Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6250/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6250/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в поряду письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року (суддя Лебедєва Г.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 16.08.2023) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УДГ ТРЕЙДИНГ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: 27 березня 2023 року ТОВ "УДГ ТРЕЙДИНГ" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 13.03.2023 року №00193210704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2021 року на суму у розмірі 404 098,00 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. 16.08.2023 Одеський окружний адміністративний суд ухвали додаткове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "УДГ ТРЕЙДИНГ" про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи подану скаргу апелянт наполягає на відсутності підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки отримання від адвоката такої послуги як оформлення позовної заяви, є безпідставним через те, що не підпадає під зміст видів адвокатської діяльності, як представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на вказану апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Питання, пов`язані з прийняттям судами додаткових рішень врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Аналізуючи положення наведеної статті колегія суддів дійшла висновку, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов`язку, зокрема, у разі, коли суд відповідної інстанції повинен був вирішити питання розподілу судових витрат і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення. Судові витрати, за приписом статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, відповідно до частини другою якої, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно частини третьої наведеної статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 139 КАС України). Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За визначенням пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Стаття 19 вказаного Закону встановлює такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до пункту 9 частини першої статті Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI). Статтею 30 Закону №5076-VI унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підтвердження сплати послуг адвоката до позовної заяви було додано довідку від 23.03.2023 року про сплату послуг адвоката в фіксованій сумі 20000 грн. У зв`язку з ухваленням судом першої інстанції 09.08.2023 судового рішення по суті, 09.08.2023 року позивачем з адвокатом Таштановою Оленою Георгіївною підписано Акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №23-03/2023 від 23.03.2023 року, відповідно до якого адвокат виконав роботи (надав послуги): професійна правнича допомога (фіксована сума) 20000,00 грн., представництво інтересів клієнта у судових органах (участь у судових засіданнях) 4000,00 грн. Також на підтвердження понесених судових витрат представником позивача разом із заявою про ухвалення додаткового рішення від 09.08.2023 надано до суду довідку від 09.08.2023 року за підписом адвоката Таштанової Олени Георгіївни, якою вона підтверджує сплату їй товариством з обмеженою відповідальністю "УДГ Трейдинг" послуг адвоката згідно договору про надання правничої допомоги №23-03/2023 від 23.03.2023 року у розмірі 4000,00 грн. Враховуючи обставини даної справи та подані позивачем докази на підтвердження вартості послуг представництва інтересів позивача під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., який є доведеним, пропорційним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Доводи апелянта про те, що в актах про надання юридичних послуг є дублювання однієї і тієї ж роботи, а саме: підготовка заяви; робота над заявою; фіналізація заяви про розподіл судових витрат, не відповідають обставинам даної справи, оскільки у даній справі форму гонорару адвоката згідно п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги №23-03/2023 від 23.03.2023, укладеного позивачем з адвокатом Таштанової О.Г., визначено у твердій (фіксованій) сумі. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 63 постанови Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі №160/17970/21). Проте, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу в матеріалах справи відсутнє. Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у апеляційній скарзі доводи не є аргументованими та не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі додаткового рішення. Апеляційна скарга відповідача не містить належних міркувань та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката чи давали б підстави вважати інакше. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга ГУ ДПС задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 252, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов