Постанова Київський апеляційний суд № 752/806/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 33/824/1165/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/806/23 14 лютого 2024 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бахура Олександра Валерійовича на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення,- в с т а н о в и в: 09 грудня 2022 року о. 14 год. 44 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Santa Fe», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Столичне шосе, 275 у м. Києві перетнув горизонтальну розмітку 1.3 розділу 34 ПДР, розпочав маневр розвороту ліворуч, виїхавши на зустрічний бік дороги, де відбулося зіткнення з транспортним засобом «Fiat Ducato», н.з. НОМЕР_2 , водій якого виїхав на зустрічний бік дороги з метою уникнення зіткнення з «Hyundai Santa Fe», н.з. НОМЕР_1 , після чого здійснив наїзд на електроопору. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Не погоджуючись з постановою, захисник ОСОБА_1 адвокат Бахура О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову змінити, виключивши з неї посилання на встановлення та визнання вини. Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що сторона захисту не погоджується з протоколом та доданими до нього документами, та наголошує, що відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо скоєння ним 09 грудня 2022 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин, викладених в протоколі, а відтак відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки звинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Посилався на те, що закриття провадження по справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про відмову держави від притягнення особи до адміністративної відповідальності, а одночасне визнання винності особи у вчиненому правопорушенні і закриття справи за закінченням строків накладення стягнення є порушенням права людини на справедливий суд та презумпції невинуватості. Вважає, що суд мав керуватися принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження в цій справі слід було закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за строком давності. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Бахур О.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Бухура О.В., а також ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності прийняття рішення про закриття справи із одночасним визнанням вини, які, на думку захисту, є взаємовиключними рішеннями, у зв`язку з чим постанова суду про закриття справи на підставі статті 38 КУпАП повинна презумувати невинність особи в його вчиненні, тому вважає необґрунтованим рішення місцевого суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП поєднаним із визнанням вини, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного. Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. З огляду на те, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені пунктів 1-4 частини 1 статті 247 КУпАП. Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП. Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними статтею 38 КУпАП, а передбачений статтею 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного і повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, закриваючи справу у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП) і не встановлюючи вину особи та інші обставини, передбачені статті 280 КУпАП, суд фактично не виконує свою основну функцію - здійснення правосуддя. Отже системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Закрити провадження з нереабілітуючих підстав або звільнити від відповідальності можливо лише винну особу, в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним. З огляду на це, а також на репресивно - каральну та запобіжно - виховну функції адміністративної відповідальності, суддя при розгляді справи має встановити об`єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що й було зроблено місцевим судом при розгляді матеріалів адміністративного правопорушення, встановлення вини ОСОБА_1 та прийнятті рішення про закриття провадження, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повинен вирішувати питання щодо встановлення вини особи закриваючи провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, з огляду на таке. Формулювання статті 38 КУпАП - «строки накладення адміністративного стягнення», дає підстави для висновку про те, що застосування цієї норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення. З правового аналізу положень статті 38 КУпАП убачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, оскільки у разі відсутності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Натомість, пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП містить посилання саме на статтю 38 КУпАП, яка підлягає застосуванню лише у випадку, якщо наявна вина особи і існують підстави для накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. Таким чином, встановлення вини особи є обов`язком суду. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод носить рекомендаційний характер і жодна норма права не зобов`язує суддів керуватись ним при розгляді справ. Крім того, ст. 280 КУпАП прямо встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: - вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом двомісячного строку. Тобто для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його закінченням необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. З огляду на викладене, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови визначення вини особи для встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Судом першої інстанції зазначені вимоги закону виконано в повному обсязі, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині не підлягають задоволенню. З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та необхідності закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.1 ст. 38 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що судом розглядається справа лише відносно ОСОБА_1 в межах висунутого йому обвинувачення. Тому судом не надається оцінка діям іншого учасника дорожнього руху на предмет їх відповідності ПДР. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бахура Олександра Валерійовича залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В. Кулікова