Постанова Київський апеляційний суд № 377/149/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 377/149/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12787/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Близнюк А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2023 року (суддя Бабич Н.С.) про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа: первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС про визнання незаконним та скасування пункту наказу, встановив: у березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив, визнати п. 1 наказу № 176 Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» від 17 лютого 2023 року «Про продовження на підприємстві простою в умовах воєнного стану в Україні» незаконним та скасувати його. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що працює на підприємстві на посаді переробника радіоактивних відходів у цеху з поводженням з радіоактивними відходами, робоче місце - Завод з переробки твердих радіоактивних відходів. 24 березня 2022 року наказом ДСП ЧАЕС № 240 «Про оголошення простою» виконання ним робіт було призупинено та оголошено простій, хоча інші працівники аналогічних професій та посад і надалі працювали, виконували роботу на тій самій ділянці та в тому самому цеху, що і він. Позивач посилався на те, що 17 лютого 2023 року наказом № 176 ДСП ЧАЕС простій було продовжено з 19 лютого 2023 року, хоча наказ № 240 був без терміну дії. Позивач вважав, що простій було оголошено незаконно та без наявних на те підстав, лише окремим працівникам, тобто не відбулася зупинка роботи ні загалом в ДСП ЧАЕС, ні в окремих напрямках його діяльності. Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2023 року провадження у справі закрито. У поданій апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що незважаючи на те, що оскаржуваний ним наказ дійсно був скасований відповідачем 27 червня 2023 року, проте при скасуванні наказу у судовому порядку, він втрачає свою чинність з 17 лютого 2023 року, а не з дня коли відповідач особисто його скасував, при цьому відповідач не визнав його незаконним. Позивач стверджує, що увесь час дії наказу він не міг працювати та спір не є до кінця вирішеним, оскільки підставою його вимог про скасування наказу є визнання його невідповідність Конституції України та Законам України, визнання того, що він обмежував його трудові права. Також позивач посилається на те, що у період дії наказу він регулярно зазнавав цькування з боку керівництва підприємства та інших проявів соціальної несправедливості, витратив багату часу для поновлення своїх прав, неодноразово звертався до колишнього в.о. директора ДСП ЧАЕС ОСОБА_2, але жодного разу не був почутий, був вимушений звертатися до Держпраці, депутатів ВРУ, міністерств та відомості, що може бути у подальшому підставою для відшкодування моральної шкоди, а рішення по справі може бути одним з основних доказів щодо мобінгу відносно нього. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно посилався на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, оскільки на момент відкриття провадження по справі спір існував, а після закриття провадження між сторонами залишилися неврегульовані питання. Не погоджується позивач і з посиланням суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 12 жовтня 2022 року в справі № 127/2321/22, оскільки скасування наказу та визнання його таким, що втратив чинність, мають різні змістовні значення та передбачають різні юридичні наслідки. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у її задоволенні та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник відповідача зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ стосується оголошення простою на підприємстві та не порушує вимоги чинного трудового законодавства, оскільки він прийнятий у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та з метою збереження життя, здоров`я і забезпечення безпеки працівників та збереження їх робочих місць. На час видачі наказу воєнний стан не скасовано, логістичні маршрути для доставки персоналу до підприємства та вантажів зруйновані, тому у відповідача були наявні підстави для оголошення простою, а твердження позивача про порушення його права на працю є безпідставними. Крім цього представник відповідача посилається на те, що за позивачем було збережено місце роботи (посаду) і середній заробіток, враховуючи те, що позивач деякий час виконував громадський обов`язок, перебував на лікарняному та у щорічній оплачуваній відпустці, а тому будь-які порушення трудового законодавства з боку відповідача відсутні. Представник відповідача не погоджується із твердженнями позивача про цькування на робочому місці, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів таких дій з боку керівництва підприємства, а також зазначає, що позивач у своїй апеляційній скарзі не конкретизує, які саме питання між сторонами залишилися не врегульованими. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника ДСП «Чорнобильська АЕС» - Прокопенка Р.О. (в режимі відеоконференції), який просив залишити ухвалу суду без змін, пояснення представника первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС - Сердюка Б.В. (в режимі відеоконференції), який покладався на розсуд суду, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з відповідачем та з 19 липня 2021 року займає посаду переробника радіоактивних відходів у цеху з поводження з радіоактивними відходами. Наказом т.в.о. генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_2 № 225 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та з метою збереження життя, здоров`я і забезпечення безпеки працівників, введено з 24 лютого 2022 року на період воєнного стану на ДСП «Чорнобильська АЕС» простій - зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою. Пунктом 2 наказу визначено, що до роботи залучити в період простою оперативний та змінний персонал ДСП «Чорнобильська АЕС», що виконує роботи з забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, здійснює охорону об`єктів ДСП «Чорнобильська АЕС» та персонал, пов`язаний з життєзабезпеченням об`єктів ДСП «Чорнобильська АЕС». Пунктом 3 наказу головному бухгалтеру наказано здійснювати нарахування та виплату заробітної плати під час простою відповідно до п. 6.8 Колективного договору в розмірі 100% тарифної ставки (посадового окладу). Наказом т.в.о. генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_2 № 240 від 24 березня 2022 року встановлено з 21 березня 2022 року на період воєнного стану на ДСП «Чорнобильська АЕС» простій - зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою, щодо персоналу, який тимчасово не буде залучатися до виконання роботи. Наказом т.в.о. генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_2 № 285 від 25 квітня 2022 року продовжено з 25 квітня 2022 року на період дії воєнного стану в Україні на ДСП «Чорнобильська АЕС» простій - зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою щодо персоналу, який тимчасово не залучений до виконання посадових обов`язків (робіт). Аналогічні накази про продовження простою видавалися т.в.о. генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_2 25 травня 2022 року № 347, 22 серпня 2022 року № 677, 18 листопада 2022 року № 1016. Наказом № 176 від 17 лютого 2023 року продовжено з 19 лютого 2023 року на період дії воєнного стану в Україні на ДСП «Чорнобильська АЕС» простій - зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою, щодо персоналу, який тимчасово не залучений до виконання посадових обов`язків (робіт) (пункт 1). Визначено, що всі накази та інші локальні акти підприємства, прийняті з метою вжиття заходів щодо організації діяльності персоналу Чорнобильської АЕС та оплати праці в умовах простою під час дії воєнного стану, продовжують діяти на період продовження простою згідно з цим наказом. У всіх наказах термін простою визначався - на період дії воєнного стану в Україні. Наказом в.о. обов`язки генерального директора ДСП ЧАЕС С. Мартинова № 728 від 27 червня 2023 року «Про скасування наказів» скасовані накази ДСП «Чорнобильська АЕС» від 25 квітня 2022 року № 285, від 25 травня 2022 року № 347, від 22 серпня 2022 року № 677, від 18 листопада 2022 року № 1016, від 17 лютого 2023 року №

176. Отже, чинним залишився наказ № 240 від 24 березня 2022 року, яким визначені підстави та строк дії простою на ДСП ЧАЕС, який позивачем не оскаржувався. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем скасований оспорюваний наказ, а відтак у справі відсутній предмет спору. Також суд першої інстанції врахував, що позивачем не були заявлені інші позовні вимоги, пов`язані із веденням на підприємстві простою з 21 березня 2022 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з таких підстав. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу № 176 ДП «Чорнобильська АЕС» від 17 лютого 2023 року. Вказаний наказ був скасований відповідачем 27 червня 2023 року, отже предмет спору став відсутнім на час розгляду справи судом. При цьому необхідно враховувати, що спірний наказ був проміжним, не визначав та не встановлював будь-яких обов`язків, а також додатково не обмежував будь-яких прав позивача, оскільки простій на підприємстві був встановлений наказом № 240 від 24 березня 2022 року на весь період воєнного часу. Отже, у разі задоволення позовних вимог та скасування п. 1 наказу № 176 від 17 лютого 2023 року, продовжували б свою дію накази від 25 квітня 2022 року № 285, від 25 травня 2022 року № 347, від 22 серпня 2022 року № 677, від 18 листопада 2022 року № 1016, які позивачем не оскаржувалися, а після їх скасування - наказ № 240 від 24 березня 2022 року, який також позивачем не оскаржувався. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у зв`язку із скасуванням відповідачем спірного наказу, у даній справі відсутній предмет спору та необхідність у подальшому судовому розгляді не є необхідною. Доводи апеляційної скарги, що у разі визнання спірного наказу незаконним та його скасування у судовому порядку, він втрачає чинність з 17 лютого 2023 року, а не з дня скасування його відповідачем, на думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування ухвали суду та продовження судового розгляду, оскільки, як вже зазначалося вище, спірний наказ був проміжним, не змінював попередні аналогічні накази та не встановлював нові часові рамки встановленого на підприємстві простою, а також не змінював коло працівників, для яких був встановлений простій, починаючи з 24 березня 2022 року. Посилання у апеляційній скарзі на те, що спірний наказ обмежував трудові права позивача, є безпідставними, оскільки простій для позивача був встановлений наказом № 240 від 24 березня 2022 року і його тривалість не змінювалася спірним наказом. Доводи апеляційної скарги, що у період дії спірного наказу позивач зазнавав цькування з боку керівництва підприємства та інших проявів соціальної несправедливості, був вимушений звертатися до різних установ та відомств для відновлення своїх прав, не є підставою для продовження судового розгляду, оскільки вказані обставини не були підставою позовних вимог. Твердження позивача, що після закриття провадження у справі між сторонами залишилися неврегульовані питання, матеріалами справи не підтвердженні, а позивачем не зазначені, які саме питання залишилися неврегульованими між сторонами, враховуючи предмет та підстави позову, а також конкретні обставини даної справи, які були викладені судом вище. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що у зв`язку із скасуванням відповідачем спірного наказу, предмет спору у даній справі відсутній і правових підстав для продовження судового розгляду у даній справі не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 лютого 2024 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук