Ухвала КЦС ВС № 604/578/23

УХВАЛА 27 лютого 2024 року м. Київ справа № 604/578/23 провадження № 61-2037ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О.М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом та просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 10 квітня 2023 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; поновити його на посаді заступника директора комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області (далі - КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області) з 10 квітня 2023 року; стягнути з КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області від 10 квітня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з 10 квітня 2023 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області з 11 квітня 2023 року. Стягнуто з КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 132 631 грн 49 коп. за період часу з 11 квітня 2023 року по 14 вересня 2023 року включно, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2024 року апеляційну скаргу КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області задоволено. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначене судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Верховний Суд вважає, що зазначена справа № 604/578/23 є незначної складності. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 132 631 грн 49 коп. Отже, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028х250=757 000), справа є незначної складності, виходячи з приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновків про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпунктів а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, інших мотивувань касаційна скарга не містить. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою зібраних судами у цій справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання заявника на порушення судами норм процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Наведене свідчить про те, що посилання заявника на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню, є необґрунтованими. Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Суд апеляційної інстанції вирішив спір за результатами встановлення обставин справи та оцінки доказів наданих сторонами, а доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів Верховним Судом. Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 405/6596/22 (провадження № 61-1462ск24), від 05 лютого 2024 року у справі № 686/20316/23 (провадження № 61-1338ск24), від 20 грудня 2023 року у справі № 338/795/22 (провадження № 61-17612ск23), від 07 грудня 2023 року у справі № 569/7064/23 (провадження № 61-16500ск23), від 06 грудня 2023 року у справі № 626/2324/23 (провадження № 61-16804ск23), від 27 листопада 2023 року у справі № 296/9441/17 (провадження № 61-15760ск23). Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара