Ухвала КЦС ВС № 199/3614/23

УХВАЛА 16 лютого 2024 року м. Київ справа № 199/3614/23 провадження № 61-385ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Денис Юрійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів та просила стягнути з відповідача пеню і проценти за користування грошовими коштами та суму інфляційного збільшення заборгованості на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Рішенням Амур - Нижньодніпровсько районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року позов задоволено. Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 68 833,41 грн, проценти за користування грошовими коштами - 571,54 грн, інфляційні втрати - 992, 22 грн та судовий збір -1 073,60 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року частково задоволено апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк». Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами в розмірі 1 571,54 грн, інфляційні втрати - 992, 22 грн, судовий збір - 1 073,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 1 000,00 грн. 05 січня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Д. Ю., засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропеторвська від 22 серпня 2023 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 статті 129 Конституції України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн. ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача кошти у загальному розмірі 71 397,17, грн. Отже, зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн). Тому, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а саме частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», в тих випадках коли банк здійснює безпідставне списання грошових коштів з банківського рахунку клієнта без його згоди. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Заявник не зазначив в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначення підстав касаційного оскарження є вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільно процесуального закону, проте не є безпосередньою підставою для відкриття провадження у справі. Отже, підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики немає. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржується, у касаційній скарзі не наведені. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко А. С. Олійник І. М. Фаловська