Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/16784/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16784/23 пров. № А/857/21199/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Довгої О.І., Ільчишин Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної установи Центр пробації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Хомою О.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Державної установи Центр пробації (далі - ДУ Центр пробації, відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову ДУ Центр пробації у поданні заяви від 25.04.2023 та інших документів для призначення їй пенсії за вислугою років до уповноваженого органу, що призначає пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262) та зобов`язати відповідача подати заяву та інші документи для призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до п.а ст.12 цього Закону до уповноваженого органу, що призначає пенсію, з урахуванням вислуги у пільговому обчисленні 25 років 08 місяців 01 день. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ДУ Центр пробації відповідно до норм Закону №2262 та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок №3-1), у разі наявності у особи права на пенсію, оформляє та подає до органів, які призначають пенсії документи, а органи Пенсійного фонду приймають рішення щодо призначення чи відмови у її призначенні. Всупереч діючим нормам законодавства, позивачка безпідставно просить зобов`язати відповідача оформити та направити подання для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог цього Закону на підставі пільгової вислуги років. Вказує, що Закон не передбачає можливості призначення пенсії за вислугу років особі при наявності 19 календарних років вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Заперечує можливість призначення пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Уряд) №393 від 17.07.1992 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Постанова №393), яка є підзаконним нормативно-правовим актом. Позивачка не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 у період з 06.11.2003 по 07.02.2023 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17.02.2007. Наказом ДУ Центр пробації Міністерства юстиції України №102/к від 01.02.2023 підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Дрогобицького районного відділу філії ДУ Центр пробації у Львівській області звільнено за п.5 ст.23 Закону України Про державну кримінально-виконавчу службу України та п.4 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 07.02.2023. Відповідно до зазначеного наказу вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 3 місяці 01 день, а у пільговому обчисленні 25 років 8 місяців 01 день. 25.04.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган) документів для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п.а ч.1 ст.12 Закону №2262. Листом №2936/10/Ян-32 від 16.05.2023 ДУ Центр пробації відмовив позивачці у задоволенні заяви, повідомивши про відсутність підстав для направлення до ГУ ПФУ матеріалів для призначення їй пенсії за вислугу років, оскільки вислуга років останньої менша, ніж передбачено законом. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача в оформленні та поданні до ГУ ПФУ документів для призначення позивачці пенсії за вислугою років відповідно до Закону №2262 свідчить про бездіяльність, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та Закону №2262, і порушує її право на пенсійне забезпечення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України Про Державну кримінально-виконавчу службу України №2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон №2713). Відповідно до ч.1, 3 ст.23 Закону №2713, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон №2262. За змістом частини першої статті 1 Закону №2262, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на відповідній службі, мають право на довічну пенсію за вислугу років. Пунктом а частини першої статті 12 Закону №2262 передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше На виконання зазначених вимог Закону №2262 Урядом була прийнята Постанова №393, пунктом першим якої передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 12 такого Закону, до вислуги років, зокрема, зараховуються в службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції Згідно ст.10 Закону №2262, призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у ст.12 цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду Відповідно до ч.1 ст.48 Закону №2262, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок Порядок №3-1, відповідно до п.1 якого, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи, серед інших, Державної прикордонної служби України Відповідно до п.12 Порядку №3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії Згідно п.14 Порядку №3-1, орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою Наказом МВС України №760 від 17.09.2018 було затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262 та з інших соціальних питань (далі - Інструкція №760). Ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи, зокрема, щодо оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом №2262 Пунктом 1 розділу II Інструкції №760 визначено, що уповноважені структурні підрозділи (визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів - абз.4 п.3 р.1 Інструкції №760) організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; приймають від підрозділів персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерських підрозділів) документи, передбачені Порядком та цією Інструкцією для призначення (перерахунку) пенсій; готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій Відповідно до п.1 розділу III Інструкції №760, уповноважені структурні підрозділи: 1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу); 5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 6) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення. Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що на уповноважені структурні підрозділи з дня отримання відповідної заяви особи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів. Саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненим зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні. Матеріалами справи підтверджується, що вислуга років позивачки в календарному обчислені складає 19 років 3 місяці 01 день. Однак спірним у даній справі є вирішення питання про наявність у позивачки права на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки відповідач вважає, що позивачка не має встановленої п.а ч.1 ст.12 Закону №2262 станом на час звільнення зі служби необхідної календарної вислуги років З цього приводу колегія суддів зазначає, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Таке правове регулювання дозволяє зробити висновок про те, що передбачена Постановою №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 і положенням цього Закону не суперечить. Статтею 1 Закону №2262 передбачено у перелічених в ній осіб право на довічну пенсію за вислугу років. Цей же Закон як єдину обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262 вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч.4 ст.17 цього Закону щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. З наведеного слід зробити висновок, що передбачена Законом №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). У свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262 пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Водночас, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.04.2021 по справі №480/4241/18, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом також у постановах від 27.07.2022 по справі №766/4549/17 та від 14.09.2022 по справі №640/14718/20. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводами апелянта про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років Відповідно до п.1 Порядку №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі міністерства та інші органи) Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів Пунктом 12 Порядку №3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10- денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова відповідача у підготовці та направленні до пенсійного органу документів для призначення позивачці пенсії за вислугу років є протиправною, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача оформити та подати до ГУ ПФУ документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної установи Центр пробації залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року по справі №380/16784/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді О. І. Довга Н. В. Ільчишин