Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2620/23

Дата документу 28.02.2024 Справа № 336/2620/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/2620/23 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В. Провадження № 22-ц/807/323/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання дітей, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 15 липня 2005 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2021 року, що набрало законної сили. Сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2021 року з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 2000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менш ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 січня 2021 року до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_1 зазначала, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення на її користь аліментів на утримання дітей минуло вже більше двох років, та за цей період відповідно збільшилися як розмір середньої заробітної плати, так і розмір прожиткового мінімуму. У зв`язку із військовою агресією та введеним у лютому 2022 році військовим станом в країні значно погіршилась економічна ситуація, що призвело до суттєвого зростання цін на продукти харчування, одяг та предмети повсякденного побуту та, відповідно, до зниження реальних доходів населення. Крім того, з липня 2022 року за місцем роботи позивачка була переведена на чотириденний робочий тиждень, що, відповідно, призвело до зменшення її заробітної плати, інших доходів вона не має. Таким чином, з 2021 року реальні доходи позивачки зменшились, а витрати з описаних обставин суттєво зросли, логічним наслідком чого виявилось погіршення майнового становища позивачки. За вказаних обставинах позивачка не має можливості самостійно забезпечити утримання та розвиток двох дітей, організувати гідний рівень їх життєдіяльності. Відповідач інших утриманців не має, працездатний, отримує дохід, має у власності нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє йому працювати. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2021 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання двох дітей зі стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн. щомісячно на кожну дитину на стягнення у частці від заробітку (доходу) у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання дітейвідмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги про зміну розміру та способу стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2021 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на стягнення у частці від заробітку (доходу) у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги твердження про погіршення її майнового стану через впровадження в суб`єкті господарювання, з яким вона перебуває у трудових відносинах, з липня 2022 року чотириденного робочого тижня, також відповідач припинив надавати їй частину доходу від оренди квартир, залишає всі доходи від зареєстрованої на його ім`я нерухомості собі. Посилається на те, що погіршення її майнового стану безпосередньо впливає на права дітей, адже це утруднює її дії щодо надання дітям додаткових благ, утруднює право дітей на відвідування загальноосвітніх кружків, які б дозволяли дітям розвиватися. Вважає, що порушуються права дітей, на користь яких стягуються аліменти у старому способі, тому що зазначена заміна способу стягнення відбудеться саме в інтересах дітей, оскільки в разі задоволення позовних вимог та зміни способу стягнення аліментів, обов`язково відбудеться збільшення самого розміру стягнутих аліментів. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 28.02.2024 року. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела наявності в поведінці відповідача ознак порушення її права, так як не довела суду факту суттєвого погіршення її майнового стану, що могло б зумовити збільшення розміру аліментів. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2021 року, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000 грн. на утримання кожного з дітей, але не менш ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто вказаним рішенням за вибором позивачки визначений спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі (а.с. 5-7). У серпні 2022 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 24-25). Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 січня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року по вказаній справі залишено без змін (а.с. 26-31). З наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що її заробіток за 2022 рік зменшився на 21 055,75 грн. порівняно з заробітком за 2021 рік, що становить 1 755 грн. на місяць (153 379,96 грн. в 2021 році порівняно з 132 324,21 грн. в 2022 році) (а.с. 8, 9, 10). На тлі наведеної зміни матеріальної спроможності позивачки погіршився і майновий стан відповідача, про що свідчать надані ним відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела доходів та утриманих податків (а.с. 22, 23). Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з частиною першою 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Із положень частини першої статті 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Як передбачено частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей. Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним. Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення статті 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Право стягувача або платника аліментів вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість обставин, зазначених у статті 182 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, в силу статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, та навпаки). Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 5лютого 2014 року (справа №6-143цс13), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Указаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 30 червня 2020 року (справа №343/945/19), від 12 січня 2022 року (справа №545/3115/19), від 22 серпня 2022 року (справа №712/6313/21). Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №152/100/18) не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України. При цьому Верховний Суд зазначив, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 14листопада 2018 року (справа №372/2393/17). У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження про погіршення майнового стану позивачки (через впровадження в суб`єкті господарювання, з яким вона перебуває у трудових відносинах, з липня 2022 року чотириденного робочого тижня, що відбилося на розмірі отримуваного нею заробітку, який зменшився порівняно з 2021 роком) не свідчать на користь позовних вимог. Так, зміни в майновому стані одержувача аліментів як передумова для збільшення розміру аліментів мають бути суттєвими, між тим з наданих позивачкою документів випливає, що її заробіток за 2022 рік зменшився на 21 055,75 грн. порівняно з заробітком за 2021 рік, що становить 1755 грн. на місяць. В той же час погіршився і майновий стан відповідача, про що свідчать надані ним відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела доходів та утриманих податків. Також суд правильно врахував, що витрати позивача, який є молодою особою і вправі претендувати на гармонійний розвиток своєї особистості, на створення нової сім`ї і виховання і утримання в ній дітей, який наділений обов`язком участі в утриманні непрацездатних за віком батьків, є різноманітними, і його видатки на утримання дітей мають бути співмірними з відповідними видатками позивачки. Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання дітей у березні 2023 року, оскаржуване рішення ухвалено 07 листопада 2023 року. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2023 році складав: для дітей віком від 6 до 18 років 2 833 грн. Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини віком від 6 до 18 років становив 1 416,50 грн., а рекомендований 2 833 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2021 року з ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 2000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менш ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 січня 2021 року до досягнення дітьми повноліття. Визначений вказаним рішенням розмір на час ухвалення оскаржуваного рішення є більшим за мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини. Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Заявник належним чином не обґрунтувала та не підтвердила допустимими та достатніми доказами факт зміни обставин з дня ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей до звернення її до суду з даним позовом, які вказували б на необхідність зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно. За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи скаржника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 28 лютого 2024 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: В.Ю.Бєлка Е.А. Онищенко