Постанова 4803 № 199/8157/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1813/24 Справа № 199/8157/23 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.08.2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 23.08.2023 року має заборгованість в сумі 34 310,54 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 30 829,98 грн., заборгованість за простроченими відсотками 3 480,56 грн.. Просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 310,54 грн. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 06.08.2018 року, яка виникла станом на 23.08.2023 року у розмірі тіла кредиту 130 829,98 грн.. а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 411,72 грн. В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду першої інстанції як необгрунтоване в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками в розмірі 3 480,56 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що підписавши 06.08.2018 року анкету-заяву, ОСОБА_1 погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які разом складають договір про надання банківських послуг. На підставі анкети-заяви відповідачу, відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка згодом перевипускалась та на яку збільшувався кредитний ліміт. З наданих суду виписки та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримав кредитну катку та користувався кредитними коштами з частковим погашенням заборгованості, а отже визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами. Звертає увагу, що суд першої інстанції неправильно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки матеріали справи містять підписану сторонами заяву про приєднання до умов та правил надання послуг від 12.02.2020 року,в якій встановлена базова процентна ставка у розмірі 42 % та процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 84% . Тобто сторонами узгоджені всі істотні умови договору, зокрема і розмір процентної ставки. а тому суд неправильно звільнив відповідача від їх сплати. Відповідач не надав свого контррозрахунку чи доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 34 310,54 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, то відповідно до статті 367 ЦПК України законність рішення в іншій частині колегією суддів не перевіряється. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кошти та зобов`язувався повернути їх банку. Однак не має доказів, які б підтверджували, що саме Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких доданий до позовної заяви, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків. Із такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо відсотків за користування кредитними коштами не можливо погодитись з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач виразив згоду на те, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Також матеріали справи містять підписану ОСОБА_1 . Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 30.09.2022 року, в якій зазначено процентна ставка відсотків річних для карт Універсальна у розмірі 42 % та процентна ставка яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних для карт Універсальна у розмірі 84 % (а.с. 21-31). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку, що не містять підписів сторін (а.с.36,37-81), а також паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 12.02.2020 року (а.с.32-35). За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку відбувся 12.02.2020 року, кредитний ліміт позичальнику встановлено 12.02.2020 року у сумі 8 000 грн., максимально ліміт був збільшений 27.12.2020 року до 35 000 грн. та зменшений до 00 грн. 03.03.2023 року. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» за договором, підписаним з ОСОБА_1 , останньому надавались кредитні картки Універсальна 12.02.2020 року зі строком дії до 09/03. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 23.08.2023 року складає 34 310,54 грн., з яких: 30 829,98 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 3 480,56 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.8-11). Також матеріали справи мітять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н, з якої вбачається наявність заборгованості станом на 29.08.2023 року у розмірі 34 310,54 грн. (а.с. 12-15) Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено погодження сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами. Між тим висновок суду в частині того, що відповідачем не було узгоджено сплату процентів за користування кредитом, які банк просив стягнути станом на 23.08.2023 року, суперечить обставинам справи. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як передбачено ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. З матеріалів справи вбачається, що позивач надав до суду паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 12.02.2020 року в електронному вигляді та в якому встановлено розмір реальної річної процентної ставки для карт Універсальна 43,20%, а також розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних у розмірі 86,40% - для карт Універсальна (а.с.32-35) Крім того, 30.09.2022 року ОСОБА_1 підписано Заву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій як зазначалось вище, погоджено процентну ставку відсотків річних для карт Універсальна у розмірі 42 % та процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних для карт Універсальна у розмірі 84 % (а.с. 21-31). З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість, яку позичальник просить стягнути за відсотками по користуванню кредитом почала нараховуватись з 01.02.2023 року, тобто після погодження сторонами розміру відсотків в умовах та правилах від 30.09.2022 року (а.с.10 зворот). Таким чином відповідач був ознайомлений із розміром процентної ставки та погодився із ним, а отже сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом, який повинен застосовуватися при розрахунку заборгованості за кредитним договором. Із виписки за договором №б/н на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що останній користувався кредитними коштами після погодження розміру процентів (знімав готівку, переказував гроші, розраховувався в магазинах і т.п.), а також погашав заборгованість за кредитом. При цьому баланс на кінець періоду склав 34 310,54 грн. тобто дорівнював сумі загальної заборгованості, вказаної у розрахунку від 23.08.2023 року, з якої 3 480,56 грн. склали прострочені відсотки, а 30 829,98 грн. тіло кредиту. Зазначена документація є належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредиту після погодження сторонами відсотків за його користування. Таким чином, сторонами погоджено розмір процентної ставки за кредитним договором, а тому рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині не відповідає обставинам справи. Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні заборгованості по процентах за користування кредитом та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення в частині вирішення спору щодо стягнення процентів за користування кредитом не відповідає встановленим обставинам, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню у цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 3 480,56 грн.. Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню у повному обсязі, тому розмір сплаченого ними судового збору при зверненні до суду з цим позовом та при поданні апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь банку у розмірі 6 710 грн.(2 684 грн. + 4 026 грн.). Відповідно рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми судового збору слід змінити з 2 411,72 грн. на 6 710 грн.. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 34 310,54 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсотках за користування кредитом станом на 23.08.2023 року у розмірі 3 480,56 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят гривень п`ятдесят шість копійок). Змінити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з «2 411,72 грн.» на «6 710 грн. (шість тисяч сімсот десять гривень)». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: