Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/5678/23

Дата документу 22.02.2024 Справа № 317/5678/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/5678/23 Провадження №22-ц/807/296/24 Головуючий в 1-й інстанції Мінгазов Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2024 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Писаренко Сергія Юрійовича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 листопада 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 15 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: У жовтині 2023 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, реєстровий №92822, про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №400/5319ВСL1А від 15.10.2012р. в загальній сумі 18 048,41 грн. Вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки в порушення вимог чинного законодавства виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не було посвідчено нотаріально, без первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт виникнення та безспірність заборгованості, без доказів отримання ним вимоги кредитора про усунення порушень зобов`язання. Позивач просила визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також, посилаючись на ст. 1212 ЦК України просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти, стягнути з неї за виконавчим провадженням у розмірі 3178,50 грн., та збитків в загальному розмірі 817,85 грн., які складаються з витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 500 грн. та винагороди приватного виконавця у розмірі 317,85 грн. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Соломянська, буд. 2, ЄДРПОУ 40340222), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 26, оф. 1.2), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів - задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 92822, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості у загальному розмірі 18048,41 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 50 коп. безпідставно набутих грошових коштів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь держави судовий збору в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог позову, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Писаренко Сергія Юрійовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що сума в розмірі 817,85 грн., яка складається з винагороди приватного виконавця 317,85 грн. та витрат на проведення виконавчих дій 500,00 грн. є майновою шкодою спричиненою позивачу у зв`язку з вчинення виконавчого напису нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню з боку відповідача. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302800,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 100 = 302 800 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що04.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, реєстровий №92822, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», який є правонаступником ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі Договору факторингу №250521-ФК від 25.05.2021р., який є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на підставі Договору факторингу №20/ФК від 09.07.2020, який є правонаступником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу №20182407-1/2 від 24.07.2018, який є правонаступником ПАТ «Платинум Банк», заборгованості за кредитним договором №400/5319BCL1A від 15.10.2012 за період з 25.05.2021 по 03.06.2021 в загальній сумі 18 048,41 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 6238,34 грн., заборгованості за відсотками та комісією 1817,22 грн., заборгованості за пенею 9942,85 грн., плати за вчинення виконавчого напису 50,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. від 05.10.2021 відкрито виконавче провадження ВП №67029128 з виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса та проводяться виконавчі дії. Суд першої інстанції вважав встановленим та доведеним, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом з порушенням вимог законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Рішення в цій частині мотивовано тим, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 04.06.2021 з посиланням на п.2 Переліку документів в редакції постанови КМУ № 622 від 26.11.2014. Разом з тим, на час вчинення виконавчого напису цей пункт був нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. і діяв Перелік документів, який передбачав можливість вчинення виконавчого напису лише на нотаріально посвідчених договорах. Доказів на підтвердження того, що укладений 15.10.2012 між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № №400/5319BCL1A, на підставі якого було вчинено виконавчий напис нотаріуса, був нотаріально посвідчений, в матеріалах справи немає. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази подання нотаріусу разом з заявою про вчинення виконавчого напису документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, зокрема, первинних бухгалтерських документів, виписки з рахунка боржника тощо, а також підтвердження надіслання кредитором боржнику письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання, беручи до уваги, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором боржнику такої вимоги. Щодо вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відповіді приватного нотаріуса виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. встановлено, що в ході проведення виконавчих дій в рамка ВП № 67029129 загальна сума стягнутих та перерахованих коштів становить 3996,35 грн., з яких 500 грн. витрати ВП; 3178,50 грн. - основна сума боргу яка перерахована стягувачу за виконавчим документом; 317,85 грн. - основна винагорода приватного виконавця. Таким чином враховуючи, що виконавчий напис нотаріуса № 92822 від 04.06.2021 на підставі якого відбувалось стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є таким, що не підлягає виконанню, грошові кошти у розмірі 3178,50 грн. є безпідставно набутими та підлягають поверненню на користь позивача, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню. Що стосується стягнення з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» грошових коштів у розмірі 817,85 грн., які позивач вважає збитками, то суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки, стягнуті з ОСОБА_1 кошти не є майновою шкодою, спричиненою діями юридичної особи, стягнення вказаних коштів також не є наслідком неправомірних дій відповідача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», або приватного виконавця. Позивачем в цій частині обрано не вірний спосіб захисту, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 817,85 грн., а саме винагороди приватного виконавця 317,85 грн. та витрат на проведення виконавчих дій 500,00 грн. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції переглядає справу у межах доводів апеляційної скарги, а саме з частині вирішення питання щодо стягнення вказаної суми. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі статтею 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальним правилом, зобов`язання з відшкодування шкоди є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Витрати виконавчого провадження у розмірі 500,00 грн. та основна винагорода приватного виконавця у розмірі 317,85 грн., стягнуті у виконавчому провадженні №67029129, під час виконання виконавчого напису нотаріуса №92822, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №400/5319ВСL1А від 15.10.2012р. в загальній сумі 18 048,41 грн. Вказані кошти стягнуті з позивачки на користь приватного виконавця в процесі виконання виконавчого документа. Дії приватного виконавця в частині стягнення вказаних коштів не визнані протиправними у встановленому законом порядку. Факт пред`явлення ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до виконання виконавчого напису нотаріуса, який згодом визнано таким, що не підлягає виконанню не вказує на неправомірність та протиправність дій товариства, враховуючи також, що оспорюванні кошти отримані не товариством, а приватним виконавцем. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків з приводу того, що вимоги позову у вказані частини не підлягають задоволенню. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Писаренко Сергія Юрійовича залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 листопада 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 22 лютого 2024 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков