Постанова 4875 № 922/3921/21 (922/4727/21)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3921/21 (922/4727/21) Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В., за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" (вх. №109) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 (ухвала постановлена суддею Лавренюк Т.А. в приміщенні Господарського суду Харківської області 28.12.2023 о 14:56, повний текст складено 01.01.2024) у справі №922/3921/21 (922/4727/21) за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" (63030, Харківська область, Валківський район, село Шарівка, адреса для листування: 61052, м. Харків, вул. Коцарська, 5, код ЄДРПОУ 14344275) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" (49000, м. Дніпро, вул. Муромська, буд. 67, код ЄДРПОУ 35608224) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання недійсним договору уступки права вимоги в межах справи про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 у справі №922/3921/21 (922/4727/21) (суддя Лавренюк Т.А.) задоволено клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи; витребувано у відповідача оригінал договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 26.09.2011 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л; призначено у справі №922/3921/21(922/4727/21) судову почеркознавчу експертизу; проведення судової почеркознавчої експертизи доручено експерту (експертам) Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (вулиця Золочівська, 8A, м. Харків, 61177); попереджено судових експертів про кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку (ст.384 Кримінального кодексу України) та відмову без поважних причини від виконання покладених на експерта обов`язків (ст.385 Кримінального кодексу України). На вирішення експерта (експертів) поставлено наступні питання: чи здійснено підпис на договорі позики, укладеному між ОСОБА_2 та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 26.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., Дукер Шмуєлем чи іншою особою? Матеріали справи направлено до експертної установи - Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (вулиця Золочівська, 8A, м. Харків, 61177). Витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи покладено на Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", зобов`язано позивача здійснити оплату проведення судової почеркознавчої експертизи, докази чого надати суду. Провадження по справі зупинено до одержання результатів судової експертизи. ТОВ "Метінком" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 у справі №922/3921/21 (922/4727/21) скасувати, та винести нову ухвалу, якою у клопотанні Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не навів порушене право або законний інтерес позивача, який не є стороною спірного правочину під час призначення експертизи іншого договору, що не оскаржується у цій справі, не встановив підстави позову, які потребують спеціальних знань при дослідженні іншого правочину під час з`ясування обставин укладення оскаржуваного договору цесії, не навів мотиви, за якими пов`язав предмет дослідження на експертизі (договір, що не оскаржується) з предметом позову (оскаржуваний договір цесії). Заявник апеляційної скарги стверджує, що фактично при поданні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи позивач змінив підстави позову шляхом проведення експертного дослідження правочину договору безвідсоткової позики від 26.09.2011, який не є ні предметом позову, ні підставою, на яку посилається позивач під час звернення з позовною заявою. За твердженням відповідача, суд самостійно визначив підстави позову, що свідчить про здійснення заходів для самостійного збирання доказів, що не відповідає основним засадам судочинства. Крім того, відповідач зазначає, що судом в оскаржуваній ухвалі не міститься переліку матеріалів, які надаються для проведення експертного дослідження та не наведено обґрунтованих та достатніх підстав для проведення експертного дослідження саме Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" в умовах військової агресії. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" (вх. №109) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 у справі №922/3921/21 (922/4727/21), встановлено учасникам справи строк по 10.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 20.02.2024. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень до суду від учасників справи не надходило. В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у клопотанні Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" про призначення судової почеркознавчої експертизи повністю. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 без змін. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке. 04.08.2023 Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" звернулося до Господарського суду Харківської області із клопотанням, в якому просило призначити по справі почеркознавчу експертизу, на розгляд якої поставити таке питання: чи здійснено підпис на договорі позики, укладеному між ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 26.09.2011 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., ОСОБА_2 чи іншою особою? Проведення судової почеркознавчої експертизи позивач просив доручити Харківському НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Також у заявленому клопотанні позивач просив для проведення експертизи витребувати від ТОВ «Метінком» та передати експерту оригінал договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 26.09.2011 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. В обґрунтування вказаного клопотання позивачем зазначається, що однією з підстав для визнання договору недійсним є те, що 26.09.2011 (у день укладення договорів у місті Києві) Дукер Шмуєл знаходився у місті Харкові, де приймав участь у прес-конференції, що підтверджується відкритими даними з мережі інтернет, що свідчить про неможливість ОСОБА_3 бути одночасно в двох місцях в місті Києві та в місті Харкові, що свідчить про зухвале та нахабне підроблення договорів від 26.09.2011 та об`єктивну неможливість підписання ОСОБА_2 договору позики від 26.09.2011. 15.09.2023 відповідачем подані заперечення на клопотання позивача про призначення у справі №922/3921/21 (922/4727/21) судової почеркознавчої експертизи від 04.08.2023, відповідно до яких він просить у задоволенні поданого позивачем клопотання відмовити в повному обсязі. Постановляючи оскаржувану ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі, суд першої інстанції врахував предмет та підстави позову, необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи та спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та те, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір безвідсоткової позики від 26.09.2011, за яким відбулась уступка права вимоги (цесії), викликає у позивача обґрунтовані сумніви в його достовірності, існує необхідність у проведенні судової почеркознавчої експертизи, основним завданням якої є ідентифікація виконавця підпису. Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке. Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи суд встановлює на підставі доказів. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України). Відповідно до положень ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України). За змістом частин першої - другої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Частиною першою статті 99 ГПК України передбачено право призначення господарським судом експертизи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (див. постанови Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17). Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі №904/3469/21. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (аналогічна права позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 920/611/19). За змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц). Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2022 відкрито провадження у справі №922/4727/21 та ухвалено здійснювати її розгляд в межах справи №922/3921/21 про визнання Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" банкрутом, згідно норм Господарського процесуального кодексу України, в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 призначено справу до розгляду в межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 14.12.2023. Зміст позовної заяви Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" свідчить, що предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінком", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим номером

217. Підставами позову позивач визначає те, що вироком суду у справі №2605/7851/12 встановлено, що договір уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012 не посвідчувався приватним нотаріусом Курковською Я.Л., реєстр вчинення нотаріальних дій за 2011-2012 приватного нотаріуса Курковської Я.Л. відсутній, сторонами договору порушено вимоги ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, за твердженням позивача, договір є недійсним відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України. Також позивачем зазначено, що оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу, а відповідач не має генеральної та/або індивідуальної ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою, не є небанківською установою, яка може надавати фінансові послуги, пов`язані з валютними цінностями, у тому числі й факторингу. Таким чином, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Метінком", позивач прагне досягти правової визначеності (тобто підтвердження судом) у питанні встановлення обставин недодержання в момент вчинення цього правочину вимог, які передбачені, зокрема, положеннями статті 203, 512, 513 Цивільного кодексу України. Отже, до предмета доказування у даній справі входить встановлення обставин дійсності/недійсності договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012 в межах визначених позивачем підстав позову. Колегія суддів зауважує, що оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 15.06.2022 у справі №916/700/21, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21). Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України. Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину. Згідно з принципом диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У такий спосіб, визначення предмета, підстав поданого позову є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 02.02.2012, укладеного між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТОВ "Метінком", відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ТОВ "Метінком", а ТОВ "Метінком" набув право вимоги, належне ОСОБА_1 , і став кредитором за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому факт підписання або не підписання цього договору може значно вплинути на вирішення спору. Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що дійсність договору безвідсоткової позики від 26.09.2011, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 , не є предметом спору в межах даної справи, при цьому позивач у позовній заяві та заявах по суті справи не посилався на обставини, що цей доказ підтверджує або спростовує будь-які його доводи. Колегія суддів звертає увагу, що до набрання 15.12.2017 чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, Господарський процесуальний кодекс України (зокрема, ст.83) містив положення щодо права господарського суду, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, Господарський процесуальний кодекс України в редакції, яка набрала чинності після 15.12.2017, зокрема ст. 237 цього Кодексу передбачає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин. Станом на дату розгляду судом першої інстанції клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи справа №922/3921/21 (922/1371/22) знаходилася на стадії підготовчого провадження і матеріали справи не містять заяв позивача про зміну предмету або підстав позову. Позивач також не звертався із заявою про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного із предметом спору правочину, який суперечить закону, та не доводив перед судом, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин. В свою чергу, відповідачем також не заявлялась зустрічна позовна вимога про визнання недійсним вказаного договору позики від 26.09.2011. Необхідно звернути увагу, що відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України презумція правомірності правочину (якщо його недійсність прямо не встановлена законом) може бути спростована лише в судовому порядку. Таким чином, дослідження обставин підписання договору позики від 26.09.2011, укладеного між ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 , виходить за межі предмету даного позову. Відповідно, докази (в даному випадку висновки експерта), на підставі яких встановлюються обставини, які не входять в предмет доказування, не можуть вважатися належними, і в силу положень ст. 76 ГПК України суд не має брати їх до розгляду. Тому, з урахуванням предмета та підстав позову в цій справі, а також встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання позивача та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання, чи здійснено підпис на договорі позики від 26.09.2011 ОСОБА_2 чи іншою особою. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали місцевого господарського суду про призначення судової почеркознавчої експертизи та відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення такої експертизи. Враховуючи відсутність підстав для призначення судової експертизи, зупинення судом провадження у цій справі також не відповідає положенням ст. 228 ГПК України. Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 1 статті 280 ГПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ч.3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 року у справі №№922/3921/21 (922/4727/21) підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд суду першої інстанції. Керуючись статтями 269-271, 273, 275, 280-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.12.2023 року у справі №922/3921/21 (922/4727/21) скасувати. Справу №922/3921/21 (922/4727/21) передати на розгляд Господарському суду Харківської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.02.2024. Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя В.О. Фоміна Суддя О.В. Шевель