Постанова 4803 № 185/3822/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2238/24 Справа № 185/3822/23 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Деркач Н.М., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., при секретарі Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,- В С Т А Н О В И В : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просив стягнути з в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 241 000 гривень, без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що має 20 років 7 місяців 8 днів загального страхового стажу, з них 20 років 3 місяці 13 днів у шкідливих підземних умовах праці у відповідача. На виробничо-структурних підрозділах підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивач працював з повним робочим днем під землею в шкідливих умовах. 04 лютого 2014 року позивача було звільнено з займаної посади за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Йому було призначено пенсію в органах Пенсійного фонду України. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії первинно за професійними захворюваннями від 15.07.2014 року серія 10 ААГ № 017004 та серія 12 ААА № 001519 позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності - по професійним захворюванням (45 % - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5-С8, переважно справа, зі стійким вираженим больовим синдромом, вираженим порушенням біомеханіки хребта та статико-динамічними порушеннями, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечелопаткового періартрозу, ПФ другого ст., деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФ першого ст., деформуючого артрозу колінних суглобів, ПФ першого-другого ст., зі стійким больовим синдромом, периферичним ангіодистонічним синдромом верхніх кінцівок; 10 % - хронічний (пиловий) бронхіт, легенева недостатність першого ст.; 5 % - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Ці діагнози професійних захворювань отримані позивачем на виробництві під час тривалої дії шкідливих факторів у відповідача, що підтверджено та встановлено остаточно в ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» в місті Кривий Ріг з 29.10.2020. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії безстроково за професійними захворюваннями від 30.07.2020 року серія 12 ААА № 058706, позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності - по професійним захворюванням: 45 % - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 та шийна С5-С8, переважно справа, зі стійким вираженим больовим синдромом, вираженим порушенням біомеханіки хребта та статико- динамічними порушеннями, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечелопаткового періартрозу, ПФ другого ст., деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФ першого ст., деформуючого артрозу колінних суглобів, ПФ першого-другого ст., зі стійким больовим синдромом , периферичним ангіодистонічним синдромом верхніх кінцівок; 10 % -хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ст.; 5% - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Відповідно до акту по формі П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.06.2014 року хронічні професійні захворювання (отруєння) виникли у позивача за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм, недосконалість технологічних процесів. Порушення режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту, аварійних ситуацій, пошкодження захисних засобів та механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізації, освітлення, кондиціювання повітря, порушення правил охорони праці, гігієни праці, відсутність засобів індивідуального захисту, відсутність заходів та засобів рятувального характеру. Таким чином, комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», позивач втратив своє здоров`я та працездатність і набув професійні захворювання. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно ще не похилому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття ОСОБА_1 не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними, усвідомлення чого завдає душевного болю та страждань ще більше. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Тому позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в сумі 241 000 грн, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він став особою з інвалідністю, роботодавець звільнив його за станом здоров`я, його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 120 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200 гривень. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди зі 120 000 грн до 60 000 грн, зменшити пропорційно судовий збір, стягнутий з відповідача, та розстрочити виконання судового рішення на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт посилається на те, що позивач при прийомі на роботу був попереджений про умови праці. Судом не дано оцінки тому, що позивач мав супутні захворювання, а також залишено поза увагою, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення моральної шкоди. При цьому апелянт просить врахувати скрутне матеріальне становище підприємства, зменшити розмір стягнутої суми та розстрочити її виплату. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого. Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач з 03.08.1992 по 04.02.2014 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля». 04 лютого 2014 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.06.2014 (Форма П-4) ОСОБА_1 має діагноз: радикулопатія попереково-крижова L4, L 5, S1 та шийна С5-С8, переважно справа, зі стійким вираженим больовим синдромом, вираженим порушенням біомеханіки хребта та статико-динамічними порушеннями, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечелопаткового періартрозу, ПФ другого ст., деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФ першого ст., деформуючого артрозу колінних суглобів, ПФ першого-другого ст., зі стійким больовим синдромом , периферичним ангіодистонічним синдромом верхніх кінцівок (М17-М19), хронічний (пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ст., нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху), Н903. Хронічне професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Відповідно до первинної довідки обласної МСЕК серії 12ААА № 001219 від 15.07.2014 позивач оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 60%, встановлено третю групу інвалідності з 11.07.2014 до 01.08.2015, дата переогляду - 15.07.2015. Згідно з первинною довідкою обласної МСЕК серії 12ААГ № 017004 від 15.07.2014 позивач оглядався комісією, йому встановлено третю групу інвалідності з 11.07.2014, причина інвалідності - професійне захворювання, дата переогляду - 15.07.2015. Відповідно до повторної довідки обласної МСЕК серії 12ААА № 058706 від 30.07.2020 позивач оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 60%, встановлено третю групу інвалідності з 01.08.2020 безстроково, переогляду не підлягає. Згідно з повторною довідкою обласної МСЕК серії 12ААБ № 230725 від 30.07.2020 позивач оглядався комісією, йому третю групу інвалідності з 01.08.2020 безстроково, причина інвалідності - професійне захворювання, переогляду не підлягає. Триваючі проблеми зі здоров`ям, отримані внаслідок хронічного професійного захворювання позивача, періодичні лікування, підтверджуються, також, наданими виписками зі історій хвороб позивача. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з указаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Також суд виходив із засад розумності та справедливості та вважав необхідним визначити розмір компенсації моральної шкоди в сумі 120 000 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням з огляду на таке. Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Матеріалами справи встановлено, що внаслідок втрати професійної працездатності позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 120 000 грн, у зв"язку з чим він не підлягає зменшенню. Що стосується питання про розстрочення виконання судового рішення, на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке. Відповідно до ч.1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Отже із заявою про розстрочення виконання судового рішення заявник має право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Між тим, вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що її необхідно стягувати без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів,у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Так, відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 татті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Оскільки станом на 01 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6 700 грн., а сума стягнутої судом моральної шкоди в розмірі 120 000 грн буде перевищувати чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6700х4=26800 грн), суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що розмір моральної шкоди підлягає стягненню без урахування утримання з нього обов`язкових податків і зборів. Посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, про те, що оскільки моральну шкоду завдано подією, яка відбулася до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (первинна довідка МСЕК від 08 серпня 2018 року), підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров`ю, є помилковим з огляду на таке. Так, у вищезгаданій справі №599/645/21, АТ «Українська залізниця» у листопаді 2021 року оскаржило до Верховного Суду судові рішення та в касаційній скарзі також посилалося, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. За результатами розгляду цієї касаційної скарги Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому Верховний Суд виснував, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина. Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку. У даній справі предметом позовних вимог є відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я саме позивачу внаслідок професійного захворювання, проте висновки Верховного Суду у постанові від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладені щодо оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам. У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції, на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України, помилково застосував висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов`язки, передбачені ст.ст.153,158 ЦПК України щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача. Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Інші доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, враховуючи, що позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, у зв`язку з чим моральна шкода, яка йому завдається з дня отримання професійної травми, продовжує йому завдаватись і по теперішній час, суд першої інстанції правильно і обґрунтовано встановив йому розмір завданої моральної шкоди у сумі 120 000 грн. Визначена судом першої інстанції сума відшкодування моральної шкоди відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. Враховуючи викладене, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково, а рішення суду змінити, зазначивши, що сума моральної шкоди підлягає стягненню з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 змінити, зазначивши, що сума моральної шкоди підлягає стягненню з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко