Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2618/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2024 р. Справа № 480/2618/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/2618/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати Рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 № UA805000/2023/000004/2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що позивач надав до митного оформлення усі визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи, які дають можливість ідентифікувати вартість постановленого товару та належність саме цих документів саме до цього вантажу. При цьому, митний орган не надав доказів того, що визначена договором від 18.05.2022 № 18052022-UK та специфікацією від 09.11.2022 № 3 ціна на ввезений позивачем товар якимось чином порушує критерії договірних відносин, визначених статтею 627 ЦК України. Відповідач не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу, при цьому не зазначивши в рішенні про коригування митної вартості жодного законного аргументу, що надає право митному органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю товарів передбачених ч.6 ст.54 МК України. Не зазначив розбіжності, підробки документів, або їх невідповідність товару, що постачається, причин неможливості ідентифікації документів про оплату поставленому товару. Крім цього митним органом, не було визначено які ще документи можуть надати можливість спростувати виникли сумніви. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24.01.2023 позивачем до Сумської митниці подано до митного контролю та оформлення у митному режимі імпорт (випуск для вільного обігу) митну декларацію №23UA805170000078U6 на товар: Нитка скловолокна, кручена, не розрізана, на пластикових шпулях: Скловолоконна нитка 136 текс, Е-glass, діаметр мононитки 13,2 мкм, лінійною щільністю 135,6 текс, тип покриття сілановий - 18140,00 кг. Використовується, як продольна нитка (основа) для виробництва будівельної скловволоконної сітки для штукатурних робіт, ввезеного ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР", м. Шостка, Сумської області. Ціна товару - 16598,1000 (а.с. 15). Разом із митною декларацією до Сумської митниці подано наступні документи: - Пакувальний лист від 11.11.2022 № 2; - Пакувальний лист від 11.11.2022 №2/2; - Рахунок-проформа від 30.09.2022 № JZ-220930; - Рахунок-проформа від 10.11.2022 № JZ-220930; - Рахунок-проформа від 04.10.2022 № JZ-221004; - Рахунок-фактура від 11.11.2022 № JZ-220930-2; - Рахунок-фактура від 11.11.2022 № JZ-220930-2/2; - Коносамент від 16.11.2022 GS122110473; - Автотранспортна накладна від 18.01.2023 б/н; - Супровідний документ від 18.01.2023 № 23PL321050NS5MQEF1; - Сертифікат про походження товару від 03.01.2023; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 221005/000553230 від 05.10.2022; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 221005/000553229 від 05.10.2023; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 221026/000556426 від 26.10.2022; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 221220/000562864 від 20.12.2022; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.01.2023 №10; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.01.2023 №13/01/2023/1; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.01.2023 №11; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.01.2023 №12; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.01.2023 №13/01/2023/5; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2023 № РГ 0000005; - Калькуляція транспортних витрат від 16.01.2023 б/н; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 05.01.2023 № 8/2; - Прайс-лист виробника товару від 11.11.2022 б/н; - Висновок про вартісні характеристики товару від 16.01.2023 № 11/8; - Калькуляція ціни від 11.11.2022 б/н; - Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 09.11.2022 специфікація № 3; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 18.05.2022 № 18052022-UK; - Договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 № 3; - Договір (контракт) про перевезення від 01.03.2018 № 03/17-2018; - Договір (контракт) про перевезення від 16.01.2023 № МЗТ/16.01.2023; - Договір (контракт) про перевезення від 16.01.2023 № РГ 24 ВК 2; - Зовнішньоекономічний договір складського зберігання від 29.09.2022 № 290922; - Заява виробника від 11.11.2022 б/н; - Паспорт якості від 11.11.2022 б/н; - Пояснювальна записка від 19.01.2023 №19/01; - Копія митної декларації країни відправлення від 14.11.2022 № 021720220000308578. Відповідачем направлено повідомлення, в якому зазначено, що надані декларантом банківські платіжні документи, не стосуються товару, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари (а.с. 16). 25.01.2023 позивачем надано відповідь № 20/01 з поясненнями щодо особливостей виробництва товару, що імпортується, порядку здійснення його оплати та формування вантажних партій товару і ціни за одиницю продукції (а.с. 17-18). 25.01.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №805000/2023/000004/2, яка визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів (а.с. 12). Також, Сумською митницею складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805170/2023/000006 (а.с. 13). В обґрунтування наведеного рішення зазначено, що: 1) надані декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються товару, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, які імпортуються згідно специфікації від 09.11.2022 до договору від 18.05.2022 №18052022-UK, а саме відповідно до рахунку від 11.11.2022 №JZ-220930-2/2, фактурна вартість складає 16598,10 доларів США. Тоді, як жоден з наданих банківських платіжних документів не підтверджує саме вищезазначену вартість товару; 2) банківські платіжні документи та рахунки-проформи, які мають підтверджувати оплату задекларованої партії товару, складені раніше ніж сама Специфікація від 09.11.2022 №3 до договору від 18.05.2022 № 18052022-UK, що дає підстави вважати, що заявлені декларантом відомості стосовно оплати за товар, не стосуються товару, який декларується за митною декларацією; 3) у митного органу міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару з рівнем вартості 1,83 доларів США за кілограм, митне оформлення якого здійснене за основним методом митної вартості товарі, що імпортується (митна декларація від 30.10.2022 №UА805170/2022/1351). Позивач вважає, що оскільки, документи об`єктивно і в повному обсязі підтверджують складові митної вартості товару, що імпортується ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАТІМЕР, відповідачем було протиправно прийнято рішення щодо коригування митної вартості товарів в сторону збільшення, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що додані позивачем платіжні документи не містять інформацію для ідентифікації ввезеного товару за спірною партією (зокрема і реквізити специфікації, на основі якої було поставлено відповідний товар), а навпаки містять посилання на інвойси за іншими номерами, вага та загальна сума товару в яких суттєво відрізняється від визначених у інвойсі від 11.11.2022 № JZ-220930-2/2. Тому вказані платіжні документи не є належними доказами для доведення митної вартості спірної поставки товару. Таким чином, суд погодився з доводами відповідача, що надані декларантом банківські платіжні документи, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, які імпортуються згідно специфікації від 09.11.2022 № 3 до договору від 18.05.2022 № 18052022-UK, а саме: відповідно до рахунку від 11.11.2022 № JZ-220930-2/2. Зважаючи на наявні у поданих позивачем документах суперечності, у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012). Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631). Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками). Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18. За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу). В свою чергу згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного договору від 18.05.2022 №18052022-UK, укладеного позивачем з компанією «HEBEI OUSHENGXI TRADING CO. LTD», (КНР) була складена та узгоджена Специфікація № 3 від 09.11.2022 до Договору на закупку скловолоконної нитки-136 текс вагою нетто 42469,00 кг. скловолоконної рівниці-300 текс вагою нетто 10804,00 кг., скловолоконної рівниці-400 текс вагою нетто 50800,00 кг. Зазначеною специфікацією була визначена вартість товару - 78285,70 доларів США. Оскільки загальна вага Товару відповідно до Специфікації №3 від 09.11.2022 склала 104073 кг., постачання здійснювалося морським транспортом з оформлення окремих інвойсів, митних декларацій країни відправлення та інших товаросупровідних документів на кожний контейнер, тобто на кожну поконтейнерову частину (партію) вантажу за Специфікацією №3. В Україні, митне оформлення всіх товарів за Специфікацією №3 від 09.11.2022 здійснювалось за різними митними деклараціями відповідно до товаросупровідних документів по кожному контейнеру (митній партії) окремо. 24.01.2022 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від «НЕВЕІ OUSHENGXI TRADING CO. LTD» за вказаним вище контрактом товар та подано до Сумської митниці електронну митну декларацію (надалі - ЕМД) №23UA805170000078U6. Фактурну вартість (складову митної вартості) заявлених до митного оформлення товарів визначено позивачем за основним методом - за ціною господарської операції, вчиненою у відповідності до положень Договору від 18.05.2022 №18052022-UK, інвойсів від 11.11.2022 №JZ-220930-2/2 і №JZ-220930-2 до специфікації № 3 від 09.11.2022 та встановлено 16598,10 долари США (606969,28 грн.). відповідно до п.1 ч. 1 ст. 57 МК України. На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів, зазначеної у ЕМД від 24.01.2022 №23UA805170000078U6, позивачем було надано наступні документи: Пакувальний лист від 11.11.2022 №2. Пакувальний лист від 11.11.2022 №2/2 (стосується тільки цієї митної партії товару). Рахунок-проформа від 30.09.2022 №JZ-220930. Рахунок-проформа від 10.11.2022 №JZ-220930. Рахунок-проформа від 04.10.2022 №JZ-221004. Рахунок-фактура від 11.11.2022 №JZ-220930-2. Рахунок-фактура від 11.11.2022 №JZ -220930-2/2 (стосується тільки цієї митної партії товару). Коносамент від 16.11.2022 GS122110473 (стосується лише двох з п яти митних партій). Автотранспортна накладна від 18.01.2022 б/н (стосується тільки цієї митної партії товару). Супровідний документ від 18.01.2023 №23PL321050NS5MQEF1. Сертифікат про походження товару від 03.01.2023 №23С060000217/00003 (стосується лише двох з п 'яти митних партій). Банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.10.2022 № 221005/000553229 на суму 14213,00 доларів США. Банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.10.2022 № 221005/000553230 на суму 24613,00 доларів США. Банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.10.2022 № 221026/000556426 на суму 16408,00 доларів США. Банківський платіжний документ, що стосується товару від 20.12.2022 № 221220/000562864 на суму 23051,70 доларів США. (Банківські платіжні документи на загальну суму 78285,70 доларів США, стосуються всіх п`яти митних партій товару). Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.01.2023 №12 (стосується лише двох з п 'яти митних партій). Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.01.2023 №13/01/2023/5 (стосується тільки цієї митної партії товару). Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2023 №РГ- 0000005 (стосується тільки цієї митної партії товару). Калькуляція транспортних витрат від 16.01.2023 б/н. Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 05.01.2023 №8/2. Прайс-лист виробника товару від 11.11.2022 б/н. Висновок про вартісні характеристики товару від 16.01.2023 №11/8. Калькуляція виробника від 11.11.2022 б/н. Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 09.11.2022 - специфікація №3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 18.05.2022 №18052022-UK. Договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 №3. Договір (контракт) про перевезення від 01.03.2018 №03/17-2018. Договір (контракт) про перевезення від 16.01.2023 №МЗТ/16.01.2023. Договір (контракт) про перевезення від 16.01.2023 №РГ 24 ВК

2. Зовнішньоекономічний договір складського зберігання від 29.09.2022. Заява виробника від 11.11.2022 б/н. Паспорт якості від 11.11.2022 б/н. Пояснювальна записка від 19.01.2023 №19/01. Копія митної декларації країни відправлення від 14.11.2022 №02172000308578. При перевірці правильності визначення митної вартості товарів, за результатом аналізу надісланих до митного оформлення документів, в порядку проведення консультацій, посадовою особою митниці відповідно до ч. 5 ст. 54 та п.4 ст. 57 МК України, надіслано декларанту позивача електронне повідомлення з обґрунтуванням вибору визначення методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу та повідомлено, що митна вартість товару, оформленого в максимально наближений час до часу експорту складає 1,83 долари США, митне оформлення якого здійснене за основним методом митної вартості товарів, що імпортується (митна декларація від 31.10.2022 №UA805170/2022/1351 та не підтвердження (на думку відповідача) вартості товарів. При цьому інших зауважень відповідачем вказано не було, не запропоновано (як того вимагає МК України) надати додаткові документи. Разом з митною декларацією, позивачем було надано пояснення, щодо особливостей виробництва товару, що імпортується, порядку здійснення його оплати та формування вантажних партій товару та договірної ціни, ваги, кількості контейнерів (партій) товару, що імпортується, особливостей проведення оплати і прив`язка наявних платіжних доручень по оплаті товару к поконтейнеровим партіям з товаром, поданим для розмитнення. Роз`яснено особливості логістики транспортування партій товару, неможливості одночасного перетину митного кордону України 5 контейнерів і як наслідок зазначено про свою незгоду з митним органом щодо застосування другорядного методу розмитнення товарів. 24.01.2023 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805170/2023/000006. 25.01.2023 Сумською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/000004/2, згідно з графи 30 якого митним органом було зроблено коригування вартості товару:

1. Нитка скловолоконна - 136 текс (нетто 18140,00 кг.) За митною вартістю 33196,20 доларів США (при первинно заявленій декларантом митній вартості в розмірі 21799,08 доларів США). У графі 33 рішення зазначено наступні причини коригування митної вартосіт імпортованого товару: - надані декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються товару, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, які імпортуються згідно специфікації від 09.11.2022 до договору від 18.05.2022 №18052022-UK, а саме відповідно до рахунку від 11.11.2022 №JZ-220930-2/2, фактурна вартість складає 16598,10 доларів США. Тоді, як жоден з наданих банківських платіжних документів не підтверджує саме вищезазначену вартість товару; - банківські платіжні документи та рахунки-проформи, які мають підтверджувати оплату задекларованої партії товару, складені раніше ніж сама Специфікація від 09.11.2022 №3 до договору від 18.05.2022 № 18052022-UK, що дає підстави вважати, що заявлені декларантом відомості стосовно оплати за товар, не стосуються товару, який декларується за митною декларацією; - у митного органу міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару з рівнем вартості 1,83 доларів США за кілограм, митне оформлення якого здійснене за основним методом митної вартості товарі, що імпортується (митна декларація від 30.10.2022 №UА805170/2022/1351). Відповідачем було застосовано другорядний метод № 2а (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності з вимогами ст. 59 МК України. Оформлення вищезазначеного товару брокером було здійснено та випущено у вільний обіг за ЕМД від 26.01.2023 №23UA805170000099U4 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 №UA805000/2023/00004/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України. Надаючи оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Так для підтвердження вартості товару, що імпортується, позивач надав митному органу лист від 20.01.2023, в якому зазначив номер контракту та пояснив, що через особливості виробництва неможливо чітко визначити наперед вагу товару в кожному конкретному контейнері товару та ціну товару в кожному конкретному контейнері з великої партії товару, з огляду на те, що : - партія товару формується з трьох видів товару, який має різну вартість, а саме: скловолоконна рівниця 136 текс - 0,915 доларів США за кілограм; скловолоконна рівниця 300 текс - 0,640 доларів США за кілограм; скловолоконна рівниця 400 текс - 0,640 доларів США за кілограм; - платежі здійснювались наступним чином: 30% - передплата при замовлені 14213 доларів США - банківський платіжний документ від 05.10.2022 №221005/000553229; 24613 доларів США - банківський платіжний документ від 05.10.2022 №221005/000553230; 20% - перед завантаженням 16408 доларів США - банківський платіжний документ від 26.10.2022 №221026/0005566426; 50% - через 30 днів після відвантаження. 23051,70 доларів США - банківський платіжний документ від 20.12.2022 №221220/000562864, вже після остаточного формування партії товарів і визначення повної вартості п`яти контейнерів. В платіжних документах зазначено зовнішньоекономічний договір, отримувач коштів, ідентичність загальній сумі перерахованих коштів специфікації №3 від 09.11.2022, яка в силу п.4.5 договору є обов`язковою і містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, його асортимент, вагу, ціну, а також є документом який супроводжує визначену партію товару. Таким чином, загальна сума поставленої партії товарів з п`яти поконтейнерових частинах (партіях) вантажу складає 78285,70 доларів США, було сплачено не одним, не п`ятьма, а чотирьома банківськими платіжними документами, що відповідає двом митним деклараціям відправника від 14.11.2022 №201720220000308469 та №201720220000308578. Крім пояснення (роз`яснення) ціну товару підтверджено додатковими документами: - прайс-листом виробника товарів; - заявою відправника вантажу, в якій зазначено вартість одиниці продукції, розбивка партії товару по контейнерам, зазначення інвойсів-проформ та інвойсів-фактур (після остаточного формування партії товарів); - експертним висновком державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 16.01.2023 №11/8, в якому підтверджено ціну товару задекларовану позивачем (наразі не спростований митним органом); - пакувальними листами на кожну поконтейнерову партію товару. Також, позивачем на підтвердження ціни товару по ЕМД від 24.01.2022 №23UA8051700000078UI, було надано зовнішньоекономічний контракт, специфікацію до нього №3 складену 09.11.2022, після формування всієї партії товару. Крім цього декларантом позивача було надано інвойс-фактуру від 11.11.2022 №JZ-220930-2/2 на суму 16598,10 доларів США, пакувальний лист від 11.11.2022 на інвойс-фактуру від 11.11.2022 № JZ-220930-2 на партію товару скловолоконної нитки 136 текс вагою 18140 кг., яка була укладена виробником товару в контейнер MRKU639612, що відповідає митній декларації країни-виробника від 14.11.2022 №201720220000308578, в якій зазначено про наявність ще одного контейнеру (партії) поставленого на адресу позивача по цьому Договору по Специфікації №3. Надання митному органу зазначених вище документів надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару та належність саме цих документів саме до цього вантажу. Відтак позивач надав до митного оформлення усі визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи. При цьому, митний орган не надав доказів того, що визначена договором від 18.05.2022 №18052022-UK та специфікацією від 09.11.2022 №3 ціна на ввезений позивачем товар якимось чином порушує критерії договірних відносин, визначених статтею 627 ЦК України. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що надані декларантом банківські платіжні документи, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачені за товари, з огляду на наступне. Так дійсно, банківські платіжні документи не відповідають вартості конкретної поконотейнерної партії товару, так як відвантажувалось п`ять контейнерів, а оплату було здійснено за всю партію чотирма банківськими документами. В силу п. 4.5. договору №18052022-UK, ціна товару, була визначена специфікацією №3 від 09.11.2022, в якій зазначено загальну кількість вже виготовленої продукції та сформованої партії товару 42 469 кг. + 10 804 кг. +50 800 кг. = 104 073 кг. на загальну суму 78 285,70 доларів США. Оплату за сформовану партію позивач провадив 4 платіжними дорученнями на підставі договору та попереднього рахунку (інвойс-проформа) від 30.09.2022 №JZ12-220930 на суму 82 042,50 доларів США. П.3.2. договору №18052022-UK, зазначено, що порядок оплати за товар зазначаються в інвойсах. В інвойсах, на кожний з п`яти контейнер, охвачених специфікацією №3, зазначений наступний порядок здійснення оплати. 30% - передплата при замовленні; 20% - перед відвантаженням; 50% - через 30 днів після дати відвантаження. Платежі здійснювались наступним чином: передплата при замовлені 30% 24613 доларів США - банківський платіжний документ від 05.10.2022 №221005/000553230; 14213 доларів США - банківський платіжний документ від 05.10.2022 №221005/000553229; Перед завантаженням - 20% 16408 доларів США - банківський платіжний документ від 26.10.2022 №221026/0005566426; Всі три платежі до навантаження 14.11.2022 23051,70 доларів США - банківський платіжний документ від 20.12.2022 №221220/000562864, вже після остаточного формування партії товарів і визначення повної вартості п`яти контейнерів, та передачі всієї партії товару перевізнику. Таким чином, загальна сума поставленої партії товарів з п`яти контейнерів складає 78285,70 доларів США. Відвантаження товару здійснювалось наступним чином: пакувальний лист №1 від 09.11.2022 - митна декларацій країни відправлення від 14.11.2022 №201720220000308469; морський коносамент від 16.11.2022 № GS122110474 - три контейнери: - SUDU1995444 - нетто 20373 кг. скловолоконної рівниці 400 текс (пакувальний лист від 11.09.2022 №1/1); - МSKU7014357 - нетто 10804 кг. скловолоконної рівниці 300 текс та 10134 кг. скловолоконної рівниці 400 текс (пакувальний лист від 09.11.2022 №1/2); - МSKU5032095 - нетто 20293 кг. скловолоконної рівниці 400 текс (пакувальний лист від 11.09.2022 №1/3); Таким чином, в трьох контейнерах перевозилось товару загальною вагою 61604 кг, ціною 0,640 доларів США за кілограм, на загальну суму 39426,56 доларів США; пакувальний лист №2 від 11.11.2022 - митна декларацій країни відправлення від 14.11.2022 №201720220000308578; морський коносамент від 16.11.2022 №08122110473 - два контейнери: - МRSU5631068 - нетто 21158 кг. скловолоконної рівниці 136 текс; - MRKU56339612 - нетто 21311 кг. скловолокjнної рівниці 136 текс; Таким чином, в двох контейнерах перевозилось товару масою 42469 кг, ціною 0,915 доларів США за кілограм, на загальну суму 38859,14 доларів США. Загалом, вартість партії товару по контракту від 18.05.2022 №18052022-UA в п`яти ввезених контейнерах складає 78285,70 доларів США, що відповідає специфікації №3 від 09.11.2022 до договору. Колегія суддів зазначає, що інвойс це - переклад з англійської мови - рахунок, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Специфікація до договору це - документ, який містить увесь спектр товарів, які є предметом договору поставки. Застосовується, коли договір передбачає поставку великої кількості різних товарів. Тобто товар поставляється не на підставі інвойсу, а на підставі інших товарно - супровідних документів (специфікацій, коносаментів, пакувальних листів, ЦМР та інш.), а інвойс лише підтверджує підстави для проведення розрахункових операцій по договору. Таким чином складання рахунку, вже після здійснення поставки товару, жодним чином не може вплинути на його дійсну вартість, а лише підтверджує порядок здійснення розрахункових операцій за поставлений товар. Для ідентифікації здійснення оплати за поставлений товар, митному органу надавалась специфікація, яка є супровідним документом на загальну кількість товару, що відправляється покупцеві на підставі договору поставки, де визначені кількість, асортимент та ціна товару, яку покупець сплатив або повинен сплатити за поставлений товар. Крім цього, для проведення митних процедур, можливості визначення складових дійсної митної вартості товару, позивачем надавалась митна декларація країни виробника від 14.11.2022 №201720220000308578 та морський коносамент від 16.11.2022 №GS122110473, в яких було зазначено про транспортування позивачу двох контейнерів: MRSU5631068 - нетто 21158 кг. скловолоконної рівниці 136 текс (пакувальний лист від 11.11.2022 №2/1); MRKU56339612 - нетто 21311 кг. скловолоконної рівниці 136 текс (пакувальний лист від 11.11.2022 №2/2); Таким чином, відповідачу було відомо, про наявність інших поконтейнерових партій товару по Договору від 18.05.2022 і по специфікації від 09.11.2022 №3 до цього договору, і під час проведення консультацій, відповідач для проведення митних процедур мав запросити додаткові документи щоб ідентифікувати належність банківських платіжних документів, до товарів, які розмитнювались за ЕМД від 24.01.2023 №23UA80517000078U1 і таким чином усунути будь-які суперечки у визначені дійсної митної вартості товару, а не формально підходити до виконання своїх обов`язків, шляхом витребування додаткових документів. Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17. Частиною 3 ст. 318 МК України, зазначено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. На разі. Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року встановлено, що первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1.

1. Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за умови, що: a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем, крім таких обмежень, які: i) накладаються або вимагаються законом, чи органами державної влади в країні імпорту; ii) обмежують географічний район, у якому ці товари можуть бути перепродані; або iii) не впливають значною мірою на вартість товарів; b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, для яких вартості не може бути визначено стосовно товарів, що оцінюються; c) жодна частина доходу за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде безпосередньо або опосередковано продавцю, якщо тільки не може бути зроблене відповідного коригування відповідно до положень статті 8, а також d) покупець і продавець не пов`язані між собою або, коли покупець і продавець пов`язані, пов`язані то контрактна вартість є прийнятною для митних цілей згідно з положеннями пункту

2. Зазначення в рішенні митного органу лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Щодо можливості зміни ціни договору, Верховний Суд у постанові від 14.09.2023 у справі № 814/1262/16 зазначив, що відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Таким чином, ціна договору, у тому числі і зміна ціни в подальшому та/або надання знижок є однією з істотних умов договору та волевиявленням сторін, яке обгрунтоване виключно їх розсудом, відтак може бути піддана сумніву суб`єктами публічного права виключно у разі порушення законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне. Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. У спірному випадку, судом з матеріалів справи встановлено, що декларантом надано до контролюючого органу усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною угоди і суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості. В свою чергу, відповідачем, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач також не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2020 у справі №803/916/17, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача. Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17. Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували ідентичність або аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача. При цьому, колегія суддів також зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару. Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" було надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Отже, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу (за ціною угоди щодо ідентичних товарів), який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування Рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 № UA805000/2023/000004/2, оскільки воно не відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України. Отже, позовні вимоги ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" є такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року по справі № 480/2618/23 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі № 480/2618/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати Рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25.01.2023 №UA805000/2023/000004/2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва