Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7632/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7632/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просила: -визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - жовтень 2015 року, щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 ОСОБА_1 ; -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 ОСОБА_1 ; -зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року; -визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення індексації грошового забезпечення без застосування положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 цього Порядку за період з 01.03.2018 по теперішній час ОСОБА_1 ; -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за період з 01.03.2018 по теперішній час ОСОБА_1 ; -зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум за період з 01.03.2018 по теперішній час у відповідності до положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та на правити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. 09 листопада 2023 року та 10 листопада 2023 року відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу в якому просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує дії та бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати в неповному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по теперішній час. Виплата індексації грошового забезпечення позивачу, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі №620/3608/19, здійснена у травні 2020 року. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент виплати індексації грошового забезпечення у травні 2020 року позивач вже був обізнаний про неналежне виконання відповідачами обов`язку щодо нарахування індексації за спірний період починаючи з 01.12.2015, а отже пропустив як місячний строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України так і тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України. Також суд першої інстанції зазначає, що в даному випадку, зміна підстав звернення до суду, як то не врахування базового місяця, ігнорування відповідачем положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 цього Порядку, хоч і створює нові підстави для звернення до суду, втім на строки такого звернення не впливає, оскільки позивач був обізнаний про порушення порядку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з моменту отримання виплати індексації грошового забезпечення у травні 2020 року, проте достатньої зацікавленості у відновленні своїх порушених прав не проявив. Необізнаність позивача про необхідність врахування базового місяця січень 2008 року при нарахуванні індексації, тощо, свідчить лише про його пасивну поведінку та байдужість до власних прав та обов`язків, за наявності об`єктивної можливості дізнатися про складові грошового забезпечення які йому виплачувались, їх розмір та підстави виплати або невиплати. Крім того, в оскаржуваній ухвалі звернуто увагу, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. А також доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. За таких обставин, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано. В оскаржуваній ухвалі судом вказано, що позовна заява не містить обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало позивачу без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів після нарахування та виплати в неповному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по теперішній час, позаяк позов подано до суду з пропуском строку звернення. Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне. Згідно ч. 1-2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). При цьому, згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Отже, з 19.07.2022 законодавцем змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема, й заробітної плати, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Імперативними приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У спірному випадку, норми ч. 1 ст. 58 Основного Закону унеможливлюють застосування наслідків пропуску строку звернення до суду у період до Викладене вказує на те, що протягом певного періоду у позивача були законні сподівання на виконання відповідачем закріпленого державою обов`язку з нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення, і лише згодом було встановлено, що такий обов`язок відповідачем не виконано. Крім іншого, відповідно до п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відтак, на момент невиплати спірної доплати діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21. Імперативними приписами ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав. Так, із Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду, її поведінку, що передувала зверненню до суду та аргументи, щодо пропуску строку такого звернення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що недоліки, про які вказано судом першої інстанції, не можуть бути правовою підставою для залишення позовних вимог без розгляду ОСОБА_1 та, як наслідок, позбавлення останньої доступу до правосуддя. При розгляді апеляційної скарги судова колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Белет проти Франції», відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду позовної заяви, а тому спірна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Перевіривши доводи судового рішення та апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Мєзєнцев Є.І. Суддя Файдюк В.В.