Постанова 4856 № 560/14211/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/14211/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 28 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позову зазначено, що він як депутат Красилівської міської ради направив депутатське звернення від 25.07.2023 на адресу голови Красилівської міської ради. Вважає, що голова міської ради не розглянула його звернення належним чином, у чому вбачає ознаки бездіяльності та протиправності. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що Красилівська міська рада не надала належної відповіді на депутатське звернення. Крім того, на переконання апелянта, відповідач володів інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо гідротехнічних споруд №1, №2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . 26 січня 2024 року до сулу надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , як депутат Красилівської міської ради, 25.07.2023 направив на адресу голови Красилівської міської ради депутатське звернення, в якому просив надати інформацію в кого знаходиться в оренді головна річ, та в кого приналежна річ, яка призначена обслуговувати головну річ? Красилівська міська рада листом від 04.08.2023 за підписом заступника Красилівського міського голови надала відповідь, у якій повідомила наступне: "Згідно договорів оренди водних об`єктів від 17.04.2019 року №65/9 та №66/9 ОСОБА_2 є орендарем земельних ділянок водного фонду, кадастрові номера 6822789100:01:007:0004, 6822789100:01:007:0005. Відповідно до проведеного електронного аукціону, орендарем гідротехнічних споруд №1, №2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Водночас, Ваші твердження, що гідротехнічні споруди №1, №2, які знаходяться АДРЕСА_1 є приналежною річчю земельних ділянок кадастрові номери 6822789100:01:007:0004, 6822789100:01:007:0005 є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. У зв`язку з тим, що жодним документом не підтверджено, що гідротехнічні споруди є приналежною річчю земельних ділянок водного фонду, міська рада не може надати інформацію в кого в оренді знаходиться головна річ, а в кого приналежна річ, яка призначена для обслуговування головної речі." Не погоджуючись з даною відповіддю, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав відповідь на звернення ОСОБА_1 , не виходячи при цьому за межі поставленого у зверненні запитання, та за межі наданих повноважень. Крім того, адміністративний суд під час дослідження питання наявності чи відсутності бездіяльності суб`єкта влади щодо розгляду звернення або інформаційного запиту, не уповноважений надавати оцінку речовим правам на майно або порядку їх реалізації, так само які і давати вказівки щодо розуміння тих чи інших норм цивільного законодавства. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.11 ст.49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами. Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 № 93-ІV (далі - Закон № 93-ІV) передбачено, що при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має право на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 93-ІV депутатське звернення - це викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції. Отже, виходячи зі змісту Закону, депутатська діяльність пов`язана із реалізацією наданих депутату Конституцією та Законами України прав та виконанням обов`язків, спрямованих на представництво інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу. Згідно із ч.2 ст.13 Закону № 93-ІV місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки - надати йому відповідь не пізніш як у місячний строк. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності шляхом надання неповної відповіді на його депутатське звернення, колегія суддів зважає на таке. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач відповідь на депутатське звернення надав своєчасно, відповідь надана заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, що також є правомірним, оскільки вказана особа володіє необхідними повноваженнями. Відтак, у межах даної справи підлягає дослідженню лише повнота та достовірність наданої відповідачем інформації на депутатське звернення ОСОБА_1 . Дослідивши зміст відповіді, наданої позивачу на його звернення, колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції, що у ній відображено інформацію про те, що орендарем земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0004, 6822789100:01:007:0005 є ОСОБА_2 , тоді як орендарем гідротехнічних споруд №1, №2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 . Між тим, апелянт наполягає на тому, що відповідачем надано у відповіді неправдиву інформацію, що, на його думку, вказує на необхідність витребувати у відповідача витяг із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на гідротехнічні споруди №1, №2 що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідне клопотання про витребування доказів ОСОБА_1 заявив в апеляційній скарзі, а також повторно подав клопотання, яке надійшло до суду апеляційної інстанції 29 січня 2024 року. З приводу клопотання позивача про витребування доказів у справі, колегія суддів зазначає, що у своєму депутатському зверненні позивач не просив надати витяг із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на гідротехнічні споруди №1, №2. Так, статтею 80 КАСУ передбачено можливість витребування судом доказів. Частиною 2 ст. 80 КАС України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Водночас, позивач не обгрунтовує та не зазначає, які вживав заходи для отримання вказаного витягу та причини неможливості самостійно отримання його, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання. Слід також зазначити, що у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначав про те, що гідротехнічні споруди не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав, а тому він не може надати інформацію з Державного реєстру речових прав на гідротехнічні споруди №1, №2 за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаних доводів відповідач уже надавав аналогічну відповідь листом від 27.06.2022 №Т/188/08-29/22 (а.с. 26). Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що своє звернення позивач фактично формулює у такий спосіб, що гідротехнічні споруди "по факту", як зазначає позивач, "перебувають в оренді ФОП ОСОБА_2 ", відтак далі він запитує про те "у кого знаходиться в оренді головна річ, та в кого приналежна річ, яка призначена обслуговувати головну річ" ( абзац 5 звернення). Отже, зі змісту звернення, його контексту і способу побудови речень вбачається, що сам позивач вважає/зазначає, що і водні об`єкти і гідротехнічні споруди фактично перебувають в оренді однієї особи - ФОП ОСОБА_2 , що позбавляє його звернення логіки і мети. Натомість, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують позиції суду першої інстанції про те, що оскільки докази (документи, які підтверджують певну обставину) того, що гідротехнічні споруди є приналежною річчю земельних ділянок водного фонду, відсутні, то міська рада об`єктивно не може надати позивачу інформацію про те, у кого в оренді знаходиться головна річ, а у кого - приналежна. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач надав відповідь на звернення ОСОБА_1 , не виходячи при цьому за межі поставленого у зверненні запитання, та за межі наданих повноважень. Крім того, адміністративний суд під час дослідження питання наявності чи відсутності бездіяльності суб`єкта влади щодо розгляду звернення або інформаційного запиту, не уповноважений надавати оцінку речовим правам на майно або порядку їх реалізації, так само які і давати вказівки щодо розуміння тих чи інших норм цивільного законодавства. Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі №200/9772/18-а зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Такий правовий висновок наведено і у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі №800/206/15. У постанові від 13.08.2020 у справі № 369/3756/16-а Верховний Суд зазначає, що обов`язковою умовою оцінки судом рішення суб`єкта владних повноважень та/або органів місцевого самоврядування є доведеність позивачем порушення таким рішенням його прав та законних інтересів. При цьому таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне рішення начебто впливає на правове становище позивача та третіх осіб. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції також вважає, що відповідач належним чином розглянув звернення ОСОБА_1 , надавши ту інформацію, яка стосувалась звернення, і була у його розпорядженні, не вийшовши при цьому за межі повноважень і не порушивши безпосередні права заявника, що вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.