Ухвала КАС ВС № 460/47578/22

УХВАЛА 21 лютого 2024 року м. Київ справа № 460/47578/22 адміністративне провадження № К/990/4411/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №460/47578/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Львів) про зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Львів), в якому просила зобов`язати відповідача видати наказ про присвоєння їй з 01 травня 2016 року 5-го рангу державної служби, з 01 серпня 2017 року 4-го рангу державної служби. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, позов задоволено. Ухвалами Верховного Суду від 09 січня 2024 року та 29 січня 2024 року попередні касаційні скарги Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Львів) повернуто на підставі пунктів 1, 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 05 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» учергове надійшла касаційна скарга Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №460/47578/22. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Ураховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №460/47578/22 є пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми. Отже, приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Водночас, указавши про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, сформованому у справі №460/2904/20, Західне міжрегіональне управління Міністерство юстиції (м.Львів) не навело вмотивованих підстав, що свідчать про необхідність такого відступу. Як свідчать зміст та мотиви оскаржуваних судових рішень, переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції послався на постанову Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі №460/2904/20 у контексті застосування приписів частини четвертої статті 78 КАС України щодо преюдиційності обставин, установлених судом в іншій справі. Водночас саме за результатами розгляду справи №460/2904/20 позивачку було поновлено на попередній посаді. Тобто висновки Верховного Суду у справі №460/2904/20 не застосовувалися судом апеляційної інстанції як правова позиція. З огляду на викладене, заявник належним чином не обґрунтував посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У касаційній скарзі відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» у поєднанні зі статтею 2 Закону України «Про державну службу» та статтею 39 Закону України «Про державну службу» з урахуванням зміни структури і штатного розпису органу, в якому поновлено працівника та категорії посади державної служби. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Суд указує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Разом із тим, зміст оскаржених судових рішень свідчить про те, що питання присвоєння позивачу чергового рангу вирішувалося через призму правовідносин та обставин, установлених судами у справі №460/2904/20, а не цій справі. Крім того, Верховний Суд зауважує, що ця справа уже перебувала на розгляді Верховного Суду (провадження №К/990/20964/253), який, направляючи справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, також указав про обставини, встановлені судами у справі №460/2904/20, та підтвердив право позивача на призначення відповідних рангів. Натомість скаржник лише наводить перелік норм права без будь-якого взаємозв`язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальні ознаки, а наведені відповідачем мотиви стосуються загальних питань, що виникають під час проходження публічної служби, що не свідчить про наявність правової проблеми у цій справі, що потребує вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Також скаржник, серед іншого, у касаційній скарзі посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення та становить суспільний інтерес. Проте такі підстави не є самостійною підставою для касаційного оскарження зазначених судових рішень у цій справі, оскільки за нормами частини п`ятої статті 328 КАС України ці аргументи необхідно додатково зазначати виключно у разі оскарження судових рішень, перегляд яких у Верховному Суді не передбачено нормами КАС України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №460/47578/22 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко