Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/12259/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/578/24 Справа № 205/12259/23 Суддя у 1-й інстанції - Калініченко Г. П. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2024 року м. Дніпро Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання про поновлення строків та апеляційну скаргу захисника Іванченко В.П., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2024 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, - В с т а н о в и в : Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 23800 (двадцять три тисячі вісімсот) гривень з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 28 жовтня 2023 року о 15 годині 05 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 117 к, в приміщенні бару Паб здійснювала продаж алкогольних напоїв без марок акцизного податку. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник Іванченко В.П., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, та закрити провадження у справі. Разом з апеляційною скаргою, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що копію постанови отримано захисником лише 08 лютого 2024 року. Просив визнати причини пропуску строку поважними. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення був повідомлена про час та місце розгляду справи у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська 20 листопада 2023 року о 10-00 годині, про що свідчить її особистий підпис у протоколі (а.с. 1). Крім того, в матеріалах справи наявні довідки про доставку повідомлення про виклик у судові засідання на 13.12.2023 року (а.с. 12). Будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 у судове засідання до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 156 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. Відкладення розгляду адміністративної справи не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах визначених строків, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що ОСОБА_1 безумовно була обізнана про розгляд судом складеного відносно неї адміністративного матеріалу, однак жодного разу до суду не з`явилась, не скористалась правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Такі дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спрямовані на ухилення від відповідальності внаслідок спливу строку, визначеного ст. 38 КУпАП. Крім того, для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду, тож особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності мав об`єктивну можливість дізнатися про прийняте рішення вже після судового розгляду та у визначений ст. 294 КУпАП строк подати апеляційну скаргу на прийняте судове рішення. Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини. Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип. В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП. Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Відмовити в задоволенні клопотання захисника Іванченка В.П., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2024 року. Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко