Постанова 4854 № 420/11211/23
від 22.02.2024 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11211/23 Перша інстанція: суддя Корой С.М., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування з 01.02.2022 в повному розмірі доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі Постанова №713); - зобов`язати перерахувати та виплатити з 01.02.2022 щомісячну доплату в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови №713 в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром та непроведення нарахування та несплати суми індексації з 01.12.2019 по 01.03.2022 та нарахування в заниженому розмірі суми індексації з 01.03.2022 по 31.05.2023 та її невиплату; - зобов`язати провести перерахунок та виплачувати з 01.12.2019 пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням сум індексації на суму підвищення пенсії, установлених постановами Кабінету Міністрів України: (№ 124 від 20.02.2019; №251 від 01.04.2020; № 127 від 22.02.2021; №118 від 16.02.2022; №168 від16.02.2023, №713) з 01.12.2019 без застосування максимальним розміром пенсії у розміру 90% грошового забезпечення з врахуванням (надбавок, доплат, підвищень) та сум індексації з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії з 01.01.2018, згідно рішення у справі 540/3606/21 та з 01.12.2019 у справі №540/3301/21; - зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії у повному обсязі з 01.01.2018. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Після перерахунку пенсії, на виконання судового рішення, ГУ ПФУ в Херсонській області почало здійснювати виплату пенсії без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №713. Як зазначає позивач, перерахунок пенсії, проведений на підставі судового рішення, направлений на відновлення порушеного права отримувати пенсійні виплати в законодавчо визначеному розмірі, а тому не може бути підставою для припинення виплати доплати до пенсії в сумі 2000 грн., передбаченої Постановою №713. Також, позивач вважає, що ГУ ПФУ в Херсонській області протиправно встановлено обмеження його пенсії максимальним розміром та не нараховано компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії з 01.01.2018 згідно рішення у справі 540/3606/21 та з 01.12.2019 у справі 540/3301/21. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо ненарахування ОСОБА_1 з 01.02.2022 в повному розмірі доплати до пенсії згідно із Постановою №713. Зобов`язав ГУ ПФУ в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2022 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови №713 в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов`язав ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок та виплату з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром з урахуванням сум індексації і з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив. Вирішуючи справу та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив із того, що перерахунок пенсії, на виконання судового рішення, здійснений на відновлення порушених прав на належний розмір пенсійного забезпечення. Такий перерахунок не може вважатися перерахунком пенсії, після 01 березня 2018 року, внаслідок якого збільшився розмір пенсії, що в розумінні Постанови №713 позбавляє права на виплату доплати до пенсії, встановленою Постановою №713. Тому, суд вважав протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо ненарахування позивачу доплати до пенсії згідно Постанови №713. Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд першої інстанції, керуючись відповідними правовими висновками Верховного Суду, виходив з того, що частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність, з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. Відтак, суд визнав протиправним обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ.. Суд першої інстанції підкреслив, що обмеження максимальним розміром пенсій призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України. Також, суд першої інстанції вважав, що, при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення, відповідно до статей 22, 58 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні. Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, суд першої інстанції вважав таку вимогу позивача передчасною, оскільки відповідна пенсія позивачу ненарахована, а тому підстав для задоволення такої вимоги немає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ГУ ПФУ в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, ГУ ПФУ в Херсонській області указує на те, що в листопаді 2021 року, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 (справа №540/3606/21), було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Внаслідок проведеного перерахунку, основний розмір пенсії позивача зріс на 2374,18 грн, а відтак, останній не має права на доплату до пенсії, встановленою Постановою №713, оскільки його пенсія після 01.03.2018 переглядалася та збільшилась на 2000 грн і більше. Далі скаржник вважає, що суд першої інстанції, зобов`язавши здійснити перерахунок пенсії, виходячи з 90% грошового забезпечення, неправильно застосував норму матеріального права, оскільки чинна норма статті 13 Закону №2262-ХІІ передбачає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Останнім доводом апеляції, є незгода скаржника із зобов`язанням суду першої інстанції провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром. Так, апелянт вважає, що норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI) є чинними, не скасовані і саме, на підставі згаданого Закону, з 01.01.2017 були внесені зміни до статті 43 Закону №2262-XII щодо обмеження розміру пенсійних виплат. Отже, на переконання скаржника, під час проведення перерахунку пенсії позивача, орган Пенсійного фонду цілком правомірно застосував передбачені статтею 2 Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром. Скаржник зауважує, що позиція суду першої інстанції щодо неправомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19. Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Мотиви відзиву полягають у тому, що доводи ГУ ПФУ в Херсонській області, наведені в апеляційній скарзі, суперечать висновкам Верховного Суду із спірних питань. Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 з 01.07.2010 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №2262. Пенсія за вислугу років позивачу призначена та виплачувалась в основному розмірі 90 % грошового забезпечення, з урахуванням таких складових: посадовий оклад, оклад за військове (спеціальне) звання, процентна надбавка за вислугу років (40 %), середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення. На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 та відповідно до довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області від 24.03.2018 № 19/2567 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2016, позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи з урахуванням наступних складових: - посадовий оклад 4900 грн; - оклад за спеціальним званням (полковник поліції) 2400 грн; - процентна надбавка за стаж служби (50 %) 3650 грн; - премія (8,41 %) 920,90 грн. Починаючи, з 01.01.2018, розмір пенсії позивача склав 70% від грошового забезпечення. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №540/3606/21 зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити позивачу суму недоплаченої пенсії. Враховуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 по справі № 826/12704/18 (набрало законної сили 19.11.2019) та постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Херсонській області» виготовлено та надіслано на адресу позивача довідку про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року за прирівняною посадою заступник начальника апарату головних управлінь Національної поліції від 11.05.2021 № 33/42-П-12о/п. Згідно довідки розмір грошового забезпечення за прирівняною (аналогічною) посадою, яку займав позивач перед виходом на пенсію, склав 34 558,18 грн, в тому числі посадовий оклад 4900 грн., оклад за спеціальним званням (полковник поліції) 2400 грн, процентна надбавка за стаж служби (50 %) 3650 грн, надбавка за специфічні умови служби 10299, 57 грн, премія 13308,61 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 540/3301/21 зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Херсонській області» від 11.05.2021 № 33/42-П-12о/п, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.12.2019. При цьому, з 01.02.2022 по теперішній час йому не нараховується та не сплачується доплата згідно Постанови №713 в сумі 2000 грн. Позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Херсонській області про добровільне виконання судових рішень у справах №540/3301/21 та №540/3606/21 щодо проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 та з 01.12.2019 з нарахуванням суми індексації та компенсації втрат доходу, а також всіх діючих на цей час надбавок, доплат підвищень. У відповідь на вказану заяву ГУПФУ в Херсонській області листом повідомило, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 540/3301/21, що набрало законної сили 30.11.2021, пенсійним органом у січні 2022 року було проведено перерахунок пенсії позивача, в межах покладених зобов`язань з 01.12.2019. Виплату пенсії у перерахованому розмірі розпочато з лютого 2023 року. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає: з 01.02.2022 19 340 грн, з 01.07.2022 20 270 грн, з 01.12.2022 20 930 грн. Заборгованість у сумі 177 690,94 грн. за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 (по місяць відпрацювання рішення суду) включено до реєстру судових рішень, виплата яких здійснюється за кошти Державного бюджету України. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. По-перше, слід надати оцінку доводу апеляційної скарги щодо відсутності права позивача на доплату до пенсії, встановленою Постановою №713, оскільки його пенсія після 01.03.2018 переглядалася та збільшилась на 2000 грн і більше. Частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі Порядок №45). Так, пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. 30.08. 2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 (далі Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 10 Постанови №704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103 від 21.02.2018) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. На виконання частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову №103. Згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови №713, установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Абзацом 3 пункту 1 Постанови №713, визначено, що у разі коли пенсія особам, зазначеним, зокрема, в абзаці першому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Таким чином, унаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акту Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000 грн, виплата якої не здійснюється у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 року. Як зазначено вище, позивач отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ. На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 540/3301/21 дана пенсія була перерахована і тим самим були відновлені права позивача на отримання пенсійних виплат у розмірі встановленому чинним законодавством України. Водночас, із аналізу вищевказаних норм матеріального права, а також мети прийняття Урядом Постанови №713 слідує, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно із абзацом 3 пункту 1 Постанови №713, є обставиною, яка виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до розмірів пенсій, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акту компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судових рішень з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Таким чином, збільшення розміру пенсії відбулось на підставі рішення суду внаслідок відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі, а не внаслідок перерахунку, а тому не може вважатись як збільшення розміру пенсії у відповідності до абзацу 3 пункту 1 Постанови №
713. До того ж, положення статті 63 Закону 2262-ХІІ не передбачають такого окремого випадку перерахунку пенсії, як перерахунок на виконання судового рішення. Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач має право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття такої постанови поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018. У зв`язку з цим, доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими. Такий висновок, заснований на правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.11.2022 у справі №420/2473/22. Наступним доводом апеляції є помилкове зобов`язання судом першої інстанції здійснити перерахунок пенсії позивача виходячи з 90% грошового забезпечення, оскільки чинна норма статті 13 Закону №2262-ХІІ передбачає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідаючи на даний довід, слід указати таке. Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, -95 процентів. Законом №3668-VI до вказаної норми були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення. В подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII також внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення. При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 3668-VІ та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення, відповідно до статей 22, 58 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні. У свою чергу, внесені Законом №3668-VІ та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» не зазнала. Останнім доводом апеляції є незгода скаржника із зобов`язанням суду першої інстанції провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром. Відповідаючи на даний довід, колегія суддів виходить з такого. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яка викладена в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Конституційний Суд України рішенням від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд виходив із того, що норми-принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, наявна колізія між нормами Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому, суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах, надав перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосував положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, можна констатувати, що вони явно суперечать один одному. З цього приводу колегія суддів зауважує, що Верховний Суд, розглядаючи спір з подібних правовідносин, у постанові від 16.12.2021 (справа №400/2085/19) дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому, на думку Верховного суду, обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, є протиправним. Також колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положення статті 6 КАС України встановлюють, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Наведене свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції стосовно того, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром порушує його право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом №2262-ХІІ, а тому такі дії органу Пенсійного фонду є протиправними. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування положень Закону № 3668-VI, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, адже сам факт визнання таких положень неконституційними свідчить про протиправність їх застосування. Також, на думку колегії суддів, є безпідставними посилання пенсійного органу на постанову Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19, оскільки у вказаній справі вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, призначеної, згідно положень частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Натомість у справі, що розглядається, позивачу призначена пенсія на підставі Закону № 2262-XII, а тому, відповідно, висновки наведені у справі №580/234/19, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Колегія суддів враховує, що висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 04.07.2023 у справі №420/10528/21 та від 21.04.2023 по справі №380/8024/21. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга жодних аргументів або обставин на спростування протилежного не містить, а доводи апеляційної скарги ідентичні доводам викладеним у відзиві на позовну заяву, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 22.02.2024.