Ухвала ККС ВС № 625/223/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 року м. Київ справа № 625/223/23 провадження № 51-1096ск24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ? ОСОБА_5 на вирок Коломацького районного суду Харківської області від 25 грудня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Коломацького районного суду Харківської області від 25 грудня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на той самий строк. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Відповідно до вироку суду 25 червня 2023 близько 20:40 ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_1 , чим грубо порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, рухаючись по автодорозі сполученням «Коломак-Шелестове» зі сторони с. Коломак в напрямку с. Шелестове. Під час руху по вказаній автодорозі, не доїжджаючи до стели «Шелестове» приблизно 330 м, ОСОБА_4 не врахував дорожню обстановку та її особливості, в результаті чого втратив контроль над керуванням автомобіля та здійснив виїзд на праве відносно його руху узбіччя, після чого здійснив виїзд на ліве відносно його руху узбіччя та допустив зіткнення з деревом, з подальшим перекиданням керованого ним автомобіля, чим грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого пасажир автомобіля - ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці події. Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 286-1 КК, тобто ? порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого. Харківський апеляційний суд ухвалою від 6 лютого 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі захисник засудженого, не оспорюючи доведеності його винуватості та правильності кваліфікації дій, порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Просить пом`якшити покарання. В обґрунтування своїх вимог стверджує, що при призначенні засудженому покарання суди не врахували обставин, що його пом`якшують, а саме вчинення злочину вперше, визнання вини, жаль про вчинене, його вік, сімейний стан, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику, готовність до відшкодування збитків та вчинення злочину з необережності. Мотиви Суду Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи, викладені в ній та зміст судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. У касаційній скарзі захисник засудженого не оскаржує висновків суду в частині доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікації дій за ч. 3 ст. 286-1 КК, однак, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особізасудженого через суворість. Зі змісту ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) вбачається, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Статті 65?73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, а також звільнення від покарання та його відбування. Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. Разом із тим, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Як вбачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_4 врахував особу винного, який раніше не судимий, пенсіонер, одружений, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, у період з 2006 по 2017 роки був депутатом Коломацької селищної ради V,VI та VII скликання, розмір завданих збитків, його відношення до наслідків своїх діянь та відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. В той же час суд врахував підвищену суспільну небезпеку порушень правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тяжкість наслідків, у виді смерті потерпілого, та межі санкції ч. 3 ст. 286-1 КК. Верховний Суд погоджується з апеляційним судом про безпідставність посилань сторони захисту на визнання засудженим винуватості, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_4 свою вину у вчиненому не визнав та вказував, що дорожньо-транспортна пригода відбулася під керуванням потерпілого ОСОБА_6 . Вказана позиція не може свідчити про визнання ним своєї вини у вчиненому, негативній оцінці вчиненого діяння, бажанні виправити ситуацію та готовність понести заслужене покарання, що є характеризуючими ознаками щирого каяття. Той факт, що ОСОБА_4 після ухвалення щодо нього обвинувального вироку змінив своє ставлення до вчиненого, визнавши свою вину не вартий уваги, оскільки, як слушно зауважив апеляційний суд, вказана позиція свідчить лише про певну маніпуляцію з метою пом`якшення призначеного покарання. Відсутність у ОСОБА_4 судимостей, позитивні характеристики та похилий вік істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та не можуть слугувати безумовними підставами для пом`якшення покарання, враховуючи, що призначене покарання не є максимальним, яке передбачене санкцією інкримінованої засудженому статті. Інші доводи захисника, які він вказує, як пом`якшуючі покарання обставини, взяті до уваги судами попередніх інстанцій та їм надано належну оцінку. Верховний Суд погоджується з позицією судів. Враховуючи наведене, висновки судів про необхідність обрання засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років належно вмотивовані та відповідають вимогам ст. 370 КПК. Суд вважає, що призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на той самий строкє справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. ст. 50, 64, 65 КК. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, вмотивованість їх висновків з питань справедливості призначеного засудженому покарання, у касаційній скарзі не наведено. З урахуванням викладеного, оскільки обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ? ОСОБА_5 на вирок Коломацького районного суду Харківської області від 25 грудня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3