Постанова 4870 № 914/1896/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2024 р. Справа №914/1896/22 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. секретар судового засідання Костерева О.А. розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 (повний текст ухвали складено 18.12.23, суддя Рим Т.Я.) про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" про роз`яснення судового рішення від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22 за позовом позивача - 1 Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України позивача 2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача 1 Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» про визнання недійсною угоди, повернення майна за участю представників сторін: прокурор не з`явився, від позивача 1 Мазур Д.Г., від позивача 2 Жуган І.О., від відповідача 1 не з`явились, від відповідача 2 Осколков І.Л. (в режимі ВКЗ), від відповідача 3 не з`явились 16.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про роз`яснення рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у даній справі, в якій заявник звернувся до суду з наступними запитаннями: - У чому саме полягає ефективність застосованого судом способу захисту у цій справі? - Яким чином сторони додаткової угоди від 01.08.2016 (яка визнана недійсною) повинні виконати рішення суду від 12.04.2023 або які саме дії вони повинні вчинити? - Чи поновлює або зберігає свою чинність договір суборенди № 7 від 28.12.2015 внаслідок визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998? Розглянувши подану відповідачем-3 заяву, Господарський суд Львівської області ухвалою від 13.12.2023 відмовив в задоволенні такої, оскільки заява стосується роз`яснення судового рішення саме у частині визнання додаткової угоди недійсною, а рішення суду у цій частині не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Не погодившись з даною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «ФХ-Сервіс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що суд першої інстанції допустив помилкове трактування ст. 245 ГПК України. Так, на переконання скаржника, норма ч. 2 ст. 245 ГПК України не звужує обсяг судових рішень, які підлягають роз`ясненню, а лише встановлює строк подання такої заяви стосовно судових рішень, для яких доцільно встановити строк подання заяв про їх роз`яснення, в силу правової природи таких судових рішень (судові рішення, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і таке виконання можливе лише протягом встановленого законом строку). Натомість, невстановлення строку для подання заяви про роз`яснення судового рішення, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, не може означати неможливість його роз`яснення, оскільки норма ч. 2 ст. 245 ГПК України не регулює обсяг судових рішень, які підлягають роз`ясненню. На думку скаржника, обсяг судових рішень, які підлягають роз`ясненню, встановлюється нормою ч. 1 ст. 245 ГПК України, згідно з якою за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Таким чином, зі змісту ч. 1 ст. 245 ГПК України вбачається, що будь-яке судове рішення, яке набрало законної сили, може бути роз`яснене судом. Жодних обмежень щодо виду, природи судового рішення, яке може бути роз`яснено судом, зазначена норма не передбачає. Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги та зазначив, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у даній справі в частині визнання додаткової угоди недійсною, яку просить роз`яснити скаржник, не підлягає виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження», відтак, відсутні правові підстави для роз`яснення судового рішення в порядку ст. 245 ГПК України, про що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом. Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. За клопотанням представника відповідача-2, судове засідання відбувалося в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. В дане судове засідання прибули представники позивачів, на зв`язок із судом вийшов представник відповідача-2, прокурор відповідач1 та скаржник участі уповноважених представників не забезпечили, однак 14.02.2024 представник апелянта подав на розгляд суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши матеріали справи в сукупності з доводами апеляційної скарги, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні, з огляду на наступне: Господарський суд Львівської області в рішенні від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023, позовні вимоги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задоволив частково; визнав недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс»; за рахунок відповідачів відшкодував прокуратурі судовий збір; в задоволенні позову заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданого в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 відмовив. У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, ТОВ «ФХ Сервіс» вважає, що виникла невизначеність у правовідносинах між сторонами цієї додаткової угоди щодо чинності договору суборенди № 7 від 28.12.2015. На переконання відповідача-3, наслідком прийняття рішення від 12.04.2023 є продовження дії договору суборенди № 7 від 28.12.2015. Таким чином, рішення суду у даній справі не призводить до повернення відповідачами орендованого майна. Натомість ТОВ «Вольво Україна» вважає, що дія договору суборенди не продовжилася у зв`язку з визнанням недійсною додаткової угоди від 01.08.2016. З огляду на наведене, у ТОВ «ФХ Сервіс» виникло питання щодо ефективності застосованого судом способу захисту, оскільки мотивувальна частина рішення суду не містить висновків щодо ефективності чи неефективності обраного позивачем способу захисту, що слугувало підставою для звернення останнього до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення рішення у даній справі, в таких частинах: - у чому саме полягає ефективність застосованого судом способу захисту у цій справі? - яким чином сторони додаткової угоди від 01.08.2016 (яка визнана недійсною) повинні виконати рішення суду від 12.04.2023 або які саме дії вони повинні вчинити? - чи поновлює або зберігає свою чинність договір суборенди № 7 від 28.12.2015 внаслідок визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998? Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази. Згідно з частиною 1 статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено (частина 4 статті 245 ГПК України). Роз`яснюючи судове рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Отже, роз`яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду. Для задоволення заяви про роз`яснення рішення необхідним є встановлення факту виникнення у особи труднощів з розумінням прийнятого рішення суду, а також залишення судом без змін суті рішення. Частиною другою статті 245 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. З аналізу вказаної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про виконавче провадження», що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в ухвалах від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19. Як вбачається з матеріалів справи № 914/1896/22, 12.04.2023 Господарським судом Львівської області було ухвалено рішення у даній справі (залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій) яким, зокрема, визнано недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998. З аналізу, поданої відповідачем-3 заяви вбачається, що така стосується роз`яснення судового рішення саме в частині визнання додаткової угоди недійсною. Водночас, варто зауважити, що у вказаній заяві, відповідач-3 фактично просить роз`яснити наслідки ухваленого рішення, а не роз`яснити його зміст. Рішення у частині визнання додаткової угоди недійсною не підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження»; на виконання рішення у цій частині не видається виконавчий документ. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Отож, з огляду на наведене, у зв`язку з тим, що рішення суду у частині, яку просить роз`яснити заявник, не підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ФХ-Сервіс». Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» відмовити. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 про відмову у роз`ясненні рішення у справі № 914/1896/22 залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Справу повернути в Господарський суд Львівської області. повний текст постанови складено 22.02.2024 Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік