обслуговування громадян, пов`язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно (стаття 6). Основним доводом позову і апеляційної скарги є твердження про те, що згідно змісту записів на 4-ій сторінці ощадної книжки (а.с.49) зарахування суми у розмірі 14 982,97 крб відбулося 20 лютого 1991 року, тобто до 01 січня 1992 року. Аналізуючи зміст написів на 4-ій сторінці ощадної книжки, апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що перший запис на сторінці здійснений на виконання Указу Президента СРСР від 22 березня 1991 року №VII-1708, яким передбачалося разова переоцінка коштів населення по всіх видах наявних вкладів. Розмір заощаджень за станом на 01 березня 1991 року збільшувався на 40%, сума переоцінки вкладів, яка перевищувала 200 крб, зараховувалася на спеціальні рахунки. На користь обґрунтованості такого висновку свідчить те, що перший запис містить відмітки 1/3 (01 березня), 40% (розмір збільшення вкладу), 200 крб (максимальна сума переоцінки) і залишок по вкладу 13 358,89 крб, що узгоджується із записом на попередній сторінці, датованим 21.01., де залишок значиться у розмірі 13 158,89 сума після нарахування процентів у 1989 році (а.с.48 зворот). Отже, зарахування 200 крб як компенсації (переоцінки) вкладу, у зв`язку з чим залишок вкладу збільшився з 13 158,89 до 13 358,89 крб, мало місце не раніше березня 1991 року. Другий запис з відміткою 20.02 був виконаний, вочевидь, після першого запису з огляду на зараховану суму (14 982,97) і залишок після її зарахування (13 358,89 + 14 982,97 = 28 341,86), тому логічним є висновок, що останні 14 982,97 крб зараховані саме 20 лютого 1992 року. Про те, що записи на сторінках виконувалися у хронологічному порядку зверху вниз, без зазначення окремо на другому записі року вчинення такого запису свідчить зміст таких записів інших сторінках (а.с.48 зворот). Так, на третій сторінці у лівій графі записано : 1988 рік, нижче запис «3/3» з позначкою «до 87», далі сума 350,73. Далі запис без року, лише «21/01», потім запис про нарахування процентів за 89 рік, тобто цим записом відображена операція після 1988 року. На переконання апеляційного суду суд першої інстанції при вирішенні цього спору виконав вимоги ст.89, ст.264 ЦПК України та у відповідності до приписів зазначених норм закону дав належну оцінку встановленим обставинам і дослідженим доказам, у рішенні обґрунтував належним чином свої висновки по суті спору. В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2024 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді: А.І. Дорош В.М.Триголов