Постанова 4876 № 904/3639/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3639/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кириченка Володимира Володимировича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 (суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/3639/23 за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м.Дніпро до Фізичної особи-підприємця Кириченко Володимира Володимировича, м.Кам`янське Дніпропетровська область про стягнення 132 756,57 грн ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Кириченко Володимира Володимировича на користь АТ "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № N20.84.0000000322 від 18.06.2021 у розмірі 132756,57 грн., яка станом на 28.05.2023 складається з: 113809,54 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2292,03 грн загальний залишок заборгованості за процентами; 5655,00 грн загальний залишок заборгованості за винагородою; 0,00 грн пеня; 1000,00 грн штраф (фіксована складова); 10000,00 грн штраф (змінна складова); а також судових витрат у розмірі 2684 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 у справі №904/3639/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кириченко Володимира Володимировича на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором № N20.84.0000000322 від 18.06.2021, яка складається з: 113809,54 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2292,03 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 5655,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою та 2461,61 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 11000,00 грн відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням Фізичною особою-підприємцем Кириченко Володимиром Володимировичем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 у справі № 904/3639/23 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновки щодо застосування норм права, з огляду на що таке рішення підлягає скасуванню. Умовами договору було встановлено строк повернення кредиту 17.06.2024. В п.А3 розділу А кредитного договору сторони визнали безумовною підставою для зміни позивачем строку виконання основного зобов`язання саме порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених договором, тобто виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості понад 31 день, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом. Умовами п.п. А.3, А.12, 1.2, 2.3.2, 2.4.1 кредитного договору визначено порядок зміни строку (терміну) виконання зобов`язання, а умовами п.6.3. кредитного договору визначено порядок зміни строку договору. Окрім того апелянт зазначає, що у долученому до матеріалів списку « 15.06» згрупованих відправлень в графі 24 напроти прізвища Кириченка В.В. не зазначена повна поштова адреса останнього. Позивач до матеріалів справи долучив Вимогу, проте не надав доказів які свідчать, що банк направив на юридичну адресу відповідача такий документ та не надав доказів отримання вимоги. Суд не встановив та не перевірив факт вручення вимоги. Апелянт звертає увагу, що умови договору чітко передбачають випадки коли термін повернення кредиту може бути змінений. Також апелянт зазначає, що з урахуванням дати звернення до суду, та з урахуванням часткового погашення відповідачем кредиту, заборгованості за винагородою та процентами не існувало. Відповідач не приймав у часті у справі та не був обізнаний зі змістом позовних вимог , тому свої заперечення та доводи не надав до господарського суду. Позивач, будучи обізнаним про зменшення суми заборгованості не змінив предмет позову, тому вказані обставини підлягають встановленню під час перегляду судового рішення. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №904/3639/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Кириченка Володимира Володимировича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 у справі № 904/3639/23 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що банк направив відповідачу вимогу в якій вказав про прострочення платежів та настання умови для дострокового стягнення. Відповідно до умов договору банк направив письмове повідомлення з терміном повернення кредиту. В договорі погоджено , що з 31 дня банк має право змінити умови договору, але не сказано що датою дострокового стягнення є 31 день прострочення. В договорі встановлено, що саме банк встановлює інший термін повернення. Позивачем в матеріали справи надано докази надіслання вимоги, яка була надіслана листом з описом вкладення, який містить відбиток штампу Укрпошти, та в якому зазначена повна адреса відповідача, а список згрупованих відправлень містить номер відправлення. Неповна адреса, яка міститься в списку згрупованих відправлень жодним чином не вливає на саме відправлення та адресу надіслання. Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 18.06.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі-Банк) та Фізичною особою-підприємцем Кириченко Володимиром Володимировичем (далі-Позичальник) укладено Кредитний договір № N20.84.0000000322. Істотні умови кредитування визначені в розділі А кредитного договору. Вид кредиту строковий кредит (п. А1 договору). Ліміт цього договору: у розмірі 200000,00 грн на фінансування поточної діяльності (п. А2 договору). Термін повернення кредиту 17 червня 2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежу (додаток №1 договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)*кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 17 червня 2024 р. (п. А3 договору). У пункті А4 договору зазначено рахунок для обслуговування кредиту НОМЕР_1 (в гривнях) отримувач АТ "А-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/ код ІПН 2763616935. За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (п. А6 договору). У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням (п. А7 договору). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануітетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А.8 договору). Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А10 договору). Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% процентів річних від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди - UA453077700000029099612341352 (п. А11 договору). Відповідно до п. 1.1 договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеною у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі - кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (п. 1.2 договору). Зобов`язання позичальника визначені у п. 2.2 кредитного договору, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору. Відповідно до умов п.2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; смерті позичальника; порушення кримінальної відповідальності позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у п. 2.2.10 цього договору, відсутності у Банку вільних грошових коштів, про що Банк письмово повідомляє починальника; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1 цього договору Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При ньому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за ним договором; або: в) згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за ним договором. Пунктом 5.8. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна. В п. 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 6.2 договору). Умовами п. 6.3 договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього. Сторонами підписано додаток №1 до договору "Графік погашення", відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно рівними сумами до 18 числа відповідного місяця включно, починаючи з липня 2021 року та з терміном остаточного повернення 17.06.2024. На виконання умов кредитного договору, 18.06.2021 позивач перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18172431.19044.64999 від 18.06.2021. В подальшому, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, Акціонерне товариство "Акцент-Банк" 08.05.2023 направило Фізичній особі-підприємцю Кириченко Володимиру Володимировичу вимогу щодо необхідності погашення заборгованості за кредитом у розмірі 129 185,61 грн до 11.05.2023. Несплата відповідачем заборгованості за кредитом у розмірі 129 185,61 грн. і стала причиною виникнення спору. Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Банківський кредит будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). За приписами ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України). Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Колегія суддів враховує, що кредитний договір № N20.84.0000000322 від 18.06.2021 є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому підлягає виконанню сторонами. Як вже було зазначено банком виконано умови договору та надано відповідачу кредит, про що в матеріали справи надано меморіальний ордер. Разом з тим відповідачем порушено умови кредитного договору в частині своєчасно повернення суми кредиту, з огляду на що у останнього утворилась заборгованість. Господарський суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 113809,54 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2292,03 грн загального залишку заборгованості за процентами та 5655,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою. В частині стягнення штрафу у розмірі 11000,00 грн, суд відмовив, пославшись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Окрім того вказаним пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, вважає його правильним та обґрунтованим. Щодо доводів апеляційної скарги, що в п.А3 розділу А кредитного договору сторони визнали безумовною підставою для зміни позивачем строку виконання основного зобов`язання саме порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених договором, тобто виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості понад 31 день, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо погашення суми кредиту. З розрахунку наданого банком вбачається, що відповідач платежі здійснював з порушенням строку та не в повному обсязі. Згідно вимоги, банк, з посиланнями на прострочення виконання зобов`язання на 307 днів та з посиланням на п.2.3.2 Договору, яким передбачено право банку при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених умовами договору зокрема, змінити умови цього договору та зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором, просив погасити 129 185,61 грн. у строк до 11.05.2023 Вказана вимога надіслана на адресу відповідача, про що надано відповідні докази. Відповідно до п. 8 "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270 (далі - правила) оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою (пункт 19 Правил надання послуг поштового зв`язку). У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (пункт 61 Правил надання послуг поштового зв`язку). Під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання (п. 73 Правил надання послуг поштового зв`язку). Відповідно до п. 2 Правил розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Отже належними доказами надіслання поштової кореспонденції є опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек про здійснення розрахункової операції. Опис вкладення до цінного листа містить всю необхідну інформацію щодо отримувача поштової кореспонденції та повну адресу отримувача. Таким чином доводи про ненадіслання вимоги банком на адресу відповідача, з огляду на те, що список згрупованих відправлень « 15.06» напроти прізвища Кириченка В.В. не містить повної адреси, судом відхиляються, оскільки вимога позивача щодо погашення заборгованості за кредитом була направлена відповідачу за належною адресою: АДРЕСА_1 . Щодо необізнаності відповідача про розгляд даної справи, через що останній позбавлений був можливості надати свої заперечення в суді першої інстанції колегія зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 прийнято позовну заяву АТ «Акцент-Банк» до ФОП Кириченко В.В. про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Вказана ухвала була надіслана судом на адресу відповідача. Разом з тим на адресу господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 10.07.2023 з Довідкою відділення поштового зв`язку із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання". Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5). Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 09.05.2023 у справі №910/2852/22). В постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Колегія суддів звертає увагу, що ухвала суду надсилалася за дійсною адресою відповідача, яку останній зазначає і в апеляційній скарзі та за якою ним було отримано ухвалу Центрального апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18); постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б викладено висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Таким чином факт неотримання Кириченком В.В. поштової кореспонденції, яка надсилалася судом на його адресу, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Доказів непроживання за фактичною адресою апелянтом не надано. За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладені обставини колегія суддів не приймає до розгляду надану скаржником виписку за кредитом №№N 20.84.0000000322 від 18.06.2021, оскільки всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Щодо посилання апелянта на настання форс-мажорних обставин, колегія звертає увагу, що обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору. У даному випадку доведення факту настання обставин непереборної сили не є достатніми для звільнення від виконання зобов`язання на час дії цих обставин, оскільки необхідно підтвердити їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними, (3) для конкретного випадку. Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Отже окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним зобов`язань за договором. Апелянтом не надано доказів того, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. При цьому колегія зазначає, що у разі виникнення обставин непереборної сили сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання самого зобов`язання. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України). Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення. В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кириченка Володимира Володимировича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 у справі № 904/3639/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 у справі № 904/3639/23 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Кириченка Володимира Володимировича. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя Л.А.Коваль Суддя А.Є.Чередко