Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/40592/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/40592/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять: - визнати протиправними дії Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови видати розпорядження про присвоєння іншої поштової адреси житловому будинку (домоволодінню) по АДРЕСА_1 , власником 2/5 частин якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , власником 3/5 частини є ОСОБА_3 ; - зобов`язати Дарницьку районну у м. Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про присвоєння поштової адреси житловому будинку (домоволодінню) по АДРЕСА_1 , власником 2/5 частин якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , власником 3/5 частини є ОСОБА_3 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у відкритті провадження відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення адміністративної справи, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у даній адміністративній справі. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачами подано апеляційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянти мотивують свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянти наголошують, що звернення позивачів із позовною заявою спрямоване на захист прав та інтересів від порушення з боку суб`єкта владних повноважень, вчинене ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, тому даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_4 , за відсутності складеного заповіту від останнього, за спадковим майном, житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 , позивачі намагались оформити спадщину та отримали нотаріальну відмову у вигляді постанови від 24.11.2022, вмотивовану тим, що за вказаною адресою домоволодіння, за спадковим майном, зареєстровано право власності за іншою особою. В березні 2023 року через центр надання адміністративних послуг Дарницького району м. Києва, позивачі звернулись до «АО Управління капітального будівництва Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації» із заявами щодо присвоєння поштової адреси існуючому (з 02 лютого 1998 року) об`єкту нерухомого майна, яким є спадщина - житловий будинок по АДРЕСА_2 , який згідно до реєстраційних документів 02 лютого 1988 року, має номер

18. Відповідно до опису, до заяви були долучені відповідні наявні у заявників документи, копії - заяви; свідоцтва про право власності на домоволодіння, копія технічного паспорта (згідно якого будинок був побудований до 1988 року та мав номер 18), копія паспорта, оригінал довіреності на представника, копія листа Департаменту містобудування, оригінал інформаційної довідки за №690. Листами за №101-2213/03 та №101-2215/03 від 16.03.2023, Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією та Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Київської міської ради, за результатами розгляду заяв щодо присвоєння поштової іншої/ адреси житловому будинку по АДРЕСА_1 , повідомлено, що районні в місті Києві державні адміністрації розглядають заяви, отримані у встановленому законом порядку через центр надання адміністративних послуг та видають розпорядження про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна, а саме: багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам - виключно, на підставі позитивного письмового висновку департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та посилаючись на вимоги Положення, затвердженого постановою КМУ від 07.07.2021 №690, та зазначено, що в разі надходження листа - обґрунтування щодо можливості присвоєння (відмови в присвоєнні) поштової адреси об`єкта нерухомого майна, Департамент розгляне можливість присвоєння (відмови в присвоєнні) поштової адреси. Позивачі вважають, що відмова Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації не ґрунтується на нормах права та на засадах розумності, справедливості та чинного законодавства України в частині заявлених вимог, оскільки у заявах позивачів не йшлось про присвоєння поштової адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна, мова йшла про зміну існуючої поштової адреси будинку, який був побудований ще у 1988 році, право власності на який було зареєстровано належним чином в БТІ м. Києва, у зв`язку із тим, що під час видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування, з`ясувалось, що номер АДРЕСА_1 вже зареєстрований в єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно на сусідній будинок за іншою особою, ОСОБА_5 27.10.2021, на підставі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 . На переконання позивачів, спірним у даній справі є питання щодо правомірності дій Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації що полягає у відмові видати позивачам розпорядження про присвоєння іншої поштової адреси житловому будинку (домоволодінню) по АДРЕСА_1 , власником 2/5 частин якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , власником 3/5 частини є ОСОБА_3 . Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України підстав для відмови у відкритті провадження. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС). Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. При цьому слід зазначити, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Аналогічна права позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №243/4405/17, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Відповідно до частин 1-5 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Таким порядком, є Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021 (далі - Порядок №690). Адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті 26-3 Закону №3038-VІ) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється, в тому числі, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради. Згідно із частини 8, 9 статті 26-3 Закону №3038-VI, у разі якщо після присвоєння адреси відбулося коригування проектної документації, що може вплинути на визначення адреси об`єкта нового будівництва (зміна місця розташування об`єкта, головного входу, зміна кількості об`єктів тощо), замовник у повідомленні про такі зміни зазначає про необхідність коригування (зміни, присвоєння, анулювання) адреси згідно з частиною шостою статті 36 та частиною сьомою статті 37 цього Закону. Орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення, визначеного частиною шостою статті 36 та частиною сьомою статті 37 цього Закону: 1) приймає рішення про коригування адреси, що повинно містити відомості про раніше присвоєну адресу та ідентифікатор об`єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про коригування адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про коригування адреси (у тому числі копію рішення про коригування адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається зміненою, присвоєною, анульованою з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її коригування. Рішення про коригування адреси доводиться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про коригування адреси до Реєстру будівельної діяльності. Частина одинадцята статті 26-3 Закону №3038-VI, передбачає, що підставами для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта є: 1) зміни в адміністративно-територіальному устрої (у тому числі зміна назви області, району, населеного пункту); 2) зміна назви вулиці, її об`єднання та поділ; 3) зміна назви гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта; 4) об`єднання, поділ закінчених будівництвом об`єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об`єкта (з урахуванням вимог пункту 2 частини третьої цієї статті); 5) упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна у визначених цим Законом випадках та в інших випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес. Рішення про зміну назви адміністративно-територіальної одиниці, вулиці або назви гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта є одночасно рішенням про зміну адреси. Частина дванадцята статті 26-3 Закону №3038-VI, визначає, що для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта у разі його об`єднання, поділу або виділення частки (крім квартири, житлового або нежитлового приміщення тощо) подаються документи, передбачені цією частиною документи. Частини чотирнадцята - двадцята статті 26-3 Закону №3038-VI, передбачають, що орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про зміну адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта: 1) приймає рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) оприлюднює рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси об`єкта нерухомого майна на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про зміну адреси/відмову у зміні адреси (у тому числі копію рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Рішення про зміну адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу щодо закінченого будівництвом об`єкта. Рішення про відмову у зміні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства. Відомості про зміну адреси/відмову у зміні адреси об`єкта нерухомого майна доводяться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про зміну адреси/відмову у зміні адреси об`єкта нерухомого майна до Реєстру будівельної діяльності. Підставами для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта за заявою власника (співвласника) закінченого будівництвом об`єкта (його представника) про зміну адреси є: 1) подання неповного пакета документів; 2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; 3) подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником; 4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території. Відмова у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається. Після усунення причин, що були підставою для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта, заявник може повторно подати документи для зміни адреси. У разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею, заявник має право звернутися до відповідної місцевої державної адміністрації із заявою про присвоєння, зміну, коригування адреси, яка подається у порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону. До заяви про зміну адреси додаються документи, що подавалися органу з присвоєння адреси для зміни адреси (крім випадків, якщо такі документи подавалися в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою). Місцева державна адміністрація протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, зміну, коригування адреси: 1) приймає рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (крім рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси щодо об`єктів, яким не присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) оприлюднює рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) забезпечує внесення інформації про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Рішення про зміну, коригування адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу. Рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства. Відомості про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси доводяться до відома заявника в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси до Реєстру будівельної діяльності. У день внесення відомостей про присвоєння, зміну, коригування адреси/відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси до Реєстру будівельної діяльності програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про присвоєння, зміну, коригування адреси до відома. Підставами для відмови у прийнятті місцевою державною адміністрацією рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси є: 1) розміщення об`єкта за межами території, на яку поширюються повноваження місцевої державної адміністрації; 2) наявність у Реєстрі будівельної діяльності рішення органу з присвоєння адреси з цього питання; 3) наявність підстав, визначених частиною п`ятнадцятою цієї статті, - у разі зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта. Органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом. Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги». Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес. Абзацом 2 пункту 1 Порядку №690, передбачено, що органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п`ятої статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - уповноважені органи з присвоєння адрес). Згідно із пунктом 1-1 частини 1 статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою, серед інших, належить прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до пункту 52 Порядку №690, у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду. Наведені норми дають підстави для висновку про те, що присвоєння, зміна та коригування адреси об`єкта нерухомого майна є рішеннями суб`єкта владних повноважень, зокрема виконавчого органу відповідної ради, яке приймається за наявності для того підстав. В даному ж випадку, позивачі зазначають, що за адресою реєстрації спірного домоволодіння зареєстровано інше домоволодіння за іншою особою. На звернення позивачів щодо зміни поштової адреси об`єкту нерухомого майна, Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація та Департамент містобудування та виконавчого органу Київської міської ради листами за №101-2213/03 та №101-2215/03 від 16.03.2023 відмовили у зв`язку з тим, що адресу можливо змінити лише за наявності поданого звернення із усіма належними документами. При цьому, із змісту позовної заяви слідує, що звернення до суду з даним позовом фактично зумовлене неможливістю здійснити зміну адреси майна, оскільки в даному випадку має місце дублювання адрес двох існуючих будинків по АДРЕСА_1 , на які позивачі претендують як спадкоємці за законом та за яким зареєстровано право власності за прийнятою спадщиною за іншою особою. Водночас, варто звернути увагу на те, що реєстрація об`єктів нерухомого майна із однаковими номерами виникла не внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного правового акту, відповідач в даній справі не вчиняв дій та не приймав жодних рішень щодо присвоєння вже існуючому об`єкту адреси, враховуючи що за даним об`єктом є інші потенційні власники нерухомого майна. В будь-якому випадку відповідні обставини не вказуються позивачами як підстава для звернення до суду з даним позовом. Поряд із цим, відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частина перша статті 317 ЦК України, передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частина перша статті 318 ЦК України, визначає, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Частина перша статті 319 ЦК України, вказує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство може здійснюватись в порядку окремого провадження. Згідно із частиною 7 статті 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд першої інстанції вірно вказав, що в даному випадку, позивачі не оскаржують будь-яких рішень суб`єкта владних повноважень, а по суті позивачі хочуть присвоїти житловому будинку, який знаходиться за адресою: пров. Боровому, 18, у м. Києві, та за яким позивачу намагаються оформити спадщину, присвоєння іншої поштової адреси, враховуючи обставини реєстрації права власності за даною адресою за іншою особою. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових інтересів, а стосується захисту його приватних інтересів, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Тобто, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктивний склад сторін спору, спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи зміст позовних вимог, суб`єктний склад учасників справи, у зв`язку із відсутністю прийнятого уповноваженим органом відповідного правового акту, яким присвоєно більш як одному об`єкту нерухомого майна ідентичний номер, щодо об`єкта нерухомого майна в справі наявний приватно-майновий інтерес, тому даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а може бути розглянуто виключно у порядку цивільного судочинства. Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства та водночас наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 28.02.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна