Постанова Волинський апеляційний суд № 161/22160/23

Справа № 161/22160/23 Провадження №33/802/160/24 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., за участі потерпілої - ОСОБА_1 , представника потерпілої - Воробея П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Воробея Петра Олексійовичана постанову судді Луцького міськрайонного судуВолинської області від 24 січня 2024 року, якою провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю у її діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою суду провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.173-2 КпАП України закрито на підставі п.1 ст.247 КпАП України, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №971587 від 08.12.2023 року, 28.11.2023 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного та фізичного характеру відносно матері співмешканця ОСОБА_1 , а саме словесно ображала, принижувала та штовхала, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою адвокат вказує, що потерпіла вважає постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування фактичних обставин справи та такою, що підлягає скасуванню. Просить постанову скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винною за ч.1 ст.173-2 КпАП України. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, суддя приходить до наступного висновку. Згідно з ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст.252 КпАП України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суддею першої інстанції цих вимог закону в повній мірі було дотримано, а тому суддя дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Відповідно ч.1 ст.173-2 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №971587 від 08.12.2023 року вбчається, що 28.11.2023 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного та фізичного характеру відносно матері співмешканця ОСОБА_1 , а саме словесно ображала, принижувала та штовхала, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Однак, місцевий суд дослідивши матеріали справи дійшов вірного висовку, що подія, яка мала місце 28.11.2023 року, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи. Так у своїй заяві від 28.11.2023 року потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що вранці вона прийшла до свого сина ОСОБА_3 , який разом з співмешканкою ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки, переживала за сина через неправильне користування ними газовою пічкою. Однак, ОСОБА_2 виштовхала її за двері. Після цього, близько 19 години в цей же день, вона знову прийшла до квартири, в якій проживають її син і співмешканка, їй ніхто не відчинив, тому вона викликала поліцію. Разом з тим в своїх поясненнях ОСОБА_3 зазначив, що 28.11.2023 року матір прийшла до квартири і почала стукати у двері, однак він не чув, оскільки спав, тоді вона викликала поліцію. Коли ОСОБА_1 почала стукати у двері голосніше він прокинувся та відчинив двері. Вона відразу забігла у квартиру і почала шукати його співмешканку ОСОБА_2 , якої у квартирі не було. Також у поясненнях зазначив, що матір постійно викликає поліцію безпідставно, оскільки має намір виселити його та співмешканку ОСОБА_2 із квартири. У письмових поясненнях ОСОБА_2 вказала на те, що будь-яких протиправних дій відносно останньої не вчиняла та не вчиняє, а ОСОБА_1 систематично звинувачує її у різних ситуаціях. Враховуючи зазначене місцевий суд вірно встановив, що висновки суду не можуть ґрунтуватися лише на показаннях потерпілої ОСОБА_1 , оскільки як і сама ОСОБА_2 , так і очевидець події ОСОБА_3 заперечили описані потерпілою події, вказавши, що саме ОСОБА_1 в той день прийшла за місцем їхнього проживання та спричинила конфлікт через газову піч, та що на момент звернення останньої до правоохоронних органів ОСОБА_2 була відсутня за місцем проживання. Крім того факт існування неприязних стосунків, які склалися між ОСОБА_1 , її сином ОСОБА_3 та співмешканкою сина ОСОБА_2 , а відтак, простійні конфлікти між ними, підтверджуються наданими ОСОБА_1 письмовими доказами щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України, а також витягами з ЄРДР по факту відкриття кримінальних проваджень щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за заявами ОСОБА_1 та її зверненнями до правоохоронних органів (а.с.18-33). Відтак, у справі відсутні прямі, належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, а тому постанова судді про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КпАП України є обґрунтованою та відповідає фактичним обставинам справи. Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки висновок судді підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів. Порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. Відповідно до ст.ст.245, 280 КпАП України суддя повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Воробея Петра Олексійовича залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного судуВолинської області від 24 січня 2024 року, якою провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю у її діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя