Постанова Черкаський апеляційний суд № 699/597/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Черкаси Справа № 699/597/23 Провадження № 22-ц/821/354/24 Категорія: 302090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргупредставника Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича на додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Літвінової Г.М. в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 04 грудня 2023 року) за заявою Моторно (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, - в с т а н о в и в : Короткий зміст заявлених вимог 24 листопада 2023 року представник Моторно (транспортного) страхового бюро України адвокат Гусєв П.В. звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2023 року понесені МТСБУ судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу залишено за останнім. Додаткове рішення мотивовано тим, що відповідач у порядку ч. 1 ст. 134 ЦПК України подавав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та надав суду при розгляді справи №699/597/23, провадження №2/699/285/23, договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до вказаного договору, ордер адвоката та видану йому довіреність. Судом вказано, що відповідач, вважаючи, що ним надані необхідні документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, в порядку ст. 246 ЦПК України до закінчення судових дебатів не заявляв про вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд звернув увагу, що відповідач не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що вимагається ст. 137 ЦПК України. За умовами укладеного відповідачем з Адвокатським об`єднанням договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права передбачено складання Акта приймання-передачі наданих правничих послуг, проте, відповідач на адресу суду такого документа не надав, а додаткова угода від 10.07.2023 №986 до Договору від 12.10.2021 №4.1/12-10/2021 на ведення справи, сторонами не підписана. Відповідач договір про надання правничої допомоги уклав з Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП», однак своєю довіреністю відповідач уповноважив на представництво своїх інтересів у справі іншу особу - адвоката Гусєва Павла Володимировича. При цьому, матеріали справи не містять ні відомостей про укладення відповідачем з адвокатом Гусєвим Павлом Володимировичем договору про надання правничої допомоги, ні відомостей про те, що адвокат Гусєв П.В. входить до складу Адвокатського об`єднання «ІНС.ЛОУ ГРУП». Крім того, укладений відповідачем з Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» договір стосується надання правничої допомоги у межах іншої судової справи - №699/436/23, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених відповідачем судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із додатковим рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2023 року, представник Моторно (транспортного) страхового бюро України адвокат Гусєв П.В. подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи оскаржуване рішення прийнятим при неповному з`ясуванні всіх обставин справи; із порушенням норм процесуального права у частині стягнення витрат на правову допомогу , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на користь Моторно (транспортного) страхового бюро Українивитрати на правову допомогу у сумі 2 000 грн. Апеляційна скарга, зокрема мотивована тим, що суд дійшов хибних висновків, оскільки стороною відповідача було заявлено про судові витрати у відзиві на позовну заяву і суд зобов`язаний був розподілити судові витрати при прийнятті рішення, а не чекати, поки сторона подасть якість нові докази, оскільки суд розподіляє витрати, крім тих, що сплачені й ті що плануються до сплати у зв`язку з залученням адвоката. Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно якої підлягають до стягнення з позивача витрати на правову допомогу, які відповідач - Моторно (транспортне) страхове бюро України планує сплатити згідно з п. 1 Додаткової угоди № 746 до договору про надання правової допомоги № 4.1/12-10/2021 від 12.10.2021, вказує, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не врахував дану правову позицію. Скаржником зазначено, що Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок у постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 щодо надання акту виконаних робіт для підтвердження розміру судових витрат, а тому вимагання судом першої інстанції акту виконаних робіт суперечить зазначеному висновку Великої Палати Верховного Суду. Вважає, що оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, тому вимога суду щодо надання акту виконаних робіт для детального встановлення обсягу наданої правової допомоги є надмірним формалізмом,оскільки гонорар адвокатського об`єднання не залежить від кількості проведених процесуальних дій, а оплата проводиться після підписання акту виконаних робіт між адвокатським об`єднанням та МТСБУ у майбутньому, оскільки вимога щодо підписання акту виконаних робіт має відкладальний характер. Крім того, судом було не в повній мірі досліджено додаткову угоду. Вказує, що твердження суду, що додаткова угода не підписана сторонами, спростовується матеріалами справи. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2023 року не було вирішено питання про судові витрати. 24 листопада 2023 року представник Моторно (транспортного) страхового бюро України адвокат Гусєв П.В.подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом та просив стягнути з позивача на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу у сумі 2 000 грн. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Із матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву, відповідач у порядку ч. 1 ст. 134 ЦПК України зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та надав суду при розгляді даної справи договір про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021 від 12.10.2021, Додаткову угоду до Договору про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021 від 20.12.2021, Додаткову угоду № 968 від 10.07.2023, довіреність № 6-01/53 від 06.12.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Судом встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу подана відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21). Перевіривши надані представником відповідача, адвокатом Гусєвим П.В. докази на підтвердження витрат , пов`язаних із правничою допомогою, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у цій справі підтверджений належними та допустимими доказами. Витрати на правничу допомогу відповідача в суді першої інстанції цілком пов`язані з розглядом справи, є неминучими (у зв`язку з виконанням умов договору про правничу допомогу), розмір яких є обґрунтованим та пропорційним предмету спору. Витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22. Представник відповідача в суді першої інстанції додав до матеріалів справи докази направлення учасникам справи, зокрема і ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву з доданими матеріалами та заяву про ухвалення додаткового рішення. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, описами вкладення у цінні листи, на яких містяться відтиски печатки поштової служби (акціонерного товариства «Укрпошта») з датою отримання поштової кореспонденції для відправлення, та накладними (чеками) відправлення вказаної кореспонденції. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача ОСОБА_1 або його представника адвоката Гречухи В.І. з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідачу в суді першої інстанції. Помилковим є висновок суду першої інстанції, що відповідач не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку визначення договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формальних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Як вбачається із договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021, п. 5.2.4 визначено 2 000 грн. у справі, в якій ціна позову становить 10 000 грн і більше, згідно Додаткової угоди № 968 від 10.07.2023, ч. 1 визначено, що за ведення справи ОСОБА_1 МТСБУ , вартість послуг становит 2 000 грн. Ціна позову у даній справі становить 72 446,79 грн. Отже із наведеного вбачається, що умовами договору про надання послуг в сфері права та додаткової угоди, визначено розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Посилання суду, що додаткова угода від 10.07.2023 №986 до договору від 12.10.2021 на ведення справи не підписана сторонами є помилковими та спростовується матеріалами справи, оскільки вказана додаткова угода підписана електронними підписами, що прирівнюється до власноручного підпису. Крім того, відповідно до п. 4.12 Додаткової угоди до Договору про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021 від 28.12.2021, сторони визначили, що Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумцію його відповідності власноручному підпису. Також є помилковими посилання суду, що відповідач договір про надання правничої допомоги уклав з АО «ІНС.ЛОУ ГРУП», однак своєю довіреністю відповідач уповноважив на представництво своїх інтересів у справі іншу особу - адвоката Гусєва П.В, оскільки зі змісту довіреності №6-01/53 від 06.12.2022, вбачається, що МТСБУ уповноважило Гусєва П.В. представляти інтереси МТСБУ у судових засіданнях, слідчих, правоохоронних органах, органах державної казначейської служби та інших органах на виконання Договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у визначеному ним розмірі. Надані адвокатом Гусєвим П.В. документи відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами понесення МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. Колегія суддів вважає, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України на загальних підставах. Враховуючи, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000 грн. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2023 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення клопотання адвоката Гусєва П.В. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст.ст. 137, 141, 258, 270,374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича - задовольнити. Додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким клопотання про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко