Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23030/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23030/23 пров. № А/857/25626/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року ухвалене суддею Чаплик І.Д. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/23030/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо не здійснення перерахунку та не виплати одноразової грошової допомоги за 2014 - 2021 роки станом на день звільнення 24.06.2021 та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік і додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2021 роки, з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень розміром 15% від посадового окладу та виплачених сум; - зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплату, одноразової грошової допомоги за 2014 - 2021 роки станом на день звільнення 24.06.2021 та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік і додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2021 роки, з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень розміром 15% від посадового окладу та виплачених сум, з урахуванням раніше виплачених сум. 13 грудня 2023 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 2014-2021 роки, компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. Зобов`язав Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 2014-2021 роки, компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, з врахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу та з урахуванням раніше проведених виплат. Не погодившись з цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд не звернув увагу на ту обставину, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу не входить до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні за 2014-2021 роки, компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки. Крім цього, відповідач вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї заяви виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що з 24 червня 2021 року позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. 17.10.2022 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 380/3426/23, яким, зокрема, зобов`язав Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки встановити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 01.01.2020 по 24.06.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. Це рішення набрало законної сили 24.01.2023 року. На виконання вказаного рішення суду відповідач 28.06.2023 провів нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в сумі 8843,72 грн. 17.08.2023 року позивач звернувся з заявою до відповідача, у якій просив здійснити перерахунок та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням вказаної надбавки. На заяву позивача відповідач надіслав лист-відповідь № 8895 від 31.08.2023 року, у якому повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виходячи із аналізу наведених норм, одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація за дні невикористаної основної і додаткової відпусток обчислюються, виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Пунктами 1-2 Розділу XI Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов`язки в умовах режимних обмежень у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов`язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів. Розмір надбавки військовослужбовцям (крім військовослужбовців режимно-секретних органів), які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Апеляційний суд встановив, що у рішенні від 17.10.2022 року у справі № 380/3426/23 Львівський окружний адміністративний суд встановив, що позивач має право на надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 01.01.2020 по 24.06.2021, однак відповідач її протиправно не виплатив. 28.06.2023 відповідач нарахував позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень. На підставі наведених вище норм та рішення суду, апеляційний суд встановив, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень мала виплачуватись позивачу за період з 01.01.2020 по 24.06.2021. Отже, вказана надбавка носила постійний і систематичний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за дні невикористаної відпустки. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за дні невикористаної відпустки, зобов`язаний був здійснити їх обрахунок із врахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. Цей висновок є підставою для задоволення позову. Що стосується доводів відповідача з приводу пропущення позивачем строку звернення до суду, то апеляційний суд зазначає наступне. Апеляційний суд встановив, що позивач звернувся до суду з приводу виплат, які, на його думку, йому не були виплачені під час проходження служби та які мали бути виплачені позивачеві при звільненні, під час проведення з ним остаточного розрахунку. Тому, на переконання апеляційного суду, вказаний спір є спором у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Відповідно до частини 5 статті 121 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до частини 3 статті 121 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки, позивач звільнений зі служби 24.06.2021 року, то про порушення свого права на отримання індексації грошового забезпечення мав дізнатися 24.06.2021 року, який є днем виплати грошового забезпечення при звільненні. Спеціальний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України. На час звільнення позивача зі служби, стаття 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, яка не обмежувала будь-яким строком право особи звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. За приписами ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, які набрали чинності з 19.07.2022 року, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 27 червня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на підставі якої відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, крайнім строком коли позивач мав звернутися з позовом є 01.10.2023 року. Апеляційний суд встановив те, що з позовом у цій справі позивач звернувся 27.09.2023 року. Отже, позивач не пропустив строк звернення до суду. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення, в частині задоволення позову, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 380/23030/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених статтею 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 21.02.2024 року