Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/6126/23

Справа № 345/6126/23 Провадження № 22-ц/4808/377/24 Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Калуського міськрайонного суду від 18 грудня 2023 року, в складі судді Гапоненко Р. В., ухвалене в м. Калуші Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її навчання в твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000 грн. щомісячно до закінчення навчання по 01 червня 2024 року, але не більше, як до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, а також стягнути витрати за надання правової допомоги по справі у розмірі 1 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 05 лютого 2001 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Від спільного подружнього життя мають двох дітей дочку ОСОБА_4 , яка на час подання позову досягла повноліття та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дочка навчається в Житомирському державному університеті імені Івана Франка на четвертому курсі денної форми навчання, навчання платне. У зв`язку із цим не має можливості самостійно влаштуватися на роботу, щоб отримувати дохід. Як наслідок позивачка повністю оплачує навчання дочки в університеті та побутові витрати. Враховуючи вищевикладене просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 18 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн. на утримання ОСОБА_6 , на період навчання, починаючи з 23 листопада 2023 року, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_6 23 років. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 500 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги, а також судовий збір в розмірі 1073,60 грн. в користь Державної судової адміністрації України. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача аліменти у меншому розмірі, ніж того просила апелянтка. Дана сума є невиправданою, оскільки відповідач постійно працює, хоча й не офіційно, має у власності три дороговартісні автомобілі, вартість одного з них дорівнює 16 000 доларів США, а що стосується надання відповідачем допомоги батькам, то апелянтка зазначає, що їй відомо про великий розмір пенсії у батьків відповідача, як наслідок допомоги сина вони не потребують. Крім того, відповідач є керівником будівельної бригади, яка здійснює свою діяльність у місті Києві, а також придбав земельну ділянку у Київській області і розпочав будівництво будинку. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Іванів О. Б. вказує, що суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку доказам по справі внаслідок чого ухвалив правильне та законне рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду без змін. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з наявності на утриманні відповідача сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 й те, що відповідач навчається на денній формі навчання, а твердження позивачки про те, що вона здійснює оплату за навчання дочки, не знайшло свого підтвердження. Тому необхідності стягувати з відповідача аліменти в розмірі 5 000 грн. не підтверджено жодними доказами чи розрахунками. З такими висновками суду не можна не погодитися. Сторонами визнається той факт, що вони є батьками ОСОБА_6 . Судом встановлено, що згідно паспорта № НОМЕР_1 , виданого 14 червня 2022 року органом 2618, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4). ОСОБА_6 проживає на АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 5). За цією ж адресою проживає позивачка, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 8). Як вбачається з довідки від 21 вересня 2023 року № 101/2324, ОСОБА_6 є здобувачем четвертого курсу за спеціальністю «Психологія» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти очної (денної) форми здобуття освіти (а.с. 12). ОСОБА_6 навчається на платній основі на підставі договору з Житомирським державним університетом імені Івана Франка (а.с 13). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 у справі № 345/4748/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 500 грн. аліментів щомісячно на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідкою від 18 вересня 2023 року № 1862 Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій підтверджується, що ОСОБА_2 навчається на 1 курсі денної форми навчання (а.с. 31). Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Відповідно до ч. 1, 3ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто наявність у батька можливості надавати матеріальну допомогу дитині, що продовжує навчання у сукупності з іншими обставинами є вирішальною підставою для стягнення з батька аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання після досягнення вісімнадцятирічного віку. Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно визначився із правовідносинами, які виникли між сторонами і відповідно до норм ст. 199 СК України дійшов вірного висновку про зобов`язання батьків утримувати повнолітньої дочки, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги та вірно визначив розмір аліментів. Висновок суду також узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції у повній мірі врахував вимоги ст. 200 СК України, взяв до уваги, що ОСОБА_6 навчається на платній формі , а також обов`язок обох батьків щодо матеріального забезпечення повнолітньої доньки, у зв`язку з навчанням. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача аліментів щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн., на період навчання ОСОБА_6 , починаючи з 23 листопада 2023 року і протягом навчання, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_6 23 років, відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що відповідач постійно працює, має три дорогі автомобілі, земельну ділянку на якій здійснює будівництво будинку, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки на їх підтвердження суду позивачем не надано належних доказів. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження майнового становища сторін, відомостей про їх доходи, а долучена до апеляційної скарги копія договору купівлі - продажу земельної ділянки від 01 лютого 2019 року, що свідчить про купівлю ОСОБА_2 земельної ділянки, відповідно до статті 77 ЦПК України є неналежним доказом, оскільки, згідно відомостей, що містяться в ЄДРСР судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рішенням Калуського міськрайонного суду було розірвано 23 жовтня 2023 року. Тобто, вищезгаданий договір на який посилається апелянтка було укладено 01 лютого 2019 року під час спільного подружнього життя сторін, ще до розірвання шлюбу. Крім того, згідно із частиною 3 статтею 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Будь-яких підстав неможливості подання даного доказу ОСОБА_1 до суду першої інстанції наведено не було. Доводи апеляційної скарги про можливість відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі є голослівними та не підтвердженні належними доказами. З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.. Рішення Калуського міськрайонного суду від 18 грудня 2023 року- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 23 лютого 2024 року. Судді В. М. Барков В. А. Девляшевський Є. Є. Мальцева