Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/18763/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18763/23 пров. № А/857/21609/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/18763/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Роман Іванович, Державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк Павло Тарасович про визнання протиправним та скасування наказу,- суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А., час ухвалення рішення - 19.10.2023 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Шафран Романа Івановича та Державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області - Тузяк Павла Тарасовича та просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3495/7 від 21.12.2022 року. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 03.06.2022 року він звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення від 12.12.2019 № 50173203, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяком Павлом Тарасовичем та рішення від 22.04.2021 № 57798316, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем, щодо нежитлової будівлі літ. В-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1985002446101). Наказом Міністерства юстиції України № 3495/7 від 21.12.2022 року цю скаргу було залишено без розгляду по суті, оскільки, на думку Міністерства, встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання. Наголошує, що при поданні скарги ним було вказано та підтверджено необхідними доказами обставини, які доводять, що про порушення його прав та інтересів дізнався лише 31.05.2022 року, а скаргу до Міністерства юстиції України подав 03.06.2022 року, а тому подавши 03.06.2022 року відповідну скаргу, жодних строків (а законодавством встановлено 60-денний строку) не порушив. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/18763/23 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 03.06.2022 надійшла скарга позивача на рішення від 12.12.2019 № 50173203, від 22.04.2021 № 57798316. Під час розгляду скарги встановлено наявність запису про обтяження від 06.10.2022 №46082115, зареєстрованого на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 30.12.2021 у справі № 464/9020/21 про арешт майна. З тексту ухвали встановлено інформацію про наявність кримінального провадження від 16.12.2021, відкритого за заявою ОСОБА_1 . Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, судом встановлено, що "з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження вбачається, що 16.12.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021141410000308 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364-1 КК України. Останнє розпочате за фактом події, за якої у відділ поліції № 2 із заявою звернувся засновник ТзОВ ВП "Львівспецбуд" та бенефіціарний власник ДП "Львівтрансспецбуд" ОСОБА_1 про те, що директор Дочірнього підприємства "Львівтрансспецбуд", зловживаючи повноваженнями, якими він наділений, діяв всупереч інтересам підприємства, з метою одержання неправомірної вигоди, відчужив за очевидно заниженою вартістю на користь ТОВ "Захід Авто Сервіс" нежитлову будівлю літ В-1, загальною площею 438,1 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди, заподіяної ДП у розмірі 1714296 грн". Також взято до уваги пояснення по суті скарги від приватного нотаріуса Шафрана Р.І. від 19.09.2022 , у яких він зазначив, що на його адресу була направлена ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів від 30.12.2021, з якої вбачається про те, що інформація щодо відчуження вказаної будівлі була відома скаржнику з 2021 року. При встановленні пропущення скаржником строку звернення зі скаргою єдиним можливим було залишення скарги без розгляду по суті. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/18763/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржений наказ, не урахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема те, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 31.05.2022, а отже, звернувся зі скаргою без порушення 60-денного строку. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 03.06.2022 року ОСОБА_1 , звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами, у якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50173203 від 12.12.2019 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 57798316 від 22.04.2021. 22.09.2022 року Центральна Колегія МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції прийняла висновок, у якому рекомендувала залишити без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022 у зв`язку з тим, що встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання. Наказом Міністерства юстиції України № 3495/7 від 21.12.2022 року скаргу було залишено без розгляду по суті, оскільки, на думку Міністерства, встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання. Позивач вважає такий наказ протиправний та звернувся до суду за захистом своїх прав. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначає стаття 37 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( у редакції на час подачі скарги):

1. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

2. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

3. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

4. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

5. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

6. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

8. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

9. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду. 26.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству", яким статтю 37 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено в такій редакції:

1. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

2. Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами. Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

3. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

4. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом другим частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

6. За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті. Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду. Як підтверджено матеріалами справи, у скарзі від 03.06.2022 року позивач просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50173203 від 12.12.2019 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 57798316 від 22.04.2021. Клопотанням (заявою) від 30.05.2022 він звернувся до старшої слідчої у кримінальному провадженні 12021141410000308 з метою одержання мною інформації про прийняті рішення щодо реєстрації речових прав на нежитлову будівлю літ. "В-1", загальною площею 438,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 31.05.2022 старшим лейтенантом поліції С. Крохмальною йому, як потерпілому, було надано можливість ознайомитися із частиною матеріалів кримінального провадження. З одержаної інформації йому стало відомо про такі факти та рішення у сфері реєстрації речових прав, які порушили охоронювані законом інтереси. 22.09.2022 року Центральна колегія МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції прийняла висновок, у якому рекомендувала залишити без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 03.06.2022 у зв`язку з тим, що встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання. Позивач зазначає, що 31.05.2022 після ознайомитися із частиною матеріалів кримінального провадження йому стало відомо, що рішення у сфері реєстрації речових прав були вчинені з грубими порушеннями норм чинного законодавства, внаслідок чого порушили права позивача. На підтвердження дати ознайомлення з рішеннями позивачем долучено до скарги лист відділу поліції №2 від 31.05.2022 р № К-15/39/01/09-22. Відтак, судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок, що відповідач, приймаючи оскаржений наказ, не урахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема те, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 31.05.2022, а отже, звернувся зі скаргою без порушення 60-денного строку. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/18763/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 21.02.2024