Постанова 4801 № 133/3235/23

Справа № 133/3235/23 Провадження № 33/801/177/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2023 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. У скарзі зазначає, що справу розглянуто у його відсутність, чим порушеного його право на захист. Поліцейські його не зупиняли, а матеріали справи взагалі не містять доказів того, що він керував транспортним засобом. Транспортний засіб був залишений ним у лісосмузі, а коли під`їхали працівники поліції, то за кермом він не перебував, знаходився поруч з автомобілем, який стояв з вимкненим двигуном. Від проходження огляду він не відмовлявся, погодився пройти огляд, проте працівники поліції не врахували його думку. Поліцейськими було порушено порядок проведення огляду. Суд не викликав і не допитав свідків. Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, мотивуючи тим, що справу розглянуто без його участі, в судовому засіданні він присутнім не був. Крім того, він є військовослужбовцем і весь час перебуває в межах дислокації війська або на лінії зіткнення. Про наявність справи дізнався випадково, коли йому подзвонив державний виконавець. Зі змістом постанови ознайомився 09 січня 2024 під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Козятинським міськрайонним судом Вінницької області винесено 18.12.2023 у відсутність ОСОБА_1 (а.с.19-20). ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, в тому числі зі змістом оскаржуваної постанови, 09.01.2024 під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с.26). Вперше ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 18.01.2024, тобто протягом десяти днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи, однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 24.01.2024 її повернуто через відсутність клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.27-35). Повторно апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 01 лютого 2024 року разом із клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час прийняття оскаржуваної постанови, беручи до уваги, що з матеріалами справи він ознайомився 09.01.2024, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. У судове засідання, призначене на 27 лютого 2024 року, ОСОБА_1 не з`явився. 27 лютого 2024 року на електронну адресу Вінницького апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він просить не проводити розгляд справи без його участі, провести розгляд справи в режимі відеоконференції з Херсонським міським судом Херсонської області. Частиною 1, 3 статті 6, частиною 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Клопотання про відкладення розгляду справи надійшло на електронну адресу суду без підписання даного клопотання електронним цифровим підписом. Оскільки клопотання подане в електронній формі через електронну пошту апеляційного суду без застосування електронного підпису, а тому вважається таким, що не підписане особою, яка його подала, відтак клопотання залишається без розгляду. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №135763, складеного поліцейським СРПП ВП №2 Хмільницького РВП сержантом поліції Хлобистіним С.О., 06 жовтня 2023 року об 11 год. 30 хв. в смт Бродецьке водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Mitsubichi, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Alkotest Drager та у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.4). У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена письмовими доказами та відеофіксацією. Однак, вказаний висновок зроблений за неповного з`ясування обставин даної справи та без повного і всебічного дослідження наявних в ній доказів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що він не керував транспортним засобом, поліцейські його не зупиняли і коли вони приїхали, то він в автомобілі не перебував, автомобіль стояв у лісосмузі із вимкнутим двигуном. Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння. У п. 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, або свідками, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом у справі, а викладені в ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Поліцейський, викладаючи в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №135763 від 06 жовтня 2023 року суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин зазначив, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubichi, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння від проходження огляду відмовився. Суд першої інстанції з відеозапису із нагрудних камер поліцейських встановив, що працівниками поліції був зупинений автомобіль Mitsubichi, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Цей висновок суду не відповідає дійсності, оскільки як встановлено апеляційним судом з відеозапису з портативного відеореєстратора, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 поліцейські не зупиняли. Автомобіль був припаркований на краю проїзної частини з виключеним двигуном. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 запитав чому він має це робити, адже він не був за кермом. Із вказаного слідує, що суть адміністративного правопорушення разом з описом установлених поліцейським в протоколі обставин йдуть в розріз з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його зупинки не зафіксований. Встановивши вказані вище обставини та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що матеріали даної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Крім того, як визначено статтею 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду. У пункті 3 вказаного Порядку зазначено, що огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); - лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до пункту 6, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку). Зі змісту вказаних норм слідує певний законний алгоритм дій поліцейського: у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння поліцейський спочатку вимагає (п. 2.5 ПДР) пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. У разі відмови водія від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу водій направляється до закладу охорони здоров`я для проведення огляду. І лише у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення. Тобто, повинні були всі складові в наступному порядку: вимога огляду на місці відмова водія направлення на огляд в заклад охорони здоров`я відмова водія складання протоколу. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП). Першочерговим завданням поліцейського, в разі виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, являється перевірка водія на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу на наявність алкогольного сп`яніння та його ступінь (величина проміле). А вже при відмові водія, яка зафіксована належним чином через дотримання законного порядку, поліцейський оформляє матеріали за цим правопорушенням. Тобто поліцейський повинен чітко дотриматись порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння та зафіксувати це, склавши протокол. Навіть пояснення водіїв «я випив», «так вийшло», «випив трішки» чи подібних зізнавальних пояснень водія, або навіть якщо підозра щодо перебування водія в стані сп`яніння є обґрунтована, це не звільняє поліцейських від обов`язку чітко дотриматись порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння та зафіксувати це, склавши протокол. З відеозапису з портативного відеореєстратора встановлено, що поліцейським неодноразово (більше п`яти разів) було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 неодноразово погоджувався. Оскільки в поліцейських з собою не було в наявності спеціального технічного засобу, вони намагалися зв`язатися з іншими співробітниками, щоб вони доставили цей засіб на місце огляду. Після невдалих спроб поліцейський, з незрозумілих суду причин, підійшов до ОСОБА_1 і озвучив йому, що відносно останнього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 на всі пропозиції поліцейського пройти огляд погоджувався і відмови від проходження огляду не висловив. Отже, суть адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає дійсності. Апеляційний суд вважає, що працівниками поліції порушені вимоги статті 266 КУпАП, а відтак, огляд є недійсним. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складений він на підставі недійсного огляду. Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви тлумачяться на користь обвинуваченої особи, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме об`єктивна його сторона. Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, постановив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2023 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало